Глобальнi кризи й проблема цiнностi науково-технiчного прогресу
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
? сучаснi тенденцiСЧ такоСЧ змiни.
Очевидно, першим кроком на цьому шляху повинен стати аналiз специфiки науки, виявлення тих iнварiантних ознак, якi стiйко зберiгаються при iсторичнiй змiнi типiв науковоСЧ рацiональностi.
У кожну конкретну iсторичну епоху цi ознаки можуть зСФднуватися з особливiй, властивими саме данiй епосi характеристиками наукового пiзнання. Але якщо зникнуть iнварiантнi ознаки науки, що вiдрiзняють СЧСЧ вiд iнших форм пiзнання (мистецтва, повсякденного пiзнання, фiлософiСЧ, релiгiйного збагнення миру), те це буде означати зникнення науки.
Головнi вiдмiтнi ознаки науки
РЖнтуСЧтивно здаСФться ясним, чим вiдрiзняСФться наука вiд iнших форм пiзнавальноСЧ дiяльностi людини. Однак чiтка експлiкацiя специфiчних рис науки у формi ознак i визначень виявляСФться досить складним завданням. Про це свiдчать рiзноманiття дефiнiцiй науки, що не припиняються дискусiСЧ по проблемi демаркацiСЧ мiж нею й iншими формами пiзнання.
Наукове пiзнання, як i всi форми духовного виробництва, в остаточному пiдсумку необхiдно для того, щоб регулювати людську дiяльнiсть. Рiзнi види пiзнання по-рiзному виконують цю роль, i аналiз цього розходження СФ першою й необхiдною умовою для виявлення особливостей наукового пiзнання.
Дiяльнiсть може бути розглянута як складно органiзована мережа рiзних актiв перетворення обСФктiв, коли продукти однiСФСЧ дiяльностi переходять в iншу й стають СЧСЧ компонентами. Наприклад, залiзна руда як продукт гiрничодобувного виробництва стаСФ предметом, що перетвориться в дiяльностi сталевара, верстати, зробленi на заводi з добутоСЧ сталеваром сталi, стають засобами дiяльностi в iншому виробництвi. Навiть субСФкти дiяльностi люди, що здiйснюють перетворення обСФктiв вiдповiдно до поставленоСЧ мети, можуть бути деякою мiрою представленi як результати дiяльностi навчання й виховання, що забезпечуСФ засвоСФння субСФктом необхiдних зразкiв дiй, знань i навичок застосування в дiяльностi певних засобiв.
Дiяльнiсть завжди регулюСФться певними цiнностями й цiлями. Цiннiсть вiдповiдаСФ на запитання: для чого потрiбна та або iнша дiяльнiсть?
Оскiльки дiяльнiсть унiверсальна, функцiями СЧСЧ предметiв можуть виступати не тiльки фрагменти природи, преутворенi в практицi, але й люди, властивостi яких мiняються при СЧхньому включеннi в рiзнi соцiальнi пiдсистеми, а також самi цi пiдсистеми, взаСФмодiючi в рамках суспiльства як цiлiсного органiзму. Тодi в першому випадку ми маСФмо справу iз предметною стороною змiни людиною природи, а в другому iз предметною стороною практики, спрямованоСЧ на змiну соцiальних обСФктiв. Людина iз цього погляду може виступати i як субСФкт, i як обСФкт практичноСЧ дiСЧ.
На раннiх стадiях розвитку суспiльства субСФктна й предметна сторони практичноСЧ дiяльностi не розчленовуються в пiзнаннi, а беруться як СФдине цiле. Пiзнання вiдображаСФ способи практичноСЧ змiни обСФктiв, включаючи в характеристику останнi мети, здатностi й дiСЧ людини. Таке подання про обСФкти дiяльностi переноситься на всю природу, що розглядаСФться крiзь призму здiйснюваноСЧ практики.
Вiдомо, наприклад, що в мiфах древнiх народiв чинностi природи завжди вподiбнюються людським чинностям, а СЧСЧ процеси людським дiям. Первiсне мислення при поясненнi явищ зовнiшнього миру незмiнно прибiгаСФ до СЧхнього порiвняння з людськими вчинками й мотивами. Лише в процесi тривалоСЧ еволюцiСЧ суспiльства пiзнання починаСФ виключати антропоморфнi фактори з характеристики предметних вiдносин. Важливу роль у цьому процесi зiграло iсторичний розвиток практики, i насамперед удосконалювання коштiв i знарядь працi.
У мiру ускладнення знарядь тi операцiСЧ, якi ранiше безпосередньо провадилися людиною, починали упредметнюватися, виступаючи як послiдовний вплив одного знаряддя на iнше й лише потiм на преутворений обСФкт. Тим самим властивостi й стани обСФктiв, що виникають завдяки зазначеним операцiям, переставали здаватися викликаними безпосереднiми зусиллями людини, а усе бiльше виступали як результат взаСФмодiСЧ самих природних предметiв. Так, якщо на раннiх стадiях цивiлiзацiСЧ перемiщення вантажiв вимагало мускульних зусиль, то з винаходом важеля й блоку, а потiм найпростiших машин можна було замiнити цi зусилля механiчними. Наприклад, за допомогою системи блокiв можна було зрiвноважити великий вантаж малим, а додавши незначну вагу до малого вантажу, пiдняти великий вантаж на потрiбну висоту. Тут для пiдйому важкого тiла не потрiбно зусиль людини: один вантаж самостiйно перемiщаСФ iншiй.
Подiбна передача людських функцiй механiзмам приводить до нового уявлення про чинностi природи. Ранiше чинностi розумiлися тiльки за аналогiСФю з фiзичними зусиллями людини, а тепер починають розглядатися як механiчнi чинностi. Наведений приклад може служити аналогом того процесу обСФктивiзацiСЧ предметних вiдносин практики, що, очевидно, почався вже в епоху перших мiських цивiлiзацiй стародавностi. У цей перiод пiзнання починаСФ поступово вiдокремлювати предметну сторону практики вiд субСФктивних факторiв i розглядати дану сторону як особливу, самостiйну реальнiсть. Такий розгляд практики СФ однiСФю з необхiдних умов для виникнення наукового дослiдження.
Наука ставить своСФю кiнцевою метою передбачати процес перетворення предметiв практичноСЧ дiяльностi (обСФкт у вихiдному станi) у вiдповiднi продукти (обСФкт у кiнцевому станi). Це перетворення завжди визначене сутнiсними звязками, законами змiни й р?/p>