Веди - стародавнi пам'ятки iндiйськоi релiгiйноi лiтератури
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?i (Шукла) i чорноi (Крiшна). Обидвi мiстять в собi мантри, необхiднi для проведення ведичних ритуалiв, але в Крiшна Яджур-ведi до складу основноi Самгiти входить додатковий коментар в прозi, тодi як у Шукла Яджур-ведi коментарi були видiленi в окремий брахман - Шатапатха-брахман.
Атхарва-веда - священний текст iндуiзму, одна з Вед, зазвичай пiд час нумерацii розташовуСФться на четвертому мiii.
Згiдно iндуiстськiй традицii, Атхарва-веда була в основному складена двома групами рiшi, вiдомими як Бхрiгу i Ангiраса. Частина Атхарва-веди приписуСФться iншим рiшi, таким як Каушiк, Васiштха i Кашяпа. Збереглися двi редакцii ( шакхи) Атхарва-веди, вiдомi як Шаунакiя i Пайппалада.
Належачи до самого раннього, ведичного, перiоду староiндiйськоi лiтератури, ця памятка займаСФ особливе мiiе серед iнших Вед, вiдрiзняючись вiд них i за своiм змiстом, i по тому ритуалу, який з нею повязаний. Атхарва-веда унiкальна бо вiдображаСФ тi сторони життя найдавнiших iндiйцiв, память про якi зникла б назавжди, якби його не було зафiксована в цiй Ведi.
РЖншi Веди зверненi до богiв, подвиги яких вони вихваляють. Вони представляють високу, iСФратичне поезiю i можуть лише побiчно вiдобразити iнтереси i потреби людей того часу. Атхарва-веда набагато бiльш безпосередньо виражаСФ потреби i бажання ведичних арiiв. У ii заговорах i заклинаннях людина постаСФ в iнтимних аспектах свого iснування. Саме з Атхарва-веди ми дiзнаСФмося про нього такi побутовi подробицi, якi за своСФю дрiб?язковiстю не могли знайти мiiя в iСФратичних гiмнах. У Атхарваведi мова йде звичайно не про богiв i мiфи, а про людину у ii суспiльному й особистому життi, ii хвороби i страхи i тощо. Це свого роду енциклопедiя побуту ведiйських племен, з якоi можна почерпнути вiдомостi i про помазання царя на царство, i про весiлля або похорон, i про будiвництво хатини, i про лiкування хворих.
Безсумнiвно належачи до ядра ведичних писань, Атхарваведа в деякому родi також СФ незалежною традицiСФю, паралельною Рiгведi i Яджурведi.
Атхарваведа - перший iндiйський текст, повязаний з медициною. Вiн визначаСФ в якостi причин хвороби живих iстот. Атхарвани вiдшукують iх i вбивають за допомогою лiкiв, щоб перемогти хворобу. Цей пiдхiд до хвороби несподiвано просунутий порiвняно з тригуморальною теорiСФю, розробленоi в пуранiчних перiодi. Залишки оригiнальних атхарванiческiх думок все ще траплялися в пуранiчному перiодi, як ми можемо бачити в медичному трактатi Сушрута (Гаруда Пурана, карма Кандi). Тут, слiдуючи атхарванскiй теорii, пуранiчний текст вважаСФ мiкробiв причиною прокази. У тiй же главi Сушрута також розширюСФ роль гельмiнтiв у викликаннi захворювань. Цi два висловлювання можна простежити аж до Атхарваведа-Самгiти. З опису аушадхi як рослини з чорними стеблами i темними плямами можна зробити висновок, що маСФться на увазi, швидше за все, лишайник з антибiотичними властивостями. Таким чином, Атхарваведа може вважатися першим текстом, що мiстить записи про використання антибiотикiв.
Атхарваведа також iнформуСФ нас про вiйну. СвоСФ мiiе в самгiтi Атхарваведи знаходять такi пристосування як, наприклад, стрiла з каналом для отрути i отрута з касторовоi олii, бобiв, отруСФна сiтка i пастки з гаками, використання жукiв якi поширюють хвороби i димових завiс (наприклад, гiмни IX .9, IX.10, гiмни трiшамдi i ньярбудi ). Цi вiдсилання до вiйськових практик та повязаних з ними ритуалiв шатрiiв i послужили причиною формування страшноi репутацii Атхарваведа. Пiд час ери Махабхарати, що послiдувала вiдразу пiсля перiоду атхарван частими були порiвняння зброi i мантр героiв. Можливо, це порiвняння спочатку означало застосування смертельноi зброi у вiдповiдностi з традицiСФю атхарванiв.
Веди належать до текстiв одкровення (шрутi). Кожна Веда маСФ основну частину (Самхiту) та коментарi до неi Брахмани, Араньяки й Упанiшади.
Самi Веди мiстять достатньо вiдомостей про власне походження. ВважаСФться, що крiм нашого Всесвiту з усiма його планетами i зiрками, iснуСФ незлiченна кiлькiсть iнших всесвiтiв.
Слiдуючи цiй теорii, рiзноманiтнi всесвiти порiвнюються з бульбашками пiни, плаваючими в причинному океанi. Вся сукупнiсть цих всесвiтiв називаСФться матерiальним свiтом. За межами матерiального свiту знаходиться духовний свiт. Говориться, що духовний свiт принаймнi в три рази бiльше нiж матерiальний. Тому духовний i матерiал свiти називають трiпад-вибхути i екапад-вибхути - три-чвертi надбання i одна-чверть надбання Крiшни. Духовний свiт вiчний, тодi як матерiальний свiт схильний до циклiчного творiння i руйнування.
- Теорiя походження свiту
Створення матерiального свiту Веди подiляють на два основних етапи:
- сарга початкове творiння; 2) вiсарга - вторинне творiння.
Початкове творiння здiйснюСФ Господь Крiшна за допомогою Своiх пуруша-аватар з транiендентальноi платформи. Цей процес описуСФться в Брахма-самгiтi. Для здiйснення творiння Крiшна приймаСФ форму трьох пуруша-аватар: Каранодакашайi Вiшну (Його також називають Маха-Вiшну), Гарбходакашайi Вiшну (Хiранмайах) i Кшiродакашайi Вiшну (Харi, Параматма, Свсрхдуша). Маха-Вiшну творить Махат-таттви, в якiй, потенцiйно укладенi всi матерiальнi енергii i всi живi iстоти. Гарбходакашайi Вiшну входить у створенi Всесвiт i створить там рiзноманiтнiсть, приймаючи вселенську форму (Вiрати-РУПу). Кшiродакашайi Вiшну входить в серця всiх живих iстот i в кожний атом матерiального с?/p>