Вивчення шкільної дезадаптації за картою спостереження
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?ільної дезадаптації. Руйнівна для зростаючої людини сила цього дисбалансу проявляє себе тим сильніше, чим менше вік дитяти. У шкільні роки особливо уразливим в цьому відношенні є період початкового вчення. І хоча прояви шкільної дезадаптації на цьому віковому етапі мають найбільш мякі форми, її наслідки для соціального зростання особи виявляються згубними. У звязку з цим перенесення акценту у вирішенні проблеми шкільної дезадаптації на запобігання тим, що провокують її негативних шкільних чинників є найбільш дієвим шляхом її подолання. Паралельно здійснювана наукова розробка і впровадження до освітніх установ комплексу організаційно-методичних заходів по розвитку в школі коректувально-розвиваючої служби, а також методів діагностичної, коректувальної і профілактичної допомоги, здатних забезпечити "дітям риски" адекватні, відповідні їх учбовим можливостям умови вчення, стає актуальним завданням гуманістично орієнтованої коректувальної педагогіки.
Четверта позиція. Шкільна дезадаптація - це складне соціально-психологічне явище, суть якого складає неможливість для дитяти знайти в просторі шкільного вчення "своє місце", на якому він може бути прийнятий таким, який він є, зберігаючи і розвиваючи свою ідентичність, потенції і можливості для самореалізації і самоактуалізації. Основний вектор цього підходу направлений на психічний стан дитяти і на психологічний контекст взаємозалежності і взаємообумовленості стосунків, що складаються в період вчення:" сімя-дитя-школа", "дитя-вчитель", "дитя-однолітки", "індивідуально переважні - використовувані школою технології вчення". При порівняльній оцінці виникає ілюзія близькості позицій соціально-дизадаптивного і соціально-психологічного підходів в інтерпретації шкільної дезадаптації, але ця ілюзія умовна.
Картину шкільної дезадаптації можна представити у вигляді таблиці.
Форми дезадаптаціїПричиниКорекційні заходиНепристосованість до предметної сторони навчальної діяльностіНедостатній інтелектуальний та психомоторний розвиток дитини, відсутність допомоги та уваги з боку батьків та вчителівСпеціальні бесіди з дитиною, які дають можливість встановити причини порушень навчальних навичок і надати рекомендації батькамНевміння довільно керувати своєю поведінкоюНеправильне виховання в сімї (відсутність зовнішніх норм, обмежень)Робота із сімю, аналіз власної поведінки вчителем із метою запобігти можливій неправильній поведінціНевміння увійти в темп шкільного життя (чистіше зустрічається в соматично ослаблених дітей, дітей із затримкою розвитку, слабким типом нервової системиНеправильне виховання в сімї або ігнорування дорослими індивідуальних особливостей дітейРобота із сімєю, визначення оптимального режиму навантаження учня
Вирішення проблеми шкільної дезадаптації повязане з ранньою діагностикою симптомів і факторів ризику, з розробкою диференційованих програм колекційного навчання, з пошуком ефективних засобів психолого-педагогічної підтримки вчителів та батьків дезадаптованих учнів.
Вимоги до змісту методів психодіагностики повністю визначаються переліком симптомів та факторів, які за ними стоять. Перш за все, це такі поширені та чіткі ознаки, як порушення шкільної успішності та поведінки. Труднощі в навчанні можуть бути повязані з недорозвитком пізнавальної діяльності. Для виявлення цього підбирають методики дослідження рівня та структури інтелектуального розвитку. Доцільно використовувати поетапні процедури, починаючи з компактних скринінгових проб, які можна застосовувати для групового обстеження, та закінчуючи “батарею” відповідних методик.
Неуспішність може бути зумовлена й недостатнім рівнем “соціальної зрілості” дитини. У цьому випадку рекомендується визначити ступінь її мотиваційної готовності до систематичного шкільного навчання, виконання норм та регламентацій поведінки.
Відхилення у поведінці можуть мати як первинну обумовленість, повязану з особливостями нейродинаміки, так і вторинну, яка відображає неадекватні способи компенсаторного реагування дитини на ті чи інші ускладнення в шкільному житті. Обєктом уваги мають стати діти не з епізодичними, а зі стійкими та достатньо вираженими розладами у поведінці. Це потребує залучення відповідних методів дослідження.
Розділ 4
Соціально-психологічна точка зору не вважає за необхідне, що дитя повинне уміти пристосовуватися, а якщо не може або не уміє, то у нього "щось не так". Як вихідний пункт в проблемному аналізі шкільної дезадаптації послідовники соціально-психологічного підходу виділяють не стільки дитяти як людська істота, яка стоїть перед вибором адаптації або дізадаптациі до середовища вчення, скільки своєрідність його "людського буття", існування і життєдіяльності в цей ускладнений дезадаптацією період його розвитку. Аналіз в такому ключі шкільної дезадаптації стає значно складнішим, якщо враховувати фіксовані переживання, що формуються у взаїмопересекающихся стосунках, вплив актуальної культури і попередній досвід стосунків, як правило, висхідний до ранніх стадій соціалізації. Таке розуміння шкільної дезадаптації слід назвати гуманітарно-психологічним і воно спричиняє за собою цілий ряд важливих следствій, а саме: