В мирі та у війні з Польщею
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?круті й небезпеці, козаки мусіли погодитися на реєстр.
На Курукові козаки обрали за гетьмана Михайла Дорошенка (діда гетьмана Петра Дорошенка). Це був козак зі школи Сагайдачного, чоловік відважний, хоробрий, залюбки сам ходив у бої, добрий старшина й організатор. У хотинській кампанії був полковником, потім двічі його вибирали гетьманом, тепер утретє держав гетьманську булаву, 16251628 р. Дорошенко відразу взявся складати приписовий реєстр. Не було воно легке з 3040 тисяч війська вибрати шість тисяч реєстрових. Він пішов слідами Сагайдачного й до реєстру брав передусім заможних статечних козаків, що мали свої землі й не рвалися до своєволі. Це заможне козацтво не бажало боротьби з поляками, бо така війна у своїх наслідках найбільш дошкулювала осілим хліборобам; вони воліли уладнати непорозуміння з урядом у мировий спосіб і тільки в крайній потребі повставали в обороні своїх вольностей.
Реєстрове військо дістало осідок на волості, тобто замешканих околицях, а саме в королівських маєтностях, городах Чигирині, Черкасах, Каневі, Корсуні, Білій Церкві, Переяславі. Тим то їх звали городовими козаками. На Запорожжі, на коші, мала пробувати тільки залога 1000 людей з усіх полків. Дорошенко старався всіма силами, щоб поставити реєстрові полки на вищому рівні, зорганізувати їх та вирядити як найкраще. Його листування з польською владою відноситься тільки до військових справ. Він пише про більшу плату для козаків, про добрі становища для полків, про те, щоб реєстрові могли проживати у приватних. маєтках, про сукно на вбрання, зброю, коні; дуже дбає про артилерію, домагається доброго місця для неї, просить порох, кулі, ґноти, жадає вищої платні для писаря, хоружих, довбушів, пушкарів, фірманів, усяких ремісників військових; не забуває і про і козацькі вдовиці, силкується оборонити їх перед утиском урядовців і дати їм забезпеку. Та притім він дбав про дисципліну в війську й рішуче виступав проти всякої самоволі.
Але утворення 6-тисячного реєстру не заспокоїло запорозького війська, навпаки внесло між козаччину велике роздратування. Поза реєстром залишилося більше ніж 20 тисяч козаків. Ці випищики (виписані з війська) залишилися без прав і без засобів до життя. Їм не вільно було зватися козаками, вони не мали права творити військових відділів, вибирати собі старшини, вони не підлягали козацькому присудові, їм не можна було навіть проживати, на волости. До того ж між ними була не сама тільки голота, пройдисвіти з різних сторін, своєвольці. Між випищиками було немало людей, що довго служили у війську, відбували різні воєнні походи, мали свої заслуги. Вони в нічому не стояли позад реєстрових. А проте до реєстру не могли ввійти, бо реєстр був замалий. А часто й тому, що помірковані й статечні реєстровці неохоче допускали до себе буйних і неспокійних людей. Для випищиків залишалися тепер два шляхи: або кинути шаблю, осісти на місці й піддатися під панську, чи міську владу, або покинути все та іти на Запорожжя, шукати прожитку в запорозьких степах і лугах. Більша частина вибрала другий шлях. Запорожжя знову зароїлося від людей, Січ вбилася в силу, набрала значіння, стала осередком незалежного козацтва. Невелика залога реєстрових, що стояла на коші, не могла дати їм ради. А втім і реєстрові співчували своїм недавнім товаришам. Військовий лад на Січі не занепадав, а підіймався, бо й людський матерія л був добрий і траплялася талановита старшина. Жили тут і розвивалися й національно-політичні думки, бо запорожці не потрібували ховатися з ними перед владою. Головне бажання запорозьких козаків було скасувати реєстрову ординацію, привернути військові вольності всій козаччині й осередок козацької організації перенести з волості на Запорожжя.
Походи на Крим
Михайло Дорошенко старався відвернути козаків від боротьби з Польщею, зате звернув їх увагу на воєнний хліб, який можна було добути в походах на татар. Боротьба з татарами йшла від початку, як тільки зорганізувалося запорозьке військо. Але звичайно це була тільки дрібна погранична шарпанина: набіги на татарські стада, грабування улусів, рідко коли наступи на турецькі замки. На Перекоп, головну татарську фортецю, що запирала шлях у Крим, запорожці ходили досі тільки двічі: 1606 р. дивною хитрістю здобули, розгромили й спалили це місто; 1619 р. під проводом Сагайдачного 5000 козаків приступом узяло мури Перекопу й визволило багато християнських невольників. Дорошенко почав організувати нові-походи на татар; він мріяв про те, щоб здобути цілий край.
В 1626 р. всі реєстрові полки разом із польським військом заступили татарам дорогу під Білою Церквою й 9 жовтня сильно погромили орду. Козаки добули собі воєнне признання за свою хоробрість. Про самого Дорошенка оповідали, що він ішов у бій попереду війська, та як ударив на татар, то сімох убив списом, а одного так сильно пробив, що не було сили списа витягнути. Побитих татар нарахували на 10 тисяч.
Рік пізніше цілу Україну занепокоїли вісти, що долішнім Дніпром турки будують нові замки, щоб спинити козацькі походи. Дорошенко чимдуж вирішив використати цю нагоду. Навесні 1628 р. він рушив на Запорожжя з реєстровими козаками, дібрав собі ще випищиків і з великим військом пішов на татар, і турків. Козаки облягли Аслан-городок, здобули замок, поруйнували нові турецькі укріплення, забрали пушок і з великою славою вернулися на Січ.
Дорошенко, заохочений цим успіхом, почав приготовляти похід на сам Крим. Виконати це було неважко, бо у Криму йшла саме боротьба між