Видавничий процес як основа видавничоi дiяльностi
Информация - Журналистика
Другие материалы по предмету Журналистика
ерства освiти та науки;
будь-який вид навчального видання з рекомендацiСФю навчального закладу чи науковоi установи, якщо це видання здiйснюСФться не на замовних засадах;
довiдкове, енциклопедичне видання;
наукове, науково-популярне видання.
Питання спрощуСФться, коли до видавництва надходить оригiнал уже з рекомендацiйним грифом. Виходить, що непросту процедуру рецензування взяв на себе автор або навчальний заклад, де "вiн працюСФ. Як правило, це буваСФ з нормативними пiдручниками, авторами яких СФ вiдомi в своiй галузi фахiвцi. У бiльшостi ж випадкiв "пробиванням" грифiв займаються самi видавцi. Для цього слiд упевнитись, що запропонований до видання оригiнал СФ в усiх вiдношеннях якiсним. Такоi певностi можуть додати (або розвiяти) рецензii фахiвцiв.
РецензiСФю прийнято називати критичний твiр, у якому розглядаСФться й оцiнюСФться опублiкований твiр (зовнiшня рецензiя, призначена для публiкацii у пресi) чи оригiнал майбутнього видання (внутрiшня рецензiя, виконана на замовлення видавництва чи навчального закладу).
Надсилаючи оригiнал на рецензування, видавництво пiдписуСФ угоду з рецензентом, у якiй чiтко обумовлюСФ термiни подачi рецензii та ставку винагороди за виконану роботу.
Редактор, приймаючи рецензiю, маСФ звернути увагу, наскiльки правильно i повно вона оформлена. Як правило, цей жанр складаСФться з трьох частин: загальноi, посторiнкового розгляду та висновку, Вимогами змiстовоi частини рецензii СФ обовязкове окреслення повноти твору за такими параметрами:
мiiе рецензованоi працi серед уже опублiкованих на цю тему;
новизна працi;
актуальнiсть теми;
повнота охоплення матерiалу;
вiдповiднiсть вiдiбраного iлюстрованого матерiалу, темi;
доступнiсть стилю викладу читацькiй аудиторii, якiй призначатиметься видання.
Якщо в рецензii вказанi суттСФвi зауваження до структури чи змiсту, iх доведеться усувати авторовi до початку редагування. Зауваження i побажання, якi суттСФво не впливають на структуру твору, можуть бути врахованi у процесi редагування.
У видавничiй практицi нерiдко зустрiчаються випадки, коли видавцi iгнорують оцiнками рецензентiв, якi переконливо та глибоко професiйно обТСрунтують висновок "не рекомендуСФться друкувати" i все ж таке видання випускають у свiт. Тут переслiдуються передусiм комерцiйнi цiлi, але грубо порушуються не лише норми видавничоi етики, а й авторськi права. Так вчинило, зокрема, видавництво "Юрiнком РЖнтер", яке 1999 р. випустило в свiт "Украiнсько-англiйський словник правничоi термiнологii", незважаючи на те, що рецензiя викладача кафедри англiйськоi мови Киiвського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка О. КупрiСФвич на запропонований для фаховоi оцiнки оригiнал словника носила рiзко негативний характер. Бiльше того, видавництво без вiдома рецензентки поставило ii прiзвище на зворотi неякiсно пiдготовленого видання вже як наукового редактора. О. КупрiСФвич подала позов про захист честi, гiдностi й дiловоi репутацii та стягнення моральноi шкоди. Незважаючи на судову тяганину, спонукану самим юридичним видавництвом (справа дiйшла аж до Верховного Суду Украiни), позивачка виграла справу.
Вважатимемо, що в нашому випадку з рецензуванням усе гаразд. Отож, лише тепер за оригiнал можна братися редактору. Йдеться про початок редагування.
У звязку iз суцiльною компютеризацiСФю видавництв i перенесенням сюди з полiграфiчних пiдприСФмств практично усiх-процесiв, повязаних iз складанням, верстанням, макетуванням i виведенням готового оригiнал-макета видання, придатного для полiграфiчного вiдтворення, редакцiйний процес у видавництвах рiзного типу органiзований по-рiзному. У переважнiй бiльшостi малих видавництв, що лише стають на ноги i випускають у рiк вiд однiСФi до десяти назв, чи не всi функцii пiдготовки до друку видання (набiр, верстання, редагування, включаючи технiчне й художнСФ, коректура) здiйснюСФ одна людина. У принципi, сумiщення в однiй особi кiлькох важливих функцiй редакцiйно-видавничого процесу можливе. Однак це неминуче вiдiбСФться на якостi пiдготовки видання.
Практика видавничоi справи вже довела, що одна людина не може бути i редактором, i коректором одного й того ж видання. Якою грамотною i досвiдченою вона б не була, помилки в оригiнал-макетi будуть неминучими. Пояснення просте: при повторному читаннi одного й того ж тексту вiдбуваСФться процес звикання до нього, тому видавничi й коректорськi "чортики" вже не так помiтнi. Потрiбна "свiжа голова".
Нинi в запалi зробити "революцiю" в редагуваннi (завдяки появi на столi редактора компютера) деякi вченi та практики поспiшили оголосити коректуру зайвою ланкою редакцiйно-видавничого процесу, а сам цей процес спростити ще й за рахунок лiквiдацii коректурного обмiну версток на паперi.
До чого призводить така непрофесiйна поспiшнiсть - у цьому легко переконатися, коли побiжно переглянути новинки деяких так званих комерцiйних видавництв новоi генерацii. Верстку поки що не можна доводити до кондицii лише на екранi - без паперового ii варiанту. Ця вимога СФ особливо актуальною, коли йдеться про серйознi, престижнi видання.
Таким чином, не беручи до уваги "новаторства" малих видавництв, зосередимо увагу на одному з оптимальних варiантiв порядку проходження оригiналу в редакцii середнього чи спецiалiзованого видавництва.
1. Перше читання (чи детальний перегляд) оригiналу редактором на екранi компют?/p>