Головнi критерiСЧ гедонiзму
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Змiст
Вступ
Роздiл РЖ. Кiренська школа - першопочаток гедонiзму в етицi. Головнi критерiСЧ гедонiзму
Роздiл РЖРЖ. Фiлософська система Епiкура, як торжество гедонiстичноСЧ етики. Докладна розробка категорiй гедонiзму
Висновки
Список використаноСЧ лiтератури
Вступ
ПриСФмнiсть (задоволення) - це вiдчуття, переживання, яке супроводжую людину, коли вона отримуСФ те, до чого прагнула, коли СЧСЧ потреби i бажання задоволеннi.
З бiологiчноСЧ точки зору, роль страждання i задоволення визначаСФться тим, що вони виконують адаптивну функцiю: задоволення стимулюСФ активнiсть, яка вiдповiдаСФ потребам органiзму; вiдсутнiсть же задоволення i страждання, навпаки - блокують дiСЧ. З психофiзiологiчноСЧ точки зору, задоволення (приСФмнiсть), як результат задоволення потреб важливий тому, що воно супроводжуСФ зменшення i згасання внутрiшньоСЧ напруги (фiзичноСЧ та психiчноСЧ), сприяСФ вiдновлення життСФво важливих функцiй органiзму.
В цьому планi задоволення - це благо. Звiдси i витiкаСФ нормативна позицiя, згiдно з якоСЧ стан задоволення (приСФмностi) - СФ iдеальним для органiзму, i людинi треба робити все для досягнення цього стану.
В етицi така позицiя називаСФться гедонiзмом (вiд грец. насолода). В основi гедонiзму як системи поглядiв i способу життя лежить уявлення про те, що намiр досягнути приСФмностi i уникнути страждань - СФ головним змiстом людських дiй, основою для щастя.
Вся мораль гедонiзму виражаСФться в двух головних поняттях: насолода - приСФмна. тАЮНаслаждение составляет цель человеческой жизни, и добром является все, что доставляет наслаждение и ведет к нему. Ця формула була згодом переведена в iмператив поведiнки: тАЮПоступай всегда так, чтобы ты по возможности мог непосредственно удовлетворять свои потребности и испытывать как можно большее (по интенсивности и длительности) удовольствие.
С морально-фiлософськоСЧ точки зору, гедонiзм - це етика насолоди. Насолода, приСФмнiсть виступають як принципи, цiннiсть в них не просто визнаСФться i приймаСФться. Бажання насолоди - взагалi, визначаСФ iСФрархiю життСФвих цiнностей iндивiда. Тобто назвавши добром -- насолоду, гедонiк свiдомо дiСФ для досягнення насолоди, яка в його свiдомостi - асоцiюСФться з поняттям добра. У звязку з цим постаСФ питання, чи може бути насолода, принцип приСФмностi, фундаментальним моральним принципом?
РД двi найбiльш поширенi вiдповiдi на це запитання:
- перша -позитивна (кiренаСЧкi);
- друга - дана епiкурейцями, якi почали дещо скептично ставитися до тАЮтiлесних приСФмностей, наголошуючи на тАЮдуховних.
Проте як свiдчить доробок фiлософiв, етикiв, не можливо сформувати критерiй iстинних насолод, насолод якi СФ прийнятними, а якi - нi. Оскiльки встановлення критерiю прийнятностi означаСФ в першу чергу його обмеженiсть, пiдпорядкування зовнiшньому стандарту, i як наслiдок - вiдмова вiд його прiоритетностi. Це твердження базуСФться на тiй гуманiстичнiй точцi зору, згiдно з якоСЧ будь-яка насолода допустима, прийнятна, якщо iз-за неСЧ iндивiд не порушуСФ виконання своСЧх обовязкiв (це стосуСФться також сприянню благу iнших людей, обовязок духовно самовдосконалюватись), а отже не зазiхаСФ на права iнших людей.
Таким чином, предметом нашого дослiдження СФ етика гедонiзму, гедонiзм як етичний принцип, дослiдження його основних категорiй, фiлософських систем у надрах який вiн виокремився i сформувався, а саме дослiдження гедонiстичноСЧ етики кiренаСЧкiв та епiкурейцiв.
Роздiл РЖ. Кiренська школа - першопочаток гедонiзму в етицi. Головнi критерiСЧ гедонiзму
Арiстiп з Кiрени вважаСФться засновником школи, яка вiд його батькiвщини взяла назву кiренайськоСЧ i стала основою, початком реалiзацiСЧ принципу гедонiзму. Датами життя вiн був наближений до Платона. Спершу Арiстiп пiзнав погляди Протагора, потiм проникся iдеями Платона, став його учнем, але в багатьох пунктах залишився вiрний доктринi софiстiв. Арiстотель називаСФ його софiстом: вiн давав для цього пiдставу як своСФю доктриною, так i мандрiвним способом життя; крiм того, вiн був першим iз Сократових учнiв, який повернувся до звичаю софiстiв брати плату за навчання, вiв життя людини двiрськоСЧ i свiтськоСЧ. Оповiдки, якi ходили про нього в античностi, представляли його як опортунiста й сервiлiста i зокрема протиставляли його поведiнку сповненiй гiдностi поведiнцi Платона, з яким вiн зустрiвся при сицилiйському дворi. Свою доктрину вiн витворив рано, ще за життя Сократа i жив згiдно з нею, застосовуючи гедонiзм на практицi.
Вiд Сократа i софiстiв Арiстiп навчився, що практичнi справи важливiшi вiд теоретичних. РЖ тому легковажне ставлення до знання i невiра в них вiдзначали кiренаСЧкiв так само, як кiнiкiв. Знання вони розглядали цiлковито в дусi Протагора, як подаване виключно чуттями i повнiстю вiдносне. До того ж, вони обмежували його ще й у дусi субСФктивiзму: ми пiзнаСФмо тiльки власнi стани, а не речi, якi викликають цi стани.
Звiдси вже було природно перейти до його етики. Нам вiдомi тiльки нашi стани, а вони або приСФмнi, або прикрi, i це СФдинi СЧхнi властивостi, якi дають пiдставу, щоб мiж ними вибирати. РЖ насправдi ми клопочемося завжди й тiльки про приСФмнiсть, а от прикростi уникаСФмо. Тож приСФмнiсть - СФдине благо, а прикрiсть - СФдине зло. Цю позицiю, яка походить вiд грецького термiну, що означаСФ приСФмнiсть, прийнято називати гедонiзмом. Арiстiп був, мабуть, найрiшучiшим i найбезкомпромiснiшим гедонiстом, якого знаСФ iсторiя етики. Те, що вiн, одначе, мiг iменувати себе сократ?/p>