Глобальнi кризи й проблема цiнностi науково-технiчного прогресу
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Глобальнi кризи й проблема цiнностi науково-технiчного прогресу
Престижний статус науки стимулюСФ розгортання великого рiзноманiття СЧСЧ розвинених форм. Дослiджуючи СЧх i аналiзуючи, як мiнялися функцiСЧ науки в соцiальному життi, можна виявити основнi особливостi наукового пiзнання, його можливостi й границi.
Проблема цих можливостей у наш час ставиться особливо гостро. Вся справа в тому, що сам розвиток техногенноСЧ цивiлiзацiСЧ пiдiйшов до критичних рубежiв, якi позначили границi цього типу цивiлiзацiйного росту. Це виявилося в другiй половинi XX столiття у звязку з виникненням глобальних криз i глобальних проблем.
Серед численних глобальних проблем, породжених техногенною цивiлiзацiСФю й, що поставили пiд погрозу саме iснування людства, можна видiлити три головних.
Перша з них це проблема виживання в умовах безперервного вдосконалювання зброСЧ масового знищення. У ядерне столiття людство виявилося на порозi можливого самознищення, i цей сумний пiдсумок був побiчним ефектом науково-технiчного прогресу, що вiдкриваСФ всi новi можливостi розвитку вiйськовоСЧ технiки.
Другий, мабуть, самою гострою проблемою сучасностi, стаСФ наростання екологiчноСЧ кризи в глобальних масштабах. Два аспекти людського iснування як частини природи i як дiяльноСЧ iстоти, що перетворить природу, приходять у конфлiктне зiткнення.
Стара парадигма, начебто природа нескiнченний резервуар ресурсiв для людськоСЧ дiяльностi, виявилася невiрною. Людина сформувалася в рамках бiосфери особливоСЧ системи, що виникла в ходi космiчноСЧ еволюцiСЧ. Вона являСФ собою не просто навколишнСФ середовище, яку можна розглядати як поле для перетворюючоСЧ дiяльностi людини, а виступаСФ СФдиним цiлiсним органiзмом, у який включене людство як специфiчна пiдсистема. Дiяльнiсть людини вносить постiйнi змiни в динамiку бiосфери й на сучасному етапi розвитку техногенноСЧ цивiлiзацiСЧ масштаби людськоСЧ експансiСЧ в природу такi, що вони починають руйнувати бiосферу як цiлiсну екосистему. Екологiчна катастрофа, що загрожуСФ, вимагаСФ вироблення принципово нових стратегiй науково-технiчного й соцiального розвитку людства, стратегiй дiяльностi, що забезпечуСФ коеволюцiю людини й природи.
РЖ нарештi, ще одна третя по рахунку (але не за значенням!) проблема це проблема збереження людськоСЧ особистостi, людини як бiосоцiальноСЧ структури в умовах зростаючих i всебiчних процесiв вiдчуження. Цю глобальну проблему iнодi позначають як сучасну антропологiчну кризу. Людина, ускладнюючи свiй мир, всi частiше викликаСФ до життя такi чинностi, якi вiн уже не контролюСФ i якi стають далекими його природi. Чим бiльше вiн перетворить мир, тим у бiльшiй мерi вiн породжуСФ непередбаченi соцiальнi фактори, якi починають формувати структури, що радикально мiняють людське життя й очевидно погiршують СЧСЧ. Ще в 60-е роки фiлософ Г. Маркузе констатував у якостi одного з наслiдкiв сучасного техногенного розвитку поява одномiрноСЧ людини як продукту масовоСЧ культури. Сучасна iндустрiальна культура дiйсно створюСФ широкi можливостi для манiпуляцiй свiдомiстю, при яких людина втрачаСФ здатнiсть рацiонально осмислювати буття. При цьому самi манiпулятори стають заручниками масовоСЧ культури, перетворюючись у персонажi гiгантського лялькового театру, спектаклi якого грають iз людиною СЧм же породженi фантоми.
Прискорений розвиток техногенноСЧ цивiлiзацiСЧ робить досить складноСЧ проблему соцiалiзацiСЧ й формування особистостi. Постiйно мiнливий мир обриваСФ багато корiнь, традицiСЧ, змушуючи людини одночасно жити в рiзних традицiях, у рiзних культурах, пристосовуватися до рiзних, що постiйно обновляються обставинам.
Сучасна технiка дозволяСФ спiлкуватися з людьми рiзних континентiв. Можна по телефону та РЖнтернету поговорити з колегами зi США, потiм, включивши телевiзор, довiдатися, що робиться далеко на пiвднi Африки, але при цьому не знать сусiдiв по сходовiй клiтцi, живучи подовгу поруч iз ними.
Проблема збереження особистостi здобуваСФ в сучасному свiтi ще одне, зовсiм новий вимiр. Уперше в iсторiСЧ людства виникаСФ реальна небезпека руйнування тiСФСЧ бiогенетичноСЧ основи, що СФ передумовою iндивiдуального буття людини й формування його як особистостi, основи, з якого в процесi соцiалiзацiСЧ зСФднуються рiзноманiтнi програми соцiального поводження й цiннiснi орiСФнтацiСЧ, що зберiгаються й в культурi.
Мова йде про погрозу iснування людськоСЧ тiлесностi, що СФ результатом мiльйонiв рокiв бiоеволюцiСЧ i яку починаСФ активно деформувати сучасний техногенний мир. Цей мир вимагаСФ включення людини в усi зростаюче рiзноманiття соцiальних структур, що сполучено з гiгантськими навантаженнями на психiку, стресами, що руйнують його здоровя. Обвал iнформацiСЧ, стресовi навантаження, канцерогени, засмiчування навколишнього середовища, нагромадження шкiдливих мутацiй все це проблеми сьогоднiшньоСЧ дiйсностi, СЧСЧ повсякденнi реалiСЧ.
Цивiлiзацiя значно продовжила строк людського життя, розвила медицину, що дозволяСФ лiкувати багато хвороб, але разом з тим вона усунула дiю природного добору, що на зорi становлення людства викреслювала носiСЧв генетичних помилок з ланцюга поколiнь, що перемiняються. З ростом мутагенних факторiв у сучасних умовах бiологiчного вiдтворення людини виникаСФ небезпека рiзкого погiршення генофонду людства.
Вихiд iнодi бачать у перспективах генноСЧ iнженерiСЧ. Але тут нас пiдстерiгають новi небезпеки. Якщо дати можливiсть втручатися в генетичний код людини, змiнюв