Глобалiзацiя та РДвропейський Союз
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
й вже впродовж якогось часу призводять до того, що можна назвати "скороченням" нашоСЧ планети в часi й просторi. Це можна легко побачити, якщо розглянути сучаснi можливостi подорожей i транспортування товарiв, а також сфери звязку й обмiну iнформацiСФю за такий короткий час i на такi великi вiдстанi. Порiвняно з досвiдом i продуктивнiстю минулих поколiнь це формуСФ абсолютно нову якiсть цивiлiзацiСЧ.
Додатковий елемент закладено в появi основноСЧ допомоги при розповсюдженнi будь-яких видiв норм i моделей починаючи з виробництва або управлiння ноу-хау через моделi споживання або з культурного устрою. РЖншими словами, в результатi глобалiзацiйних процесiв свiт стаСФ все бiльш i бiльш обСФднаним густою мережею усестороннiх стосункiв, що призводить до його вiдносноСЧ однорiдностi, яка то зменшуСФться, то збiльшуСФться.
Процес глобалiзацiСЧ був викликаний не тiльки економiчними процесами, про що йшлося вище. Але його характер i шлях розвитку все ще визначаються i формуються цими процесами. Чинники, якi зумовлюють глобалiзацiю, формують густу мережу визначальних факторiв, якi впливають один на одного. Вони включають розвиток нових iнформацiйних технологiй (показово виражений в надзвичайно динамiчному зростаннi мережi РЖнтернет), що, у свою чергу, призводить до значного скорочення вартостi отримання й передачi iнформацiСЧ, кращого доступу до нових технологiй i систем виробництва й управлiння, зокрема, до глобалiзацiСЧ фiнансових ринкiв. Це, у свою чергу, сприяСФ мобiльностi працi i капiталу i, особливо, розвитку рiзних видiв iноземного iнвестування, таких, як капiтальнi, виробничi та iншi iнвестицiСЧ. З цим процесом повязанi змiни в економiчнiй полiтицi краСЧн (з широкою лiбералiзацiСФю економiки i скороченням економiчного регулювання й приватизацiСЧ) i великих, наднацiональних корпорацiях, розмах дiяльностi i важливiсть яких в обСФмах свiтовоСЧ економiки значно збiльшився за останнi два десятилiття. В результатi дiяльностi таких корпорацiй процес виробництва став мiжнародним. Це призводить до фактичного послаблення економiчноСЧ важливостi державних меж при зростаючiй мiжнароднiй торгiвлi. Слiд пiдкреслити ще раз, що вищеназванi чинники сформували специфiчний комплекс факторiв. Навряд чи можна застосувати причинно-наслiдковий метод, щоб вивчити СЧх, оскiльки вплив будь-якого з таких визначальних чинникiв зумовлюСФ появу iнших. Наприклад, лiбералiзацiя економiки стала одночасно результатом i причиною глобалiзацiСЧ фiнансових ринкiв, тодi як мiжнароднi корпорацiСЧ стимулювали процес глобалiзацiСЧ i мали з цього користь.
Проте в цьому контекстi слiд особливо пiдкреслити, що глобалiзацiя не повинна визначатися лише економiчними явищами. Вона стала тАЮсучасною методологiСФю, свiтською релiгiСФю, яка живиться нолiберальними вiруваннями, що глибоко укорiненi в Захiднiй культурi" (Калео, 2001. с. 208). Як зазначалося вище, вона також маСФ своСЧ чiтко окресленi соцiальнi, культурнi й полiтичнi аспекти, вплив яких стаСФ предметом невгамовноСЧ, палкоСЧ дискусiСЧ.
Захисники глобалiзацiСЧ пiдкреслили численнi вигоди цього процесу, причому не тiльки з економiчного погляду. На СЧхню думку, така вигода виявляСФться в зростаннi конкуренцiСЧ (яка стаСФ рушiйною силою економiчного розвитку) i, як наслiдок, у збiльшеннi ефективностi виробництва, торгiвлi, послуг. Бiльш того, вони також приймають форму соцiальних вигод, якi, перш за все, полягають у покращеннi рiвня життя або навiть у загальному прогресi в межах цивiлiзацiСЧ, займаючи все бiльше територiй по всьому свiту.
Супротивники глобалiзацiСЧ, якi якщо не переважають кiлькiсно, то, в усякому разi, виявляються бiльш вiдомими, пiдкреслюють негативнi аспекти процесу, головним чином такi, як збiльшення й без того величезних вiдмiнностей у розвитку не тiльки серед регiонiв i держав, але й на рiвнi окремих галузей, секторiв, суспiльно-професiйних груп. Це сприяСФ створенню на мiжнародному та нацiональному рiвнях полюсiв бiдностi й вiдсталостi, з одного боку, а з iншого - багатства й прогресу. Крiм того, серед iнших загроз називають такi соцiально-економiчнi патологiСЧ, як розподiл традицiйних цiнностей i соцiальних структур на складовi частини, дегуманiзацiя виробничих процесiв, зокрема структурне безробiття. Вони виникають через те, що соцiальнi функцiСЧ держави обмеженi самим процесом глобалiзацiСЧ. Таким чином, державi все бiльш заважають проводити полiтику розвитку суспiльних послуг, а особливо протидiю й боротьбу з безробiттям (яке найчастiше викликане результатами рiшень, прийнятих за кордоном).
Оскiльки цi питання будуть розглядатися детально, два важливих аспекти виходять на перший план. По-перше, глобалiзацiя сама по собi не вiдповiдаСФ нi за успiхи в розвитку, нi за невдачi полiтичних органiзацiй. Але бiльшу користь вiд
глобалiзацiСЧ мають безпосередньо залученi до цього процесу. Якщо вiдверто, то не тiльки добре розвиненi краСЧни можуть отримувати вигоду, а й такi, що тiльки розвиваються. З одного боку, бiльше програють у процесi тi, хто не бере в ньому участь. Це також: вiдбуваСФться через нестачу можливостей (у краСЧнах зi скрутним становищем) або через нетерплячiсть, що простежуСФться в краСЧнах iз диктаторськими режимами або з режимами, ворожими Захiднiй цивiлiзацiСЧ (Лiндерт, Вiллiамсон, 2001).
По-друге, в протилежнiсть думкам, якi досить часто можна почути, глобалiзацiя не веде анi до обмежень, анi, згiдно iншим припущенням, до зменшення ролi нацiональних держав. Вони нiбито втрачають свою справжню (в проти