Keele European parties Research unit
Отчет по практике - Иностранные языки
Другие отчеты по практике по предмету Иностранные языки
вропеїзації. Мейр не вважає партії нової формації, партійні розколи досить помітними у впливі на споріднені партії в партійній системі. Однак дві точки зору, висунуті Мейром відносно побічного впливу є точними сферами дослідження для доказу європеїзації політичних партій, оскільки обидві вони притягують увагу до змінених умов первинного партійного середовища, також як і рішучі взаємоповязані фактори. Давайте сконцентруємо увагу на двох точках зору, а саме на обмеженнях урядової політики маневрування, яка робить неконкурентоспроможними серед партій з прагненням до панування, та на зростаюче значення несумісності звичайної політики, обидві з яких простежуються серед якомога можливих переваг, які виокремлюються з процесу євроінтеграції. Зростаючі обмеження на прерогативи дій уряду, і навіть більш значним є сприйняття даних обмежень, які з часом можуть впливати на класичні функції політичних партій, як на приклад набір членів, проведення виборчої кампанії, обєднання інтересів, артикуляція інтересів, урядова роль партії і т. д. Якщо ми приймемо дане припущення, то виходить що дані партії, які прагнуть до панування, мають стимул для впливу на даний феномен. Вплив може прийняти форму пошуку нових зон проникнення, доступних для досягнення партіями їх цілей, як на приклад, наднаціональний вимір. Крім того, наслідки моделювання стратегій впливу на органи або на акторів поза межами національної території, можуть бути процесом створення нових внутрішніх організаційних зразків, більш здатних задіяти даний вимір або покращити партійне керівництво, або водночас і те і інше. Ще більш значним стимулом для партій для пристосування до даних змінених обставин, хоча він є довгостроковим у власному прояві, є зростаюча неспроможність, яка визначається як зменшення здатності змінити існуючу макроекономічну політику, а також як обсяг скорочення проблем, вирішення яких може бути обіцяно під час виборчих кампаній.
В визначеному мною понятті європеїзації помітне важливе значення, яке робиться на адаптації та політичній зміні, яка не означає виключно конвергенцію або узгодження, а наявність європеїзації буде змінюватися за межами і в рамках політичних систем. Отже, ми можемо розглядати євроінтеграцію як незалежні, зростаючі урядові перешкоди, що змінюються, та сприйняття суспільством зростаючої несумісності звичайної політики як залежної перемінної. Євроінтеграція впливає на дії в рамках сфери діяльності, середовища національних політичних партій, а європеїзація є послідовною залежною перемінною. Нам слід шукати доказ адаптації партії до даного зміненого середовища, незважаючи характер змін політичного або організаційного характеру. Іншими словами європеїзація політичних партій буде відображена в реагуванні на зміни в їх середовищі. Реагування може бути ідентифіковане у вигляді нових та іноді інноваційних відносин, політиці або структурах.
Національні політичні партії на відміну від урядової бюрократії, окремих політиків та груп по інтересам, не має здатності та можливості розвивати преференціальні або близькі відносини з правомочними акторами ЄС. Групи інтересів можуть незалежно зближуватись з подібними організаціями держав-членів ЄС, щоб створити європейський рівень асоціацій або самостійно виконувати прохання Єврокомісії. Урядові агентства та бюрократія контактують з органами ЄС або інакше зобовязані розробляти нові адміністративні норми для перекладу регулюючих положень, вказувань ЄС до відповідних національних норм. Національні урядові політики повинні розвивати особисті відносини з власними колегами з інших держав-членів ЄС, щоб зібратися по спільним питанням в рамках зустріч Ради Міністрів, Ради Європи і т. д. Усі ці актори мають конкретний обсяг свободи у власні адаптації до втручання ЄС, інакше у них буде невеликий вибір, як у випадку з урядовими агенціями, а тому мають встановлювати зв'язок якомога скоріше, щоб у подальшому уникнути негативних наслідків. Політичні партії, як я вважаю, мають стимул та мотивацію погодитися зі змінами в їх середовищі, оскільки це впливає на їх успіх, але на відміну від наведених прикладів, вони вимушені це зробити через ряд шляхів. Найбільш загальною тенденцією, хоча не досить очевидною, є можливість використати ресурси ЄС, у вигідному для політичної партії руслі. Нові та чіткі правила забороняють перехід фондів ЄС до національних партій: Фінанси для діяльності політичних партій на Європейському рівні, які постачаються за рахунок бюджету Співтовариства, не можуть застосовуватися для прямого або побічного фінансування діяльності політичних партій на національному рівні (Стаття 191 як поправка до Ницької угоди). Більш того політичні партії не мають суто національного простору або наслідкового середовища щоб діяти в його рамках. Європарламент, безумовно є європейським інститутом, і хоча ми можемо заявляти, що проблема несумісності є однаковою для усіх партії, які мають намір до панування, Європарламент не має ні мандата, ні складу, щоб порушувати національні положення. Тому вигоди від членства в Європарламенті є побічними, для більшості національних партій, оскільки законодавство може змінити увагу впливу євроінтеграції на ті сфери, які найбільше сприяють успіху партій. Позбавлений прямих каналів при прийнятті рішень, ЄС все ж таки впливає на їх власне середовище, оскільки європеїзація партій є складним явищем для визначення. Це особливо так, коли в уряді лідери національної полі