Весiльнi пiснi та обряди
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Мiнiстерство освiти i науки Украiни
Мiнiстерство освiти i науки Автономноi Республiки Крим
Республiканського вищого учбового закладу "Кримський гуманiтарний унiверситет" фiлiя м. Армянська
Кафедра гуманiтарних наук
Тема: Весiльнi пiснi та обряди.
Фольклорна практика
План
Вступ
Передвесiльний цикл
Власне весiльний цикл
Народнi прикмети
Весiльнi привiтання
Весiлля в Сумськiй областi
Звiт
Список використаноi лiтератури
Вступ
У весiльних обрядах вiдбилися народна мораль, звичаСФве право, етичнi норми та свiтогляднi уявлення, що формувалися протягом столiть. Наприклад, збiр дружини (весiльний похiд) молодим, iмiтацiя викрадення нареченоi (посад молодоi), подолання перешкод на шляху до молодоi (перейма) це свiдчення давнiх форм шлюбу умиканням, а дiалог старостiв про куницю та мисливця, обмiн подарунками мiж сватами, викуп коси, виплата штрафу за безчестя своСФрiдний вiдгомiн звичаю укладання шлюбу на основi купiвлi-продажу. У цiлому ж украiнське весiлля подiляСФться на три цикли: передвесiльний, власне весiльний i пiслявесiльний. У свою чергу кожен iз циклiв складався з низки обрядiв. Передвесiльна обрядовiсть включала сватання, умовиш, оглядини, заручини, бгання короваю i дiвич-вечiр. "асне весiлля складалося iз запросин, обдарування, посаду молодих, розплiтання коси, розподiлу короваю, перевезення посагу, перезви, рядження. Пiслявесiльний цикл присвячувався вшануванню батькiв молодими, прилученню невiстки до родини чоловiка. Це обряди хлiбин, свашин та гостин. "iенарiй" традицiйного народного весiлля в основних рисах зберiгся й дотепер бiльшою мiрою в сiльськiй мiiевостi та у значно трансформованому виглядi в умовах мiста. Весi?лля комплекiеремонiй i обрядiв, часто народних традицiй, повязаних з укладенням шлюбу; маСФ етнiчнi, релiгiйнi, географiчнi та iншi особливостi в рiзних народiв i у рiзних краiнах. На кiнець ХХ ст. зберiгаються 2 основнi тенденцii у справляннi весiль у свiтi з одного боку, пiд впливом глобалiзацii весiльний обряд набув у найбiльших мегаполiсах планети унiверсального космополiтичного вигляду (особливо при мiжетнiчних, мiжконфенсiйних, мiжрасових i т. зв. мiжнародних шлюбах), з iншого iснуСФ стiйка тенденцiя до етнiзацii весiль i всiх повязаних з ним традицiй, навiть у середовищi городян, в т. ч. i в Украiнi.
Передвесiльний цикл
Передвесiльний обряд: короткий огляд
Шлюбу або весiллю передувало тривале знайомство молодих людей: вуличнi гуляння, вечорницi, досвiтки. Спiвжиття до шлюбу заборонялося. У Центральнiй Украiнi по вечорницях залишалися ночувати в хатi на полу усi учасники цього дiйства. Але! Хлопцi та дiвчата нiчого собi не дозволяли такого, що дозволяють у нашi часи. Повага до дiвочоi честi становила характерну рису украiнського сiмейного побуту (ех...). Найкращим часом для весiль була осiнь: з 15 серпня до 14 листопада (у нас на блозi вже писалося про бажанi днi одруження). За законами народноi етики починати весiлля серед тижня вважлося непристойною справою, тому iх найчастiше проводили на вихiднi або на свята, з приходом календарного свята Покрови.
От як оспiвуСФться передвесiльний обряд в украiнськiй народнiй пiснi:
Покровонько, Покровонько,
Покрий менi голвоньку,
Щоб я жiнкою була,
Щоб менi весело жилось
З чоловiком молоденьким,
З дитятком весельньким
Сватання (сватанки, змовини, брання рушникiв, рушники, згодини, слово). Починалося сватання, коли посли вiд молодого (старости, свати, сватачi, посланцi) йшли до батькiв обранки укладати попередню угоду про шлюб. Свататися було прийнято у вiльний вiд польових робiт час (на Мясницi та вiд Паски до Трiйцi). Зi старостами до дiвчини йшов парубок, на Подiллi ходили i його батьки, а на Закарпаттi ще й брат або сестра.
Досить складний обряд сватання вельми стисло описав Т. Г. Шевченко: "Покохавши лiто чи два... парубок до дiвчиного батька й матерi носила старостiв, людей добромовних i на таку рiч дотепних. Коли батько i мати поблагословлять, то дiвчина, перевязавши старостам рушники через плечi, подаСФ зарученому своСФму на тарiлцi або крамну, або самодiльну хустку".
Оскiльки наша краiна велика, то i звичаiв у неi теж багато. РЖ в кожному регiонi вони рiзнi, нехай традицii схожi, але вiдмiнностi в регiонах спостерiгаються. От на Закарпатi на сватаннi дiвчини сват розхвалював наречену такими словами: Вона не жовтокоса, не чорноока, але така, як красна квiтка, як золотий вiнок, як коштовний камiнь, як зоря на небi, як роса на сонцi.
За звичаСФм, дiвчину завжди запитували прилюдно про згоду на шлюб. Але через свою скоромнiсть дiвчина не давала прямоi вiдповiдi на запитання хлопця (ну що поробиш, народний етикет!). У бiльшостi випадкiв вона вiдповiдала: Як батько та мати, так i я. Як вам така вiдповiдь? Менi не подобаСФться, але що поробиш такi звичаi. старости, приймаючи з рук дiвчини рушники, вклюнялися iй i дякували: Спасибi батьковi i матерi, що свою дитину рано будили (мене хоч батьки i будили рано, але я не вставала) та доброму вчили. Спасибi й дiвчинi, що рано вставала, тонко пряла i хорошi рушники придбала.
У деяких мiiевостях молодих ставили на колiна вивернутий кожух, щоб вони кланялися Богу i молилися. Коли батько й мати благословляють, то дiвчина, п