Глобальнi кризи й проблема цiнностi науково-технiчного прогресу
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
ати його, то цей шлях веде не тiльки до позитивних результатiв лiкування ряду спадкоСФмних хвороб, але й вiдкриваСФ небезпечнi перспективи перебудови самих основ людськоСЧ тiлесностi. ВиникаСФ спокуса планомiрного генетичного вдосконалювання створеного природою антропологiчного матерiалу, пристосовуючи його до всi новим соцiальним навантаженням. Про це сьогоднi пишуть уже не тiльки у фантастичнiй лiтературi. Подiбну перспективу всерйоз обговорюють бiологи, фiлософи й футурологи. Безсумнiвно, що досягнення науково-технiчного прогресу дадуть у руки людства могутнi кошти, що дозволяють впливати на глибиннi генетичнi структури, що управляють вiдтворенням людського тiла. Але одержавши у своСФ розпорядження подiбнi кошти, людство знайде щось, рiвнозначне атомноСЧ енергiСЧ, по можливих наслiдках. При сучасному рiвнi морального розвитку завжди найдуться експериментатори й добровольцi для експериментiв, якi можуть зробити гасло вдосконалювання бiологiчноСЧ природи людини реалiями полiтичноСЧ боротьби й амбiцiйних устремлiнь. Перспективи генетичноСЧ перебудови людськоСЧ тiлесностi сполучаються з не менш небезпечними перспективами манiпуляцiй над психiкою людини, шляхом впливу на його мозок. Сучаснi дослiдження мозку виявляють структури, впливу на якi можуть породжувати галюцинацiСЧ, викликати виразнi картини минулого, якi сприймаються як справжнi, змiнювати емоцiйнi стани людини й т.п. РЖ вже зявилися добровольцi, що застосовують на практицi методику багатьох експериментiв у цiй областi: вживлюють, наприклад, у мозок десятки електродiв, якi дозволяють слабким електричним роздратуванням викликати незвичайнi психiчнi стани, усувати сонливiсть, одержувати вiдчуття бадьоростi й т.п.
Психiчнi навантаження, що пiдсилюються, з якими усе бiльше зiштовхуСФться людина в сучасному техногенному свiтi, сприяють нагромадженню негативних емоцiй i часто стимулюють застосування штучних коштiв зняття напруги. У цих умовах виникають небезпеки поширення як традицiйних (транквiлiзатори, наркотики), так i нових коштiв манiпуляцiСЧ психiкою. Взагалi втручання в людську тiлеснiсть i особливо спроби цiлеспрямованоСЧ змiни сфери емоцiй i генетичних пiдстав людини, навiть при самому твердому контролi й слабких змiнах, можуть привести до непередбачених наслiдкiв. Не можна випустити з уваги, що людська культура повязана з людською тiлеснiстю й первинним емоцiйним ладом, що нею продиктований. Припустимо, що вiдомому персонажевi з антиутопiСЧ Оруела 1984 удалося б реалiзувати похмурий план генетичноСЧ змiни почуття половоСЧ любовi. Для людей, у яких зникла б ця сфера емоцiй, уже не мають змiсту нi Байрон, нi Шекспiр, нi Пушкiн, для них випадуть цiлi шари людськоСЧ культури. Бiологiчнi передумови це не просто нейтральне тло соцiального буття, це ТСрунт, на якiй виростала людська культура й поза якою неможлива була б людська духовнiсть.
Все це проблеми виживання людства, якi породила техногенна цивiлiзацiя. Сучаснi глобальнi кризи ставлять пiд сумнiв тип прогресу, реалiзований у попередньому техногенному розвитку.
Очевидно, на рубежi двох тисячорiч по християнському лiточисленню, людство повинне здiйснити радикальний поворот до якихось нових форм цивiлiзацiйного прогресу.
Деякi фiлософи й футурологи порiвнюють сучаснi процеси зi змiнами, якi пережило людство при переходi вiд камяного до залiзного вiку. Ця точка зору маСФ глибокi пiдстави, якщо врахувати, що рiшення глобальних проблем припускають корiнну трансформацiю ранiше прийнятих стратегiй людськоСЧ життСФдiяльностi. Будь-який новий тип цивiлiзацiйного розвитку вимагаСФ вироблення нових цiнностей, нових свiтоглядних орiСФнтирiв. Необхiдний перегляд колишнього вiдношення до природи, iдеалiв панування, орiСФнтованих на силове перетворення природного й соцiального миру, необхiдне вироблення нових iдеалiв людськоСЧ дiяльностi, нових розумiнь перспектив людини.
У цьому контекстi виникаСФ питання й про традицiйнi для техногенноСЧ цивiлiзацiСЧ цiнностях науки й науково-технiчного прогресу.
РЖснують численнi концепцiСЧ, що покладають на науку i СЧСЧ технологiчнi застосування вiдповiдальнiсть за наростаючi глобальнi проблеми. Крайнiй антiiiСФнтизм iз його вимогами обмежити й навiть загальмувати науково-технiчний прогрес, по сутi, пропонуСФ повернення до традицiйних суспiльств. Але на цих шляхах у сучасних умовах неможливо вирiшити проблему забезпечення постiйно зростаючого населення елементарними життСФвими благами.
Вихiд складаСФться не у вiдмовi вiд науково-технiчного розвитку, а в доданнi йому гуманiстичного вимiру, що, у свою чергу, ставить проблему нового типу науковоСЧ рацiональностi, що включаСФ в себе в явному видi гуманiстичнi орiСФнтири й цiнностi.
У цьому звязку виникаСФ цiла серiя питань. Як можливе включення в наукове пiзнання зовнiшнiх для нього цiннiсних орiСФнтацiй? Якi механiзми цього включення? Чи не приведе до деформацiй iстини й твердому iдеологiчному контролю за наукою вимога порiвнювати неСЧ iз соцiальними цiнностями? Чи СФ внутрiшнi, у самiй науцi визрiваючi, передумови для СЧСЧ переходу в новий стан? РЖ як цей новий стан позначиться на долях теоретичного знання, його вiдносноСЧ автономiСЧ i його соцiальноСЧ цiнностi?
Це дiйсно кардинальнi питання сучасноСЧ фiлософiСЧ науки. Вiдповiдь на них припускаСФ дослiдження особливостей наукового пiзнання, його генезису, механiзмiв його розвитку, зясування того, як можуть iсторично змiнюватися типи науковоСЧ рацiональностi i як?/p>