Взаємозв'язок самооцінки та готовності до фінансового самозабезпечення у студентів випускних курсів
Дипломная работа - Психология
Другие дипломы по предмету Психология
вміння вирішувати проблемні ситуації; діяльнісно-практичний аспект - вироблення умінь розпізнавати, обстежувати і вирішати проблемні ситуації [6].
Всі розглянуті аспекти однаково важливі, проте провідним, на думку А. Б. Купрейченко, а точніше системоутворюючим, є діяльнісно-практичний. Тому процес формування готовності до матеріального самозабезпечення можна представити у вигляді послідовності взаємоповязаних проблемних ситуацій, які молоді люди намагаються вирішити [6].
На думку Богословської М.В. основними критеріями готовності студентів до матеріального самозабезпечення є: 1) наявність мотивації матеріального самозабезпечення; 2) адекватна оцінка необхідних професійних та особистісних якостей; 3) наявність початкового досвіду діяльності [15].
Богословська М.В. вважає, що для формування оптимального рівня готовності до матеріального самозабезпечення студентів необхідно:
1) розвивати мотивацію діяльності студентів, засновану на цінностях професійної самореалізації і професійного зростання, а не цінності матеріального благополуччя [15];
2) створювати для них можливості цілеспрямованої реалізації активності в освоєнні обраного виду діяльності [15];
3) запровадити профорієнтаційне тестування та професійний відбір перед надходженням абітурієнтів до ВУЗу, проводити заходи щодо "занурення" в специфіку галузі та спеціальності з метою зменшення кількості тих студентів, які відмовляються від роботи [15].
М.І. Дьяченко та Л.А. Кандибовіч виділяють наступні структурні компоненти готовності до матеріального самозабезпечення:
-Мотиваційний (позитивне ставлення до діяльності, інтерес до неї і інші стійкі мотиви);
- Орієнтаційний (знання, уявлення про особливості та умови діяльності, її вимоги до особистості);
- Операціональний (володіння способами та прийомами даного виду діяльності, необхідними знаннями, навичками й уміннями, процесами аналізу і синтезу, порівняння та узагальнення, та ін);
- Вольовий (самоконтроль, уміння керувати діями);
- Оціночний (самооцінка своєї підготовленості та відповідності процесу вирішення професійних завдань оптимальним трудовим зразкам) [12].
О. Аллін та М. Сальникова виділяють наступні компоненти готовності до матеріального самозабезпечення: морально-мотиваційний компонент, інтелектуально-операціональний компонент і психофізичний компонент [1]. Морально-мотиваційний компонент готовності відображає загальну спрямованість особистості і включає в себе розвинені морально-етичні якості, позитивне ставлення до діяльності, усвідомлення цінності та престижності своєї праці, бажання і прагнення займатися саме цим видом діяльності [1].
Незважаючи на всю важливість морально-мотиваційного компонента готовності, без певних знань, навичок та умінь, а також сформованості професійно важливих якостей не можна обєктивно говорити про високий рівень готовності до самозабезпечення [1].
Інтелектуально-операціональний компонент готовності виражається в інтелектуальних якостях особистості (інтелектуальний компонент), володінні засобами та прийомами діяльності, синтезі професійно важливих якостей, знань, навичок та вмінь (операціональний компонент), що грають істотну роль в ефективності діяльності [1].
Інтелектуальні якості - це якості особистості, що визначають особливості функціонування інтелекту, тобто здатності особистості з переробки різноякісної інформації та усвідомленої оцінки її [1].
Психофізичний компонент готовності включає в себе функціонування психіки в цілому і фізіологічних систем (перш за все, нервово-мязової та ін.), що забезпечує ефективність життєдіяльності фахівця. Будь-яка діяльність висуває свої вимоги до сприйняття, памяті, мислення, уяви, властивостям вищої нервової діяльності, психодинамічних властивостей (темпераменту) людини, а нерідко і його фізичним якостям. Крім цього, психофізичний компонент забезпечує функціонування раніше розглянутих компонентів готовності [1].
У структурі професійної готовності можна виділити обєктивний і субєктивний пласти. Обєктивний пласт готовності складається з взаємодіючих морально-мотиваційного, інтелектуально-операціонального і психофізичного компонентів, які реально можуть бути оцінені відповідно до вимог діяльності. Субєктивний пласт готовності - це система самооцінки власної готовності [11].
1.3 Особливості студентства як окремої вікової категорії
Вивченням студентства як соціальної групи займався В.Т. Лісовський. Студентство обєднує молодих людей, що займаються одним видом діяльності - навчанням, спрямованим на професійну освіту, мають єдині цілі і мотиви, приблизно одного віку (18-25 років) з єдиним освітнім рівнем, період існування яких обмежено часом (у середньому 5 років). Його відмінними рисами є: характер їхньої праці, що полягає в систематичному засвоєнні та оволодінні новими знаннями, новими діями і новими способами навчальної діяльності, а також у самостійному "добуванні" знань; його основні соціальні ролі та приналежність до великої соціальної групи - молоді у якості її передовий і численної частини [10].
Психологом Ю. А. Самаріна були відзначені наступні протиріччя, притаманні студентському віку:
1. Соціально-психологічне. Це протиріччя між розквітом інтелектуальних і фізичних сил студента і жорстоким лімітом часу, економічних можливостей для задоволення зростаючих потреб [2].
2. Між прагненням до самостійності у відборі