Весiльнi пiснi та обряди
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ня коси
Розплiтали косу вранцi перед вiнчанням. Доручали цю справу неодруженому рiдному або двоюрiдному брату i спiвали:
Ой, на горi жито тоненькi покоси,
А хто буде розплiтати дiвчиноньцi коси?
Козак буде розплiтати, козак буде плести,
Козак буде дiвчиноньку до шлюбоньку вести.
А вже потiм дружки розчiсували волосся i далi робили такi, як на мене, жахливi речi: мастили маслом та медом,що життя було солодким; чiпляли у волосся монети i хлiб,щоб життя було багатим; часник, що охороняСФ вiд лиха.
А потiм знову косу заплiтали та повязували хусткою.
Розрiзання весiльного торта.
Пiсля знiмання вельйона i завязування молодiй хустини, часто вiдбуваСФться розрiзання весiльного торта. Молодята, тримаючись за руки, разом беруть нiж, вiдрiзають з торта першу скибку i кладуть ii на блюдце. Це символiзуСФ iх першу спiльну роботу, як молодоi сiм`i. Тримаючи це блюдце в руках, маленькими ложечками годують один одного цiСФю скибкою торта. Це маСФ символiзувати, що вiднинi вони один одному будуть дарувати тiльки солодкi хвилини.
Пiсля цього торт розрiзаСФться i ним частуються всi гостi.
весiльний обрядовий хлiб
Верч весiльний обрядовий хлiб, рiзновид колача, лежня. Готували його на Полiссi. Слугував здебiльшого для обмiну мiж весiльними родинами: молодий привозив верч для тещi, а молода для свекрухи. Форма його була овальною, як i в лежня, однак прикрасами зверху вiн оздоблювався рiдко.
Дивень обрядовий хлiб, аналогiчний за своiм ритуальним призначенням калачевi. Його виробляли найчастiше з плетiнки втроСФ чи вчетверо, а потiм ii краi зСФднували, щоб утворилося замкнене коло. Дивень прикрашали очеретинками чи плодовими гiлочками, обплетеними тiстом, а зверху чiпляли квiтку з жита, калини, квiтiв (живих або штучних). Цей хлiб здебiльшого характерний для Пiвдня, частково Полтавщини й Слобожанщини. У деяких районах для дивеня взагалi не випiкали хлiбинку, а обмежувалися гiлочками, запеченими на спецiальних рогачиках i прикрашеними стрiчками, квiтами, колоссям, калиною, барвiнком. Через дивень молода дивилася на молодого, звiдки, очевидно, й походить його назва. Коли печуть дивень загадують, яке буде у молодих майбутнСФ подружнСФ життя. Якщо дивень удаСФться, то й життя маСФ бути щасливим. Садячи його у пiч, примовляють: Свiти, жар, у печi ясно, печись, дивень, красно: гостям на велике диво, молодим на щастя, на долю, на свою родину. Печись, дивень, не схились, не пригори, молодiм серця та й не з суши!
Калач обрядовий хлiб. На весiллях, крiм короваю, пекли й iнше печиво, серед якого калач посiдав не останнСФ мiiе. Виготовляли його iз вчиненого тiста, як правило, плетеним з трьох-чотирьох качалочок. Калачi були завернутi у великий овал, нерiдко з дiркою посерединi. Робили й маленькi калачi розмiром з кулак. На пiвднi Подiлля, Буковинi, у Карпатах калачi виконували функцiю короваю, i iх там випiкали багато для обдарування на застiллi, для почесних батькiв, для обмiну мiж родинами, для дарування.
Лежень весiльний обрядовий хлiб, рiзновид калача. Проте лежень робили завжди овальним та великим як iз плетiнки, так i з цiлоi довгастоi хлiбини. Зверху, подiбно до короваю, прикрашали оздобами з тiста. Лежень возили молодi до новоi родини: молодий для тещi, молода для свекрухи. Дiлили його на другий день весiлля, а доти вiн лежав на столi перед молодими, чекаючи своСФi долi (звiдти, мабуть, i його назва). Лежень найбiльш характерний для Лiвобережноi Украiни, частково для Пiвдня.
Шишки весiльне обрядове печиво, яке випiкали з коровайного тiста. Розкачували смугу тiста й робили з одного боку насiчки, зубцi. Потiм стрiчку згортали, перевертали зубцями догори й пiдперiзували качалочкою з тiста. Це й були шишки. Виготовляли iх i в iнший спосiб маленькими плетiнками на зразок калачикiв, у формi пташок чи булочок. Шишки оздоблювали коровай i лежень; ними дарували на застiллi гостей, яким не вистачало короваю. Шишки були чи не СФдиною подякою молодоi та молодого своiм дружкам i боярам. Отож, iдучи на весiлля, гостi несли з собою хлiб, а верталися зi шматком короваю або шишки.
Народнi прикмети
Масивнi весiльнi обручки до багатства, статкiв.
Женитися з батькiвськими обручками повторити iхнi сiмейнi стосунки.
Доторкнутися до обручок нареченого i нареченоi на весiллi незабаром на своСФму весiллi гулятимеш.
Дати помiряти обручку до нещасноi долi.
Якщо, надягаючи обручку, наречений або наречена впускають iiбути зрадi.
Коли молодят зустрiчають хлiбом-сiллю, хто вiдiрве бiльший шматок i зiсть, той i буде в домi господарем.
У снiжний день весiлля до заможнього, благополучного життя.
Гарною ознакою в день весiлля вважаСФться дощ.
Якщо в день весiлля сильний вiтер життя в молодих буде вiтряним.
Якщо весiлля на Масницю справляють, значить, у домi завжди буде достаток та веселе життя.
Як тiльки наречений i наречена стануть до аналоя, нiхто не повинен проходити мiж ними аж до виходу з церкви, iнакше молодi згодом розiйдуться.
Для попередження можливого чарiвництва пiд час проходження до вiнця мати нареченоi або iнша близька родичка завязуСФ в ганчiрочку голiвку цибулi або часнику й кладе в кишеню нареченоi.
Щоб нареченiй добре жилося в замiжжi, сережки iй надягаСФ щаслива замiжня подруга.
Якщо наречений вступив у калюжу перед будинком нареченоi жити iй з пяницею.
Коли батьки благословляють молодих, наречений i наречена повиннi ст?/p>