Весiльнi пiснi та обряди
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
еревязавши старостiв рушниками (знову повторюю: через праве плече пiд лiву), подаСФ зарученому на тарiлцi крайку або самобрану хустку. Старости виймають iз-за пазухи пляшку з горiлкою, частують господарiв та домовляються про час заручин.
Дiалоги сватiв в обрядi сватання
Якщо ви не знаСФте, що казати у такiй ситуацii, хочете, щоб ваша промова вiдповiдала звичаям на всi практично 100% або вам просто цiкаво почитати зразок розмови, то будь ласка, тримайте:
Найяснiший господарю, полювали ми зi стрiльцем-молодцем (Михайлом) i зайшли аж сюди. Заманила нас олениця красна-дiвиця. Довго йшли i сюди дiйшли. просимо тебе, вiддай свою оленицю красну дiвицю та нашому стрiльцю-молодцю.
Виголосивши промову, старший староста низько кланяСФться, спираСФться на палицю i чекаСФ вiдповiдi. Господар вiдповiдаСФ :
Не знаю, про яку оленицю ви говорите, добрi люди. Не прибiгала нiяка олениця в мою гсоподу, може, помилився ваш стрiлець-молодець. Може, до iншоi господи прибилися олениця?
Старости:
Нi, господарю, олениця в твоiй господi, ми йшли ii слiдом.
Тодi господар даСФ знак i хтось з родини вводить до хати стару жiнку:
Ось вам i олениця, панове стрiльцi, за нею гнались?
Нi, дорогий господарю, то була золоторога, золотошерста, очi в неi як зорi, зуби як перли, вуста вишневi. Як гляне вона, то наяче сонечко засяСФ.
Батько дiвчини вiдповiдаСФ:
Нiколи такоi оленицi не бачили. Помилились вашi очi, стрiльцi-молодцi, не тим слiдом ви пiшли.
Добре, коли очi помилились, то не помилиться наша зброя. Будемо вбивати оленицю.
Пiсля цих слiв господаревi вклоняються i кажуть:
РД, правда, у нас ще одна олениця, але вона дуже боязка i соромязлива.
Заводять наречену i кличуть молодого, який стоiть у сiнях. Пiсля того, як молодi прилюдно виявляють згоду на шлюб, дiвчина повязуСФ руки молодого хусткою, старостiв рушниками. На знак згоди обмiнюються зi старостами хлiбом i запрошують iх до вечерi.
Подекуди сватання вiдбувалося без жениха. Тодi всi пили чарку i домовлялися про прихiд родичiв нареченого у гстi на оглядини. На cхiднiй Украiнi свати ходили з хлiбом i, попередньо розламавши, пiдносили його в обмiн на рушники. Якщо траплялася вiдмова, то дiвчина виносила сватам гарбуза, що вважалося великою образою.
Традицiйне украiнське сватання
Украiнську весiльну обрядовiсть можна умовно подiлити на три цикли: передвесiльний, власне весiлля i пiслявесiльний. Кожний з цих етапiв маСФ свiй стиль, час i своi риси святкування, якими вiн i вiдрiзняСФться вiд iнших частин весiльного дiйства.
Починалося все iз сватання, основнi моменти якого зводились до того, що наречений вибирав сватiв, якi йшли сватати дiвчину в будинок ii батькiв. Вибiр сватiв це вiдповiдальний момент, тому що вiд нього залежали результат i подальший розвиток подiй самого весiлля.
Переступивши порiг, одержавши дозвiл ввiйти в будинок, свати кланялися в знак вiтання i подяки господарям будинку. Потiм запиту вали чи туди вони прийшли, де живе прекрасна дiвиця i т.п. Батьки дiвчини, заздалегiдь приготувавшись до приходу сватiв, зустрiчали iх хлiбом - сiллю i накритим до обiду столом. За частуванням мова зводилась до того, що у Вас СФ красива молода дiвиця, а в нас молодий хлопець, якому припала до серця саме ця дiвчина. Якщо дiвчина була згiдна вийти замiж за цього "доброго молодця", вона виносила рушники, якими перевязу вала сватiв. Це означало, що дiвчина приймаСФ iхню пропозицiю. Коли ж вона вiдмовлялася, то, згiдно украiнськоi традицii, вона дарувала молодому гарбуза. У такому випадку про хлопця казали, що вiн вхопив гарбуза або облизав макогiн.
У разi успiшного сватання через певний час вiдбувалися умови (оглядини, домовини) знайомство з господарством молодого, а за два тижнi до весiлля влаштовували заручини своСФрiдне скрiплення договору про шлюб. На заручини до оселi молодоi приходили батьки й родичi молодого, сiдали до столу, а дiвчину й хлопця виводили на посад. Старший староста накривав рушниками хлiб, клав на нього руку дiвчини, зверху руку хлопця i перевязував iх рушником. Пiсля цього ритуалу молода перевязувала старостiв рушниками, а всiх присутнiх обдаровувала хустками, полотном або сорочками. Пiсля усiх цих церемонiй дiвчина i хлопець вважалися зарученими i вже не мали права вiдмовлятися вiд шлюбу. Спроба вiдмовитись вважалася безчестям, за вiдмову ж сплачували вiдшкодування матерiальних витрат та ще й за образу
Умовини (оглядини, розглядини, обзорини, печеглядини) знайомство з господарством молодого, яке здiйснювалося невдовзi пiсля успiшного сватання . Природа цього звичаю повязана з укладом селянина-трудiвника, для якого господарство було основою його життСФдiяльностi. В ньому проглядаСФться i серйознiсть ставлення до утворення сiмi: якщо молодий не мав свого господарства, то вiн не мав i права на створення родини.
Батьки парубка намагалися якомога краще представити мiцнiсть господарства свого сина, демонструючи його так, щоб умовини завершилися шлюбною угодою. Бувало, навiть вдавалися до хитрощiв: позичали у сусiдiв коня, волiв або сiльськогосподарський реманент.
Проте не в усi часи i не скрiзь У. сприймалися так однозначно. В цiлому ж критерii оцiнки обранця чи обраницi в середовищi украiнцiв базувалися на iншому грунтi. З погляду тогочасноi дiвчини суджений мав бути передусiм хазяiном, опрiч того врiвноваженим, спокiйним i непитущим, а суджена, з погляду хлопця, працьовитою, справною г