Військо Київської Русі: тактика в бою
Информация - История
Другие материалы по предмету История
в порядку, закладали на плечі щити і поволі прямували до табору.
Лев Діякон описує ближче різні епізоди боїв Святослава. Наше військо має в нього назву тавроскитів, візантійці звуться ромеями.
Ось опис бою під Предславою: 3 приводу несподіваного нападу випробованого війська тавроскити збилися в купу й перестрашилися. Але незабаром ухопили за зброю, позабирали на плечі щити, а щити їх великі, для забезпеки зроблені аж до ніг, міцною лавою виступили на ромеїв на рівнину перед містом, для коней пригожу; кричали, як ті звірі, зчинивши дикий і гучний галас. Ромеї вдарили на них, билися сильно, доказуючи немалих діл, але битва вагалася, доки цісар не звелів безсмертним за сурмою вдарити сильно на ліве крило скитів; ті покидали списи, добре додали коням острог і метнулися на них. Скити були піші (бо в них нема звичаю битися на конях і до цього вони не привчаються), не встояли перед списами ромеїв, кинулися втікати й замкнулися в стінах міста. Ромеї кинулися їх доганяти й били немилосерно; кажуть, що у цій битві погибло скитів півдесята тисячі.
Бій під Доростолом: Коли військо (грецьке) прийшло в околиці Доростола, що звичайно зветься Дристра, тавроскити озброїли свою лаву копями та щитами, стали стіною й чекали ворогів. Цісар виставив проти них ромеїв, з боків поусгавляв кінних у бронях, а стрільців і пращників позаду, звелів їм часто стріляти, і сам повів військо. Війська забралися до бою і в перших стрічах боротьба йшла однаково з обох сторін. Руси билися сильно, уважали за великий сором, коли б тепер ромеї їх побили, вони ж мали в сусідніх народів таку славу, що все в битві поборюють ворогів, а цю славу втратили б. Знову ромеї соромилися й боялися, щоб не переміг їх піший нарід, що зовсім не вміє їздити верхи... Такі маючи думки, війська билися хоробро. Русь, захоплена своєю дикістю і запалом, завзято натискала на ромеїв, кричали мов несповна розуму, ромеї ж відбивали їх своїм досвідом і воєнною наукою. Багато погинуло з обох сторін, і до самого вечора перемога була нерішена, й битва хилилася то в той, то в цей бік. Вже зоря гасла, аж цісар натис сильно кінними, вдарили міцним ударом, сурмачі засурмили до бою, і крик скрізь залунав у ромеїв. Скити не видержали їх натиску, кинулися тікати, і поховалися безпечно за стіни...
Другого дня тавроскити вийшли з міста, виступили на рівнині, захистившися щитами аж до ніг та сплетеними з кілець бронями. Ромеї теж виступили з табору, одягшись як-слід у броні. З обох сторін билися сильно, і перемога була непевна, перемагали то ці, то ті. Але котрийсь із ромейського війська вихопився і вдарив списом Сфенкела, що його вважали в тавроскитів за третього по Святославі, він бився тоді хоробро велетень тілом і завзятий. Тавроскити настрашилися його смерти, подалися з рівнини і скоро пішли до міста.
Інший епізод: Другого дня вже сонце йшло на захід, як тавроскити вийшли з усім військом із міста і стали міцною лавою з витягненими копями, пробували щастя. Цісар упорядкував ромеїв і вивів їх із табору. Почався бій. Скити міцно натиснули на ромеїв, били їх копями, влучали стрілами, і так збивали їздців на землю. Тут Анема (з прибічної цісарської сторожі) побачив Святослава, що з запалом як без памяти натискав на ромеїв і підбадьорював своє військо, Анема пустив коня, наскочив на Святослава й ударив мечем по горлі, збив його (з коня), але не вбив: затримала удар броня, з кілець сплетена і щит, який він брав, щоб охоронитися від ромейських списів. Скитське військо окружило Анему, збило з коня ударами списів; повбивав він багато з них, але бо й його вбили; а був це чоловік, якого ніхто з товаришів не міг переважити військовими вчинками. Зате його смерть додала сміливосте Русі, вона гучно й дико закричала й натиснула на наших; вони відступили, ухиляючися перед незвичайним натиском скитів...
Тактика важкої піхоти
У походах Святослава головне військо творили ще варяги. Пізніш на варязький спосіб вела боротьбу й княжа дружина, що складалася з місцевих людей. У битвах виступає спершу тільки піхота. Воїни з обох сторін ідуть лавами одні проти других, стрічаються в ударі і зводять бої зблизька. Літописи залишили нам описи таких боїв.
Над рікою Альтою, недалеко Переяслава, 1019. р. зустрілися війська Ярослава Мудрого та Святополка. Святослав привів половців у силі тяжкій, Ярослав зібрав множество воїв. Пішли один проти одного, і покрили поле альтське великою силою війська. Була пятниця, сонце сходило, зійшлися обидві сторони, і була січа люта, якої ще ніколи не бувало на Руси; бралися за руки й рубали один одного; сходилися тричі, аж по долині кров текла. Під вечір переміг Ярослав, а Святополк утік.
Подібно виглядав бій під Києвом 1024. р. між Ярославом та його братом Мстиславом. Головним військом Ярослава були наймаїні варяги під проводом князя Якуна (Гакома). Мстислав мав свою дружину і ополчення племен сіверян. Мстислав уставив своє військо так, що в осередку стояли сіверяни, по крилах дружина. Була ніч, темно, блискавки, громи і дощ. І сказав Мстислав своїй дружині: Підемо на них. І пішли Мстислав і Ярослав один проти одного, і зустрілося чоло сіверян із варягами й угиналися від праці варяги, рубаючи сіверян. Потім ударив Мстислав зі своєю дружиною й почав рубати варягів. І була січа велика, як було засвітила лискавка, блищала зброя, і була лиха година, і січа велика і страшна. І побачив Ярослав, що його перемагають, то й утік з Якуном, князем варязьким.
Між обома битвами бачимо деякі різниці. Над Альтою обидва війська нападають одне на од