Головнi критерiСЧ гедонiзму
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
яки тому, що душа осягаСФ не тiльки теперiшнСФ, але, силою уяви, також минуле i майбутнСФ.
Епiкур не визнавав якiсних рiзниць мiж приСФмностями. НемаСФ менш або бiльш шляхетних приСФмностей, СФ тiльки менш або бiльш приСФмнi. Вiн розумiв, що якби допустив якiснi рiзницi, то послiдовний гедонiзм годi було б утримати. тАЮНаскiльки не зневажиш законiв, не порушиш добрих звичаСЧв, не засмутиш ближнього, не надвередиш тiла, не втратиш засобiв, необхiдних для життя, то використовуй як хочеш своСЧ бажання. Одначе вiн виразно радив певний спосiб життя: радив клопотатися духовними радостями, ширив культ дружби i шляхетного, витонченого життя (власне оце витончене життя й зветься тАЮепiкурейством). тАЮНе учти i святковi походи, насолоди любовi й насолоди пiднебiння при заставлених столах роблять життя солодшим, а тверезий розум, який... вiдкидаСФ хибнi гадки, що завдають душi найбiльше неспокою. Найскромнiшi приСФмностi - гроно друзiв i квiти в саду - були для епiкурейцiв найбiльшими приСФмностями.
3. Засоби для щастя. РД два основнi способи досягнення щастя: чеснота i розум. тАЮНема приСФмного життя, яке не було б розумне, морально пiднесене i справедливе, i так само нема розумного, морально пiднесеного i справедливого життя, яке б не було приСФмне.
Чесноту слiд плекати тому, що вона СФ засобом для щастя.
Дружба цiнна так само, бо не можна жити безпечно i спокiйно, не будучи у дружбi з людьми, а не можна жити приСФмно, не живучи спокiйно i безпечно. Проте дружба СФ тiльки засобом, а метою - завжди i виключно приСФмнiсть. РЖ то тiльки власна. Всi епiкурейськi приписи були заснованi на егоСЧзмi, але ж бо й альтруСЧзм, за Епiкуром, нiкому нi для чого не потрiбний. Суспiльство не потребуСФ безкорисливих громадян - найлiпшими громадянами СФ корисливi егоСЧсти, наскiльки вони, звiсно, розумнi. Епiкур хотiв тверезоСЧ фiлософiСЧ i думав, що на нiй лiпше, нiж на iншiй, можна заснувати людськi справи, моральнiсть i право, суспiльний устрiй i сердечнi стосунки мiж людьми.
Розум - необхiдний для щастя, не тiльки щоб правильно вибирати приСФмностi, але також щоб керувати думками. Бо думки легко збиваються на манiвцi i творять омани i пострахи, якi найнепотрiбпiшим чином порушують спокiй людини й унеможливлюють СЧСЧ щастя. НемаСФ, проте, гiршого страху за той, що його викликаСФ думка про невблаганну смерть. Але, може, цей страх безпiдставний? Може, ми боСЧмося марно? Аби у цьому впевнитися, слiд дослiдити природу речей. З цiСФю метою Епiкур займався фiзикою, а щоб для цього дослiдження вишколити розум, займався логiкою.
Тобто Епiкур та його учнi всю свою фiлософську систему пiдпорядкували осмисленню етики гедонiзму, пiдпорядковуючи СЧй всi своСЧ доробки у царинi логiки i фiлософiСЧ.
Саме Епiкур найбiльш докладно i досконало розробив категорiСЧ гедонiзму, якi використовують i у наш час, проаналiзувавши категорiю приСФмностей, вiн видiливши з неСЧ тАЮстихiйну приСФмнiсть, тАЮзовнiшнi приСФмностi, тАЮдуховнi та тАЮтiлеснi, давши СЧм фiлософське обТСрунтування i своСЧм життям довiв можливiсть втiлення етики гедонiзму на практицi.
Висновки
Гедонiзм - це спосiб обТСрунтування моралi, тлумачення СЧСЧ природи, призначення, який зводить змiст моральних вимог до однiСФСЧ мети - одержання насолоди.
В гедонiзмi насолода (приСФмнiсть) - це найвища цiннiсть.
Гедонiзм, як цiлiсна етична система була сформульована ще фiлософами античностi, зокрема були розробленi всi найважливiшi категорiСЧ гедонiзму i центральна категорiя тАЮприСФмностi.
Уже в той перiод принцип гедонiзму розвивався i доповнювався, на противагу Арiстiпу, який вважав, що приСФмнiсть - це СФдине благо, скороминучий стан тiлесноСЧ природи, вже його послiдовники теж кiренаСЧкi наголошували на приСФмностях духовного характеру, заохочуючи гедонiстiв служити дружбi, любовi, якi дають на СЧх думку тАЮвищi приСФмностi, тобто в етику гедонiзму поступово проникаСФ мораль, обмежуючи СЧСЧ.
Епiкур, фундатор гедонiзму, вважав, щастя - це найбiльше благо i його можна досягти зазнаючи приСФмностей. Зокрема, вiн був першим, хто роздiлив тАЮвнутрiшнi i тАЮзовнiшнi приСФмностi i насолоди, тАЮпозитивнi i тАЮнегативнi, виокремивши СЧх в критерiСЧ гедонiзму.
Гедонiзм Епiкура - це не просто задоволення потреб, споживатство, а зменшення, обмеження своСЧх потреб i як наслiдок досягнення насолоди меншими зусиллями. Варто наголосити i на тому, що до насолоди i щастя за Епiкуром СФ лише два шлях - шлях розуму i чесностi.
Зараз принцип гедонiзму всебiчно дослiджуСФться як етиками, фiлософами, так i психологами-практиками, оскiльки тАЮпринцип задоволення це не лише принцип етики, а й природнiй регулятор психiчних процесiв, духовноСЧ дiяльностi людини.
Список використаноСЧ лiтератури
1.Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика.- М.: Гардарика, 1998.
2.Оссовская М. Рыцарь и буржуа. Исследования по истории морали. - М., 1987.
3.Татаркевич В. РЖсторiя фiлософiСЧ. - Т.1. - Львiв, 1998.
4.Трубецькой С.Н. Курс истории древней философии. - М., 1997.
5.Философский энциклопедический словарь. - М., 1989.
6.Фромм Э. Психоанализ и этика.- М., 1993.
7.Чанышев А.Н. Основы философии. От древности к средневековой философии. - М., 1991.
8.Этическая мисль. Научно-публицистические чтения. - М., 1992.