Вивчення мохоподібних району польової практики - околиць сіл Копили та Розсошенці
Курсовой проект - Биология
Другие курсовые по предмету Биология
i циркуляцій. Циркуляцiя повiтряних мас є базовим фактором формування погодних та клiматичних умов. Територiя Полтавської областi знаходиться на межi впливу Атлантичного океану i Центральної Азії, а також пiвнiчних i пiвденних повiтряних мас. В середньому в рiчному циклi на територii областi переважає захiдна форма циркуляцii повiтряних мас (40%), потiм схiдна (34%), яка характеризується впливом зi сходу i пiвнiчного сходу Сибiрського антициклону, переважно взимку. Кожна з повiтряних мас має свої фiзичнi характеристики. При зiткненнi повiтряних мас відбувається не тільки їх взаємний обмiн теплом i вологою, але, що особливо важливо, утворення атмосферних завихрень - циклонiв i антициклонiв. З циклонами повязана нестiйка хмарна погода з опадами; з антициклонами - стiйка безхмарна сонячна погода. Циклонiчний тип погоди панує на територiї областi в середньому 135 днiв на рiк. Протягом року територiя областi перебуває пiд впливом 35 - 36 антициклонiв. Антициклонiчний тип погоди панує в областi протягом 230 днiв на рiк. Атмосфернi опади. Важливою погодною i клiматичною характеристикою є вiдносна вологiсть повітря, що показує мiру насичення повiтря водяною парою і дозволяє судити про можливiсть чи неможливiсть опадiв (при вiдноснiй вологостi повiтря 100% починається конденсацiя водяної парни i угворення опадiв). Середня вiдносна вологiсть повiтря в областi становить 71%; найменша (58%) в серпні; найбiльша (88%) - в сiчнi. Однiєю з найбiльш важливих характеристик клімату є атмосфернi опади. Для Полтавської областi характерний континентальний тип рiчного розподiлу опадiв з максимумом влiтку і мiнiмумом зимою. Середня рiчна кiлькiсть опадiв на територiї областi коливається в межах 450 - 570 мм, що вiдповiдає 4500 - 5700 т/га. За холодний перiод року (листопад - березень) опадiв випадає в середньому 130 - 170мм, а за теплий (квiтень - жовтень) 320 - 400 мм. В окремi роки рiчна сума опадiв може вiдхилитись вiд середньорічної. Найчастiше сильнi дощi та зливи бувають при перемiщеннi пiвденно-захiдних та пiвденних циклонiв. Опади з кiлькiстю 50 мм i бiльше за добу приносять збитки [15].
Розділ 2. Матеріали і методика дослідження
Збір видів, гербаризація та визначення мохоподібних проводились із дотриманням загальних правил збору та згідно існуючих вимог (А.С. Лазаренко, 1955, А.Ф. Бачурина, Л.Я. Партина, 1979)
Виконану нами роботу можна розділити на 3 основні етапи:
польові збори та вивчення місцевостей зростання мохів;
обробка та визначення зібраних матеріалів;
обробка літературних джерел з даної теми.
При зборі зразка ми користувались ножем та польовими пакетами. До кожного додавалась чорнова етикетка, на якій ми вказували місцезнаходження, по можливості назву роду.
При визначенні мохоподібних ми користувались мікроскопом МВN - 3, бінокуляром, чашкою Петрі, препарувальними голками, предметними і покривними скельцями.
При ідентифікації зразків здійснювалася таким чином:
Спочатку відмічається колір, щільність дернини, а також колір та наявність спорогонів.
Частина зразку відмочується у воді, після чого відмічається: довжина стебла, форма та колір листків, наявність спорогонів, форма коробочки, кришечки.
За допомогою мікроскопа досліджуємо анатомічну будову листка:
жилкування;
форму листкової пластинки (край, середину, основу);
будову перистома коробочки;
характер ніжки.
Особливу увагу звертали на диференціацію клітин основи листка, а саме: колір та розмір.
При визначенні зразків ми використовували такі визначники:
Лазаренко А.С. Определитель лиственных мхов Украины.
Мельничук В.М. Определитель лиственных мхов средней полосы и Юга Европейской части СССР.
Гарибова Л.В. Водоросли, лишайники и мохообразные СССР.
Розділ 3. Мохоподібні як особлива лінія еволюції вищих рослин
На відміну від нижчих рослин (водоростей), тіло більшості мохоподібних представлено пагоном, що складається зі стебла і листів; тільки в їх частини воно являє собою слань або талом.
Від нижчих рослин мохоподібні відрізняються також численними мікроскопічними особливостями, у тому числі наявністю своєрідно улаштованих гаметангіїв (статевих органів): чоловічих - антеридіїв і жіночих - архегоніїв.
Відмінна ознака мохоподібних - правильне чергування в нормальному циклі розвитку рослини двох різних за своєю морфологією поколінь. Одне з поколінь називається гаметофітом (рослина, що виробляє статеві елементи - гамети), інше - спорофітом (рослина, що виробляє елементи безстатевого розмноження - спори). Якщо антеридій й архегонії розташовуються на одному гаметофіті, то такі рослини називаються однодомними. Якщо на одній рослині (чоловічій) розташовуються антеридії, а на іншому (жіночій) - архегонії, то такі види називаються дводомними. Є і багатодомні мохоподібні, у яких антеридії й архегонії можуть розташовуватися на одному і на різних рослинах того ж виду.
При наявності краплинно - рідкого середовища сперматозоїд досягає яйцеклітини і запліднює її. З зиготи виростає спорофіт, що у мохоподібних називається спорогоном, який складається зі стопи, ніжки та коробочки. За допомогою ніжки спорогоній висмоктує з гаметофіту воду з мінеральними солями й органічними речовинами. У листяних та антоцеротових мохів так як має хлорофіл він частково живиться самостійно. У коробочці спорогонія утворюється споровий мішок, або спорангій, в якому в результаті мейозу утворюються спори. Дозріла коробочка розкривається, спори попадають у зовнішнє середовище. При наявності сприятливих