Geum.ru
Главная / Категории / Типы работ

Вселенськi собори

Информация - Культура и искусство

Другие материалы по предмету Культура и искусство



ком латини в лiтургiСЧ. Тепер вже, тАЬдуже бажаСФ собi того Мати Церква, щоб усiх взагалi вiрних вести до тiСФСЧ повноСЧ, свiдомоСЧ та дiяльноСЧ участи в лiтургiйних вiдправахтАЭ (КЛ14), тобто у Месi. Дозволяються тепер i змiни в стилi служебноСЧ музики. тАЬРезультат такий, що Католики тепер поклоняються таким чином, що маСФ вигляд i даСФ враження значно ближчому нагадуваннi нашого, Лютеранського, поклонiння, нiж того, чим були Тридентiйськi обрядитАЭ [11].
ДозволяСФться також i причастя в обидвох видах. Меса розглядаСФться не лише як умилостивлююча жертва, але й також як спiльнотне споживання. Мирянам дозволяСФться i заохочуСФться брати бiльш активну участь у парафiяльному життi. Як чоловiки, так i жiнки можуть служити помiчниками, лекторами, катехизаторами та адмiнiстраторами. Конституцiя про Церкву навiть проголошуСФ, що миряни у своСЧх життСФвих свiтських покликах також можуть досягнути справжньоСЧ святостi. Однак, залишаСФться старий погляд на церкву як iСФрархiчну пiрамiду.

  • З метою запровадження екуменiчного дiалогу Собор стверджуСФ, що Божих людей можна знайти i поза Римською Церквою (ДЕ3). Тепер ми тАЬрозСФднанi братитАЭ (ДЕ1), котрi тАЬслушно називаються християнським iмямтАЭ (ДЕ3), але нас не визнають за тАЬцерквитАЭ, лише за тАЬгромадитАЭ. тАЬБо тiльки через СФдину католицьку Церкву Христову, що СФ загальною допомогою спасiння, можна досягти повноту засобiв спасiннятАЭ (ДЕ3). Таким чином, Ватикан РЖРЖ дозволив Католицькiй Церквi стати головною силою у сучасному екуменiчному русi.
  • Стосовно питання про те, як поживаСФ Святе Письмо на Соборi, СФ добрi новини i поганi новини. Оскiльки вiдбулася змiна в лiтургiСЧ з латини на розмовну мову, разом iз розвитком трирiчного календаря читань, бiльше католикiв бiльше чуСФ Святого Письма своСФю рiдною мовою, нiж вони це ранiше чули протягом 15-ти столiть. Однак, з iншого боку, Собор проголошуСФ: тАЬСвященне Передання та Священне Писання становлять один священний депозит Божого слова, доручений ЦерквiтАЭ (КО10). тАЬТе,що виходить, це те, що sola papa все ще стверджуСФться, коли ж sola Scriptura все ще вiдкидаСФтьсятАЭ [11].
    тАЬТе Передання, яке походить вiд апостолiв, пiд проводом Святого Духа здосконалюСФться в Церквi: бо зростаСФ пiзнання переданих речей i слiв чи з розважання i студiй вiруючих, що СЧх роздумують у своСФму серцi тАж , чи з внутрiшнього розумiння духовних справ, що СЧх переживають, а чи з проповiдi тих, якi з СФпископським наслiддям перейняли певне дарування правди. Тобто, Церква з ходом столiть постiйно прямуСФ до повноти БожоСЧ правди, доки в нiй не сповняться слова БожiтАЭ (КО8), - пояснюСФ Собор вчення про розвиток доктрини. тАЬУ роки пiсля Собору Католицька бiблiйна наука стала повнiстю високо- критичною у своСФму пiдходi до Письма. Те, що потребувало двiстi рокiв для лiберальних Протестантських церков зробити iз БiблiСФю, Католицька Церква зробила за двадцятьтАЭ [11], - додаСФ пастор Ян.
  • А що на рахунок РДвангелiСФ? Справдi, ми можемо знайти вагоме число добрих СФвангельських тверджень, як наприклад у КЛ5: тАЬБог, тАЬякий хоче, щоб усi люди спаслися i прийшли до розумiння правдитАЭ (1Тим.2,4), тАЬбагаторазово й багатьма способами говорив колись до батькiв наших через пророкiвтАЭ (РДвр.1,1), коли прийшла повнота часу, пiслав Свого Сина, Слово, що сталося тiлом, помазаного Святим Духом, щоб звiщати благу вiсть бiдним, оздоровляти сокрушених серцем, тАЬлiкаря тiла i душiтАЭ, Посередника мiж Богом i людьми. Бо Його людська природа, в СФдностi особи Слова, була орудником нашого спасiння тАжтАЭ.
    Однак, не зважаючи на це, Ватикан РЖРЖ не розглядав питання про bhop`bd`mm грiшника перед Богом. "асне, очевидним СФ те, як це добре видно iз книги Роберта Пройса [10], що мiж Лютеранами i Католиками може виникнути лише двозначнiсть стосовно погодження у доктринi про Виправдання, i що Католицька позицiя iз часiв Тридентського Собору не змiнилася.
    Ватикан РЖРЖ продовжуСФ вважати Марiю та святих за необхiдних та заслужених посередникiв спасiння. Вiн продовжуСФ розглядати Месу як умилостивлюючу жертву. Все ще стверджуСФться i Чистилище. Насправдi, Католицька позицiя ще гiрше зiпсулася, вiд напiв-пелагiанства до справжнiсiнького пелагiанства, доводячи, що можна досягнути спасiння просто дотримуючись природнього Закону записаного в серцi. Так у КонституцiСЧ про Церкву мовиться: тАЬБо тi, що, не знаючи безвинно РДвангелiСЧ ХристовоСЧ та Його Церкви, глядають Бога щирим серцем, та виконують Його волю дiлами, iдучи за голосом совiсти та пiдо впливом благодатi, можуть осягнути вiчне спасiннятАЭ (КЦ16).

    • У новому Католицькому Катехiзисi ми маСФмо втiлення богослов'я Другого Ватиканського Собору. тАЬКатехiзис КатолицькоСЧ Церкви це результат дуже широкоСЧ спiвпрацi. Його готували протягом шести рокiв iнтенсивноСЧ роботи в дусi повноСЧ вiдкритостi та палкоСЧ ревностi тАж Досягнення цього Катехiзису, таким чином, вiдображаСФ колегiальну природу РДпископату. Вiн свiдчить про Церковну католичнiстьтАЭ, - такими словами РЖван Павло РЖРЖ пояснював процес i дух написання тексту Катехiзису 11 жовтня 1992 року, на тридцяту рiчницю вiдкриття Другого Ватиканського Собору. Розкриваючи доктринальну цiннiсть тексту, папа РЖван Павло РЖРЖ продовжував: тАЬКатехiзис тАж, затверджений мною минулого червня 25 числа, i видання якого наказую я сьогоднi силою моСФСЧ АпостольськоСЧ "ади, СФ твердженням вiри Церкви та католицькоСЧ доктрини, засвiдченим чи просвiтленим Священним Писанням, Апостольською ТрадицiСФю та Церковним Магiстратом. Я проголошую його твердою нормою для навчання вiри i, таким чином, дiйсним та законним iнструментом для церковноСЧ спiльнотитАЭ.

    С?/p>