Глобалiзацiя та РДвропейський Союз
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
лежнiсть офiцiйнiй) компетенцiю, насамперед на користь наднацiональних корпорацiй, якi зростають все бiльше. До того ж вважаСФться, що це загалом повязане зi зростаючою значущiстю всiх видiв мiжнародних або глобальних вiдносин, в той же час регiональнi або мiiевi межi мають тенденцiю втрачати свою силу.
РЖснування очевидних фактiв, якi свiдчать про зростання iнтернацiоналiзацiСЧ майже у всiх галузях життя (вiд економiки до культури) навряд чи можна заперечувати. Проте в цьому контекстi слiд пiдкреслити, що полiтичнi чинники залишаються повнiстю дiючими i значущими. Це виявляСФться у формi всебiчноСЧ дiяльностi сучасноСЧ держави. Саме держава залишаСФться основною i головною дiйовою особою в мiжнародних вiдносинах. Його органiзацiйну роль навряд чи можна переоцiнити, навiть не зважаючи на всi обмеження, якi походять iз загального заперечення надмiрно захисноСЧ ролi держави, що спостерiгаСФться в системi держави загального добробуту або справжнього соцiалiзму.
Врештi-решт, процеси глобалiзацiСЧ вiдбуваються в межах полiтичного, законодавчого, економiчного й соцiального ладу, визначеного властями незалежних держав. Згiдно з цим, жодна з дiючих осiб, якi входять до складу процесу, навiть найпотужнiша корпорацiя, не може функцiонувати в мiжнародному вакуумi. Швидше за все, СЧй доведеться пiдкоритися законам, установленим самими державами або мiжнародними режимами, якi було закладено таким самим чином, наприклад, правила, введенi Свiтовою ОрганiзацiСФю торгiвлi.
Той факт, що такi правила застосованi, пiдкреслюСФ значення держави в свiтовiй економiцi, оскiльки бажання зробити торгiвлю менш обмеженою привело державу до столу переговорiв. Але це не означаСФ, що полiтична потужнiсть держави зменшуСФться. Бiльш того, так само глобалiзацiя показуСФ зростаючу залежнiсть глобальних ринкiв вiд правил i законiв, формулювання i виконання яких залежить, у свою чергу, вiд дипломатичних зусиль. Загалом це означаСФ, що глобалiзацiя швидше породжуСФ нову сферу iноземноСЧ полiтики, а не розчиняСФ СЧСЧ в ринковiй дiяльностi (Кiнс-Сопер, 1999, с. 63).
У цьому мiii ми пiдiйшли до питання, яке виступаСФ дуже важливим у контекстi цих мiркувань. Воно стосуСФться того, як окремо дiючi в мiжнародних вiдносинах особи - не тiльки держави, але й рiзноманiтнi мiжнароднi органiзацiСЧ, а також структури, започаткованi ними, - були залученi до процесу глобалiзацiСЧ (Хелд, Макгрю, 2002). Перш нiж ми перейдемо до питань, якi стосуються РДвропейського Союзу, потрiбно розглянути вiдносини мiж глобалiзацiСФю й регiоналiзацiСФю, з одного боку, й iнтеграцiСФю-з iншого. Стосунки мiж ними не можуть розглядатися з двох рiзних сторiн. З одного боку, явище регiоналiзацiСЧ можна розцiнювати як свого роду фазу або сходинку в процесi подальшого розвитку глобалiзацiСЧ, з iншого ж боку, СЧСЧ можна сприймати як форму захисту чи як процеси, що протидiють глобалiзацiСЧ.
Незважаючи на такi концептуальнi неясностi, доречнiшим здаСФться прийняття дiалектично синтезуючого пiдходу. Для виправдання цього слiд згадати такий факт: останнi роки принесли iнтенсифiкацiю глобалiзацiСЧ й регiоналiзацiСЧ, що свiдчить про те, що цi процеси або явища не запобiгають одне одному. Тому вони можуть бути проаналiзованими в рiзних вимiрах.
Таким чином, глобалiзацiя СФ сферою економiчноСЧ дiяльностi величезних обСФднань, таких як наднацiональнi корпорацiСЧ. Серед усього iншого, ними керують, виходячи з логiки вiльноСЧ конкуренцiСЧ, максимiзацiСЧ прибуткiв, а тому не мають бажання приСФднуватися до сфери суспiльного добробуту. Роль великих корпорацiй у процесi глобалiзацiСЧ навряд чи можна переоцiнити, оскiльки вони сприяли СЧСЧ зародженню й розвитку, що було однiСФю з головних рушiйних сил у минулому й теперiшньому.
З iншоСЧ боку, регiоналiзацiя (яка проявляСФться головним чином в iнтенсифiкацiСЧ мiжнародних iнтеграцiйних процесiв) пiдтримувалася iнiцiативами, пiдхопленими конкретними державами (Шерм, 2002). У межах спiвпрацi i завдяки деяким заходам (наприклад, iнтервенцiоналiзму) вони намагалися досягти такоСЧ мети, яка в бiльшостi випадкiв не була б лише економiчною, а ще й полiтичною, соцiальною та метою воСФнноСЧ безпеки. За словами X. Халiзака: тАЮЯдро нового регiоналiзму, який зявився пiсля ХолодноСЧ вiйни, - це не вихiд за межi традицiйноСЧ сфери економiки та безпеки, а спрямованiсть на вирiшення соцiальних, гуманiтарних, екологiчних проблем, проблем всеохоплюючого зросту, культури (таких, як регiональна сукупнiсть й явища, що мають бiльше значення, нiж просто функцiя торгiвлi й iнвестування) (Халiзак, 2002, с. 384).
Вищезгадане, здаСФться, чудово пiдходить для випадку з РДвропейським Союзом (Куклiнськи, 2007, Мiлчарек, 2004, Куклiнськи, Скуза. 2003, Акстманн, 1998, Пiнiнг, 1997). Як визначив Кiнс-Сопер: Жоден iнший регiон в свiтi не маСФ бiльшого економiчного iнтересу в глобалiзацiСЧ, нiж РДвропа (Кiнс-Сопер, 1999, с. 55). Це, головним чином, виправдано мiiем, яке займаСФ РДС у свiтовiй економiцi, зокрема мiжнароднiй торгiвлi.