Веди - стародавнi пам'ятки iндiйськоi релiгiйноi лiтератури
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
План
Вступ
- Структура iндiйськоi священноi книги Веди
- Теорiя походження свiту
Висновки
Список лiтератури використаноi при написаннi реферату
Вступ
РЖндiйська культура посiдаСФ одне з чiльних мiiь в iсторii свiтовоi культури. Вона характеризуСФться грандiозними досягненнями протягом бiльш нiж тритисячолiтнього перiоду розвитку, iй притаманнi не тiльки довговiчнiсть, а й творче сприйняття досягнень чужоземних культур та здатнiсть не втрачати власнi основоположнi цiнностi. Цi тисячолiття були наповненi боротьбою, пiдйомами i спадами, що виявлялося в пiднесеннi i загибелi династiй, в розповсюдженнi, процвiтаннi i згасаннi релiгiйних учень; складалися все новi i новi школи у фiлософii, архiтектурi, твореннi, музицi i танцювальному мистецтвi.
СпадкоСФмнiсть iндiйськоi культури значною мiрою ТСрунтуСФться на соцiальних iнститутах (варни, касти, сiмя) i великому поширеннi загальновживаного перелiку релiгiйних цiнностей серед станiв та общин.
ОднiСФю з найважливiших культурних памяток РЖндii, осереддям ii древньоi духовностi виступаСФ ведiйська лiтература. Це велике зiбрання текстiв у вiршах i прозi, якi включають гiмни й урочистi вiршi, легенди та тлумачення ритуалу, фiлософськi дiалоги та мiркування.
До iх складу входять салiхiти це 4 збiрки до яких входять молитви, заклинання, певнi тлумачення, мiфи, розповiдi про богiв, гiмни, давнi свiтогляднi уявлення. Веди як збiрник давньоiндiйських релiгiйних гiмнiв i заклинань були створенi у 1500-1000 рр. до Р.Х., вони широко описують арiйськi племена такими, що знають ремесла, у т.ч. виробництво зброi з мiдi i бронзи.
Послiдовники iндуiзму вважають Веди священною книгою. . Початок створення iх сягаСФ перiоду пiсля вторгнення в краiну арiйських племен в серединi II тисячолiття до н.е. Протягом наступних десяти столiть усна ведична традицiя видозмiнюСФться i поповнюСФться. Записанi Веди були лише в першiй половинi РЖ тисячолiття до н.е. Велика за обсягом ведична лiтература подiляСФться на чотири типи: Самхити, Брахмани, Араньяки, Упанiшади. Такий подiл вiдображаСФ iсторичну послiдовнiсть розвитку всiСФi цiСФi лiтератури. Кожна ii група не СФ СФдиним цiлим. Самхити це чотири збiрки; Ригведа, Самаведа, Яджурведа, Атхарваведа.
Найдавнiшою за часом створення i найбiльшою за обсягом (1 028 гiмнiв i 10 500 вiршiв) вважають Ригведу.
РiТСведа стародавнiй збiрник релiгiйних гiмнiв, написаних ведичним санскритом. Збiрник СФ одним з чотирьох канонiчних текстiв iндуiзму та iндiйськоi лiтератури загалом, вiдомих як Веди. Деякi з гiмнiв РiТСведи все ще читають при iндуiстських молитвах та в iнших випадках, що робить цей текст одним з тих, що безперервно використовувалися протягом найбiльшого часу. Загалом РiТСведа СФ одним з найстарiших збережених творiв, складених iндоСФвропейськими мовами. Лiнгвiстичний аналiз показуСФ, що РiТСведа була складена в пiвнiчно-схiднiй частинi Пiвденноi Азii мiж 1700 i 1100 роками до н.е., пiд час раннього ведичного перiоду. Гiмни збiрника характеризуються лiнгвiстичною та культурною схожiстю з протоiранським текстом Авеста, що часто асоцiююСФться з Андронiвською культурою близько 22001600 рокiв до н.е.
Са?ма-ве?да третя в звичайному порядку нумерацii з чотирьох Вед.
За святiстю та значенням для ритуалу Сама-веда, або Веда пiснеспiвiв, йде вiдразу ж пiсля Рiгведи. РЗi Самхiта, або метричний текст, складаСФться переважно з гiмнiв, якi спiвалися священиками-удгатарами пiд час важливих жертвопринесень, в яких на честь рiзних богiв вiдбувалися узливання соми, очищеноi i змiшаного з молоком та iншими iнгредiСФнтами. Сама-веда, можливо, була складена близько 1300 до н.е.
Збiрка складена з гiмнiв, частин гiмнiв i окремих вiршiв, взятих переважно з Рiг-веди, перемiшаних та розставлених без звязку зi своiм початковим порядком, щоб краще пiдходити до релiгiйних церемонiй в яких вони повиннi були використовуватися. Вiршi призначенi не для простого читання, а для спiву на спецiально позначенi мелодii з використанням семи нот. Такi пiснi називаються саманом, i в цьому сенсi Сама-веда дiйсно книга гiмнiв.
У гiмнах часто зустрiчаються вiдмiнностi вiд текстiв Рiг-веди iнодi важливi, iнодi незначнi. Деякi по сутi СФ явно поясненнями i, можливо, старшi та ближчi до першооснови, нiж варiант Рiг-Веди. При спiвi цi вiршi все ж змiнюються через продовження, повторення i вставки складiв, рiзних модуляцiй, пауз i iнших модифiкацiй, приписаних ганами, або Книгами пiсень. Два таких керiвництва, Грамагеягана (Gramageyagana), або Зiбрана, i Араньягана (Aranyagana), або Лiсова книга пiсень, слiдують порядку вiршiв першоi частини Самгiти, а два iнших, Ухагана i Ухагаяна, другiй. Ця частина бiльш звязна, нiж перша, i органiзована переважно триплетами, в яких перший вiрш часто повторення вiрша, що зявлявся в першiй частинi.
Сама-веда збереглася повнiстю в однiй шакхi (редакцii), Каутхуме, у другiй шакхi Джаймiнi, або Талавакара, вона збереглася частково, у виглядi Джаймiнi-Самгiти. У Джаймiнi шакхi також iснують Джаймiнi-брахмана, Джаймiнi-упанiшад-брахмана.
Оскiльки Сама-веда записана вiршами, ii можна спiвати.
Яджур-веда одна з Вед, Веда жертовних формул. На думку бiльшостi вчених, Яджур-веда була складена на початку залiзного вiку, близько X столiття до н.е., i вiдображала практики ведичноi релiгii тих часiв.
Яджур-веда складаСФться з двох основних самхiт: бiл?/p>