Використання новітніх інформаційних технологій для формування іміджу держави

Информация - Разное

Другие материалы по предмету Разное

?ошук в АБД, розташованому на її обчислювальному центрі, з терміналів, розкиданих по всьому приміщенню бібліотеки). Вилучений режим, навпроти, припускає, що АБД може фізично знаходитися як завгодно далеко від користувача, так що для їхнього зєднання вимагаються спеціальні мережі ЕОМ (мережі передачі даних). Хоча останнім часом локальні послуги починають активно конкурувати з вилученими, останні продовжують залишатися найбільш популярним видом інтерактивних послуг.

Правове середовище інформаційної діяльності

Законодавча основа. Існуюча в Україні правове середовище в цілому може розглядатися як сприятлива для розвитку інформаційної діяльності і ринку інформаційних продуктів і послуг. Основою законодавчого регулювання інформаційної діяльності в Україні виступає її Конституція. Згідно з Конституцією Україні "Кожний має право вільно шукати, одержувати, передавати, робити і поширювати інформацію будь-яким законним способом. Перелік зведень, що складають державну таємницю, визначається федеральним законом". Зрозуміло, що таке конституційне формулювання, яке несе в собі максимальну волю інформаційної діяльності з обмеженням прагнень відомств до закриття інформації, створює гарне правове середовище для становлення і розвитку інформаційного ринку.

Серед основних законів, що визначають правовий режим баз даних можна назвати:

Цивільний Кодекс Україні;

Закон України "Про авторське право і суміжні права".

Наявні закони й інші правові акти по базах даних поки не вирішують багатьох проблем, висунутих практикою. Для України однієї з найбільш важливих є проблема якості і. насамперед, вірогідності інформації в базах даних, а також ступінь відповідальності за них різних учасників ринку.

Аналіз діючого законодавства показує, що в Україні в даний час не існує практично ніяк обмежень на передачу відкритої інформації з України й в Україні в будь-якій формі і на будь-якому носії. Відпрацьовані і відповідні механізми митного оформлення, хоча вони так само як і заходи для валютного контролю, часом здаються зайво твердими.

Визначені проблеми можуть виникнути в звязку з ростом трансграничних потоків інформації в майбутньому, однак, поки в Україні вони навіть не усвідомлені. На практиці для українських інформаційних служб найважливішими є не специфічно правові проблеми, а загальний правовий клімат, для якого характерні постійні зміни законодавства, що регулює господарську діяльність і. насамперед податкового.

На початку 90-х років на інформаційні служби як на інноваційні організації був розповсюджений режим пільгового оподатковування на прибуток. Однак дуже мало служб змогло скористатися цими пільгами, тому що процедура сертифікації підприємств у якості інноваційних виявилася вкрай складною. Те ж саме стосується пільг, отриманих у рамках законодавства про підтримку малих підприємств, число і частка яких в інформаційному бізнесі дуже велика. Правда, у даному випадку основною причиною не використання пільг стали їхнього скасування і відновлення в процесі численних змін законодавства.

Велике значення для розвитку українського інформаційного ринку мало те, що відповідно до діючого податкового законодавства витрати на придбання інформаційних послуг і продуктів цілком відносяться на собівартість підприємств і організацій, у відмінність, від витрат на рекламу чи навчання персоналу.

Важливою областю, недостатньо регульованої діючим законодавством, а також підзаконними і відомчими актами, є сфера закріплення прав володіння і розпорядження базами даних, створеними державними організаціями. Дотепер практично ніяк не вирішені питання закріплення в договорах прав на використання державних інформаційних ресурсів, зокрема, на їхнє використання при створенні нових баз даних, підготовці і наданні інформаційних послуг і продуктів.

Звідси випливає відсутність правового регулювання приватизації інформаційних ресурсів, створених державними організаціями. Застосування загальних норм оцінки майна при приватизації приводить до того, що реальна вартість баз даних у складі активів недооцінюється, тому що бази даних не входять до складу основних фондів і їхня вартість не переоцінюється на регулярній основі. У результаті національні інформаційні ресурси, створені за рахунок засобів платника податків, нерідко переходять у приватне монопольне володіння, і суспільство змушене знову викуповувати їх.

До недоліків діючого російського законодавства, що перешкоджає розвитку інформаційного ринку в Україні, варто віднести і практичну відсутність норм відповідальності за те, що називається "компютерними злочинами", хоча іноді такого роду правопорушення, чинені українськими громадянами, носять міжнародних характер.

Авторські права

Питання правового регулювання авторських і суміжних прав знайшли відображення в Конституції України, Цивільному Кодексі, Законі України "Про авторське право і суміжні права", а також в інших правових актах, у тому числі окремих видів інформаційних продуктів, що стосуються, і послуг. Слід зазначити, що український закон про авторське право підготовлявся з обліком європейського модельного закону в даній області.

Особливості баз даних як обєктів авторських прав у сполученні з їхній ведучою роллю в складі інформаційних ресурсів сучасного суспільства привели до того, що питання авторських прав у звязку з базами даних уточнюються і розвиваються Законом