Венчурний капітал: сьогодні і завтра
Статья - Разное
Другие статьи по предмету Разное
Якщо трактувати капітал просто як один з видів товару, а не як щось сакральне, то це спричиняє й інші наслідки. Люди, що мають доступ до капіталу, уже не розглядаються як члени ексклюзивного клуба, оскільки в повітрі уже витає нове відчуття, що теоретично усі мають до нього доступ. Це спричинило ще одну більш-менш стійку зміну в соціальних відносинах, що одержали сильний імпульс від Інтернет-бума. Тепер виходить, що розбагатіти швидко уже не настільки сумнівно.
Венчурний капітал і прискорення розвитку економіки
Хрестоматійним стало твердження про те, що розвиток України стримується хронічним недоліком інвестицій в економіку країни. Держава не має бюджетних ресурсів для фінансування вітчизняної економіки, населення усунулося від інвестиційної діяльності в силу того, що "обпеклося" на внесках в Ощадбанк СРСР і вже на національних "фінансових пірамідах", а консервативний іноземний інвестор усе ще не має довіри до українського ринку. Стриманість масових інвесторів пояснюють не тільки нестабільність вітчизняної правової бази, олігополістичний характер конкуренції і недостатня розвиненість ринкової інфраструктури, але і недостатній купівельний попит на внутрішньому ринку. Не секрет, що такі відомі компанії, як "Coca-Cola", "Nestle", "Sony", "МсDоnаlds" освоюють нові для них ринки для того, щоб забезпечити своєї продукції постійне місце в споживчому кошику місцевого населення. При цьому, природно, частина платоспроможного попиту "відтягається" від товарів і послуг національних компаній.
Як виявляється зі світового досвіду, є один вид міжнародного капіталу, приплив якого в країну без усяких застережень сприяє прискоренню її економічного розвитку. Мова йде про венчурний капітал. Хотілося б звернути увагу на те, що традиційно венчурний бізнес трактується як ризиковане підприємництво, ведення справ з високою імовірністю ділової невдачі. Однак, можна і потрібно розглядати венчурний бізнес насамперед як підприємницький. Він багато в чому базується на особистісних якостях бізнесмена, його таланті, і в цьому змісті до деякої міри протистоїть корпоративному бізнесу, у якому роль "першої скрипки" грає команда технократів.
У сучасних умовах країні з недостатньо високою кредитною й інвестиційною репутацією важко залучити інтерес з боку зовнішніх інвесторів. Тому велика частина загального обсягу прямих іноземних інвестицій (ПІІ) як і раніше направляється в розвинені країни. У багатьох країнах з так називаними ринками, що розвиваються, (Польща, Угорщина, Бразилія, Китай і ін.) сформувалася цілісна ринкова інфраструктура, мається стабільна і транспарентна нормативно-правова база ведення підприємницької діяльності, існують сприятливі умови для одержання високого прибутку. Не дивно, що якщо Україні в 1999 році (за даними UNCTAD) удалося залучити лише 750 млн доларів США у виді прямих іноземних інвестицій, то Польщі - 7,5 млрд доларів США, Чехії - 2, 7 млрд доларів США, Угорщині і Румунії більш 2 млрд доларів США кожної.
У сформованій ситуації на міжнародному ринку фінансових ресурсів Україні необхідно дуже дбайливо відноситися до вже наявних іноземних інвесторів і представників закордонних компаній, що діють на території країни. Світовий досвід показує, що для забезпечення приходу в Україну довгострокових приватних і інституціональних інвесторів, а не фінансових спекулянтів, що спеціалізуються на угодах з борговими зобовязаннями, необхідно істотне поліпшення в країні бізнесу-клімату. Причому, "позитивним сигналом" для іноземних інвесторів є швидкість і радикальність економічних перетворень, зміцнення позицій місцевих підприємців. Особливо відзначимо, що динамічний розвиток вітчизняних товаровиробників є умовою подальшого припливу іноземного капіталу, оскільки формується платоспроможний попит на товари і послуги.
Для того, щоб закласти основи для "спуртового" розвитку вітчизняного підприємництва і припливу іноземних інвестицій, в Україні необхідно забезпечити: стабільне зростання макроекономічних показників і удосконалювання структури народного господарства; відповідність міжнародним нормам і незмінність правової бази; легкість входу і виходу з ринку; відсутність барєрів на шляху руху товарів і факторів виробництва; повноцінне введення приватної власності на землю, включаючи право на її покупку/продаж нерезидентами країни; ефективну податкову систему з домінуванням її стимулюючої компонента; стабільність політичної ситуації.
Пряму заинтересованость у цьому виражають самі іноземні інвестори. Інвестиційна компанія "SigmaBleyzer" у 2000 році вийшла з пропозицією про створення робочої групи по розвитку ринків капіталів в Україні і залученню в країну іноземних інвестицій непозикового характеру. Ініціатива одержала підтримку з боку міжнародних фінансових інститутів, часток іноземних інвесторів, а також державних структур України.
Венчурний непозиковий капітал має істотні розходження і зі спекулятивним. Венчурний інвестор приходить на тривалий термін, зацікавлений в одержанні контролю над обєктом інвестиції, прагне підвищити його ринкову ціну за рахунок позитивних економічних дій (раціоналізація структури і керування, упровадження технологічних інновацій, реінвестування прибутку). Серед інвесторів існує значна група, що орієнтується на доход вище того, котрий можна одержати в країнах зі стабільною економікою, навіть за умови вкладення коштів у ризиковані проекти. Тако