Голод у 1932–1933 роки в Україні
Информация - История
Другие материалы по предмету История
я натуральних фондів, створених у колгоспах, які незадовільно виконують план хлібозаготівель.
2. З оголошенням цієї постанови призупинити видачу яких-небудь натуральних авансів у всіх колгоспах, які незадовільно виконують плани хлібозаготівель.
3. Колгоспи, які незадовільно виконують план хлібозаготівель і видали натуральні аванси хліба на трудодні в порядку громадського харчування, повинні негайно організувати повернення незаконно розданого хліба для того, щоб направити його на виконання плану хлібозаготівель.
4. Зобовязати РВК негайно організувати вилучення в окремих колгоспників і одноосібників хліба, розкраденого в колгоспах і радгоспах під час збирання, обмолоту, перевезення хліба… Причому, вилучати хліб необхідно в першу чергу у всяких ледарів, хапуг, які не мають трудоднів, але мають запаси хліба..
Колгоспи, які не виконували плану хлібозаготівель, обкладати 15-кратним натуральним штрафом здачі мяса. Наркомюст УРСР 25 листопада 1932 p., виконуючи цю постанову, наказав прокурорам усіх рівнів забезпечити ефективні репресії в цих справах для того, щоб вони могли дати перелом, і рішуче усунути всі елементи, які зривають виконання плану хлібозаготівель.
є) Чорні дошки: терор голодом.
Для посилення темпів та збільшення обсягу хлібозаготівель РИК УРСР і ЦК КП У ухвалили фіскальну і злочинну за своєю суттю постанову Про занесення на чорну дошку сіл, які злісно саботують хлібозаготівлю від 6 грудня 1932р. До них застосовувати такі міри:
1. Негайно зупинити завезення товарів, цілком зупинити кооперативну і державну торгівлю на місці та вивезти із відповідних кооперативних і державних магазинів усі наявні товари.
2. Цілком заборонити колгоспну торгівлю як для колгоспників, так і для одноосібників.
3. Заборонити всяке кредитування, зробити термінове вилучення кредитів і всіх інших фінансових зобовязань.
4. Перевірити та очистити колгоспи цих сіл, вилучаючи контрреволюційні елементи, організаторів зриву хлібозаготівель. Постанову про так звані чорні дошки застосовували практично у всіх колгоспах України, наражаючи таким чином на голодну смерть сотні тисяч селян.
У1932р загальний збір хліба в Україні становив 12,8 млн. тонн, при цьому було вивезено з України 7 млн. тонн, що катастрофічно позначилося на всіх галузях сільського господарства республіки. У 1933р. зібрали 22,6 млн. тонн, а заготовили 4,8 млн. тонн. Колгоспи зібрали 9,2 млн. тонн хліба, заготівля в одноосібному секторі складала 75% їхнього валового збору. Після виконання колгоспами та одноосібниками плану заготівель, у них не залишилося зерна для посіву, для прогодування сімей та худоби.
3. Територія і тривалість голоду.
Голод почався фактично пізньої осені 1931 року, про що свідчать архівні документи. У19321933 pp. голодомор охопив практично всі села Української РСР, в тому числі і 10 районів Молдавської АРСР, яка знаходилася у складі України. Терор голодом продовжувався на протязі 22-х місяців, а його катастрофічні наслідки продовжували даватися взнаки і в 1934 році, коли колгоспники помирали від тифу кишкових отруєнь, хвороб, викликаних тривалим виснаженням організму. Голод супроводжувався розладами людської психіки, що проявлялися в масових випадках канібалізму, трупоїдства, вживання в їжу людського мяса та мяса здохлих тварин, про що свідчать архівні документи, у вірогідності яких немає підстав сумніватися., і селянські листи, звернені до ЦК ВКП.
4. Репресії проти голодуючих.
З метою збереження колгоспного хліба та виконання державних завдань ЦВК і РИК СРСР прийняли 7 серпня 1932 року постанову Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної власності, якою дозволили застосовувати вищу міру покарання розстріл із конфіскацією майна або 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Ця постанова породила масовий терор проти селян, яких засуджували до розстрілу за те, що вони рятувалися від голодної смерті, зриваючи хлібні колоски на власних та колгоспних полях. Наприклад, у період весняної посівної кампанії 1933р. в Донбасі засудженими виявилися 15166 чол. Про причини страти говорять самі документи: Справа Дробович Валентини середнячка, засуджена на 5 років у далеких таборах за те, що її дитина нарізала на полі їхнього родича до пяти фунтів колосків. Буряк Іван середняк, зрізав одне кіло колосків, присуджений до 7 років позбавлення волі. Усі ці випадки відбувалися у Вороновицькому районі Вінницько/області влітку 1933 року.
Ось ще один факт, який свідчить про безправя селян, про їхню приреченість на смерть:
У Калинівському районі засуджений на 4 роки позбавлення волі в далеких таборах бідняк і одноосібник за те, що він на своєму полі скосив 5 метрів за 34 дні до початку косовиці.
Застосування постанови від 7 серпня 1933р. мало масовий терористичний характер скрізь по Україні. Селян засуджували до смерті без суду та слідства. От лише один приклад судового розгляду, який відбувся в Калинівському районі Вінницької області навесні 1933 p.: Член облсуду К. протягом одного дня заслухав у 3-х селах три справи, і по двох із них винесені вироки до розстрілу, в тому числі одному, який знаходився в такому стані, що на судовому засіданні він сидіти не міг, а лежав на лаві підсудних У т. Ренкачишека в ЦК КП У влітку 1933р.).
5. Кількість жертв голодомору.
В історичній літературі існують різні цифри жертв голодомору в Україні від 6 до 11 млн. чол