Види захворювань нирок та фiзична реабiлiтацiя
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
заливний пiт, бiль у поперековiй областi, нудота, сухiсть у ротi. У сечi виявляють велика кiлькiсть лейкоцитiв i мiкробiв.
Лiкування гострого пiСФлонефриту проводять, як правило, у лiкарнi, iнодi довгостроково. Режим строго постiльний. Порушення режиму, призначеного лiкарем, сприяСФ переходу хвороби в хронiчну форму. При цьому можуть виникнути ускладнення: хронiчний пiСФлонефрит, паранефрит, апостематозний нефрит (обр. гнойнички).
При гострому пiСФлонефритi фiзична реабiлiтацiя призначаСФться пiсля зниження температури й заняття лiкувальною гiмнастикою проводяться вiдповiдно до лiкувально-рухових режимiв. Застосовуються вихiднi положення лежачи на спинi, сидячи й поступово - стоячи. Включаються вправи на малi й середнi мязовi групи, з обмеженням на бiльшi. [22]
2.2 Хронiчний пiСФлонефрит
Хронiчний пiСФлонефрит багато рокiв може протiкати без симптомiв i виявляСФться лише при дослiдженнi сечi. Вiн проявляСФться невеликим болем у попереку, частим головним болем, iнодi може бути субфебрильна температура.
При хронiчному пiСФлонефритi можуть спостерiгатися перiоди загострення хвороби, для яких характернi тi ж симптоми, що й для гострого пiСФлонефриту. Якщо вчасно не почати лiкування, запальний процес, поступово руйнуючи брунькову тканину, приведе до порушення видiльноi функцii нирок, i в результатi може виникнути важке отруСФння органiзму азотистими шлаками.
Хворi хронiчним пiСФлонефритом повиннi перебувати пiд постiйним спостереженням лiкаря й реабiлiтолога, найсуворiшим образом дотримувати рекомендованi ними режим i лiкування. Зокрема , велике значення маСФ харчовий рацiон.
РЖснуСФ кiлька форм прояву хвороби. Розповсюджена форма, що зустрiчаСФться в 20 % хворих: найчастiше скарг нi, а якщо СФ, то - слабiсть, пiдвищена стомлюванiсть, рiдше субфебрилiтет. У жiнок у перiод вагiтностi можуть бути токсикози. Функцiональне дослiдження нiчого не виявляСФ, якщо тiльки рiдко невмотивоване пiдвищене АТ, легку хворобливiсть при поколачуваннi по попереку. Дiагноз ставиться лабораторно. Далi спостерiгаСФться рецидивне чергування загострень i ремiсii, ii властивостi - iнтоксикацiйний синдром з пiдвищенням температури, озноби. У клiнiчному аналiзi кровi - лейкоцитоз зi зрушенням улiво, пiдвищене СОЭ. Болю в поперековiй областi, найчастiше двостороннi, у деяких по типi бруньковоi кольки; бiль асиметрична. РЖснуСФ гiпертонiчна форма: ведучий синдром - пiдвищення АТ, може бути перший i СФдиним, сечовий синдром не виражений непостiйний. Провокацiю робити небезпечно, тому що може бути пiдвищення АТ. Анемiчна форма зустрiчаСФться рiдко. Стiйка гiпохромна анемiя, повязана з порушенням продукцii еритропоетина. Також СФ гематурична форма: рецидиви макрогематурii. При тубулярнiй формi неконтрольованi втрати iз сечею натрiю й калiю (солевтрачаюча нирка). Ацидоз. Гiповолемiя, гiпотензiя, зниження клубочковоi фiльтрацii, може бути гостра ниркова недостатнiсть. Азотемiчна форма проявляСФться в хронiчнiй нирковiй недостатностi.
При хронiчному пiСФлонефритi фiзична реабiлiтацiя проводиться по тiм же принципi, що й при iнших хронiчних захворюваннях нирок.
3 Сечокамяна хвороба
Сечокамяна хвороба - Захворювання, основним патогенетическим ланкою якого СФ утворення сечових каменiв в органах сечовивiдноi системи. УважаСФться, що МКБ страждаСФ 3% населення нашоi планети. МКБ займаСФ 2 мiiе в урологiчних стацiонарах пiсля запальних захворювань сечових шляхiв.
СпостерiгаСФться деяка перевага жiнок серед хворих сечокамяною хворобою. Трохи частiше каменi локалiзуються в правiй нирцi, двостороннi поразки нирок становлять приблизно 1/5 всiх випадкiв сечокамяноi хвороби. Вiк хворих вiд 20 до 50 рокiв; це дуже важливо, тому що саме цей вiк СФ працездатним.
Етiологiя. Захворювання полiетiологiчне. Важливе мiiе у виникненнi нефролiтiазу займають уродженi патологiчнi змiни в нирках i сечових шляхах, якi можна роздiлити на три основнi групи: ензимопатii (тубулопатii), пороки розвитку сечових шляхiв, спадкоСФмнi нефрозо- i нефритоподiбнi синдроми.
Патогенез. Утворенню каменiв у нирках сприяють всiлякi фактори, якi можна роздiлити на екзо- i ендогеннi. До екзогенних факторiв ставляться клiматичнi, геохiмiчнi умови, особливостi харчування й iн. Рiзна поширенiсть нефролiтiазу в рiзних клiматичних зонах i етнiчних групах доводить звязок захворювання зi способом життя людини. Серед ендогенних факторiв особливе мiiе займаСФ гiперфункцiя паращитовидних залоз, що викликаСФ порушення фосфорно-кальцiСФвого обмiну. Також не можна забувати про вплив порушень брунькового кровообiгу внаслiдок травми, шоку або запального процесу в бруньцi.
Симптоми, плин. РЖнодi хвороба протiкаСФ приховано й виявляСФться випадково при рентгенологiчному дослiдженнi з iншого приводу або ii перших ознак зявляються тодi, коли камiнь маСФ бiльшi розмiри, а хворий вiдзначаСФ лише тупi невизначенi болi в поперековiй областi. Найчастiше при невеликому каменi захворювання проявляСФться приступами бруньковоi кольки, а в перiод мiж приступами - тупими болями, змiнами сечi, вiдходом каменiв i пiску. Тупий бiль у поперековiй областi пiдсилюСФться при тривалiй ходьбi, пiд час труськоi iзди, пiсля пiдняття ваг, але частiше без певних причин. Оскiльки хворий часто застосовуСФ грiлку (пiсля чого бiль ущухаСФ), можна бачити "мармурову" пiгментацiю шкiри в областi над ураженою брунькою. Повторнi дослiдження сечi при ниркокамянiй хвороби завжди виявляють м?/p>