Ядерна загроза
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
t; являло собою рiдкий водень, вибух якого детонувався атомним зарядом.
8 серпня 1953 року в СССР була перевiрена перша в свiтi термоядерна бомба. Потужнiсть вибуху перевершила всi очiкування. Найближчий спостережливий пункт був розташований на вiдстанi 25 кiлометрiв вiд мiiя вибуху. Пiсля експеримента Курчатов, творець першоi радянськоi атомноi i термоядерноi бомби, заявив про те, що не можна допустити застосування цiСФi зброi за призначенням. Його роботи згодом продовжив А.Д. Сахаров.
22 листопада 1955 було зроблено чергове випробування термоядерноi бомби. Вибух був такий сильний, що сталися нещаснi випадки. На вiдстанi декiлькох десяткiв кiлометрiв загинув солдат - завалило траншею. У сусiдньому населеному пунктi загинули люди, що не устигли сховатися в бомбосховищах.
Навеснi 1955 року Хрущев оголосив про односторонню мараторiю на ядернi випробування (в 1961 роцi випробування поновляться, оскiльки американськi дослiдники стали обганяти радянськi розробки).
Навеснi 1963 м. в штатi Невада був перевiрений перший варiант нейтронного заряду. Пiзнiше була створена нейтронна бомба. РЗi винахiдник Самюель Коен. Це найменша зброя в сiмействi атомних, воно вбиваСФ не стiльки вибухом, скiльки радiацiСФю. Велика частина енергii витрачаСФться на випущення високоенергетичних нейтронiв. При вибуху такоi бомби потужнiстю в 1 кiлотону (що в 12 раз менше потужностi бомби, скиненоi на Хиросиму) руйнування будуть спостерiгатися тiльки в радiусi 200 метрiв, в той час як всi живi органiзми загинуть на вiдстанi до 1.2 км вiд епiцентра.
ЕМРЖ або тАЬнесмертельна" зброя
На початку 90-х рокiв в США стала зароджуватися концепцiя, згiдно з якою збройнi сили краiни повиннi мати не тiльки ядернi i звичайнi озброСФння, але i спецiальнi кошти, що забезпечують ефективну участь в локальних конфлiктах без нанесення противнику зайвих втрат в живiй силi i матерiальних цiнностях.
Генератори ЕМРЖ (супер ЕМРЖ), як показують теоретичнi роботи i проведенi за кордоном експерименти, можна ефективно використати для виводу з ладу електронноi i електротехнiчноi апаратури, для стирання iнформацii в банках даних i псування ЕВМ.
Теоретичнi дослiдження i результати фiзичних експериментiв показують, що ЕМРЖ ядерного вибуху може привести не тiльки до виходу з ладу напiвпровiдникових електронних пристроiв, але i до руйнування металевих провiдникiв кабелiв наземних споруд. Крiм того можлива поразка апаратури РЖСЗ, що знаходяться на низьких орбiтах.
Те, що ядерний вибух буде обовязково супроводитися електромагнiтним випромiнюванням, був ясно фiзикам-теоретикам ще до першого випробування ядерного пристрою в 1945 роцi. Пiд час (що проводилися в кiнцi 50-х - початку 60-х рокiв) ядерних вибухiв в атмосферi i космiчному просторi наявнiсть ЕМРЖ було зафiксовано експериментально.
Створення напiвпровiдникових приладiв, а потiм i iнтегральних схем, особливо пристроiв цифровоi технiки на iх основi, i широке впровадження коштiв в радiоелектрону вiйськову апаратуру примусили вiйськових фахiвцiв з iншого оцiнити загрозу ЕМРЖ. З 1970 року питання захисту зброi i вiйськовоi технiки вiд ЕМРЖ сталi розглядатися мiнiстерством оборони США як що мають вищу прiоритетнiсть.
Механiзм генерацii ЕМРЖ полягаСФ в наступному. При ядерному вибуху виникають гамма i рентгенiвське випромiнювання i утвориться потiк нейтронiв. Гамма-випромiнювання, взаСФмодiючи з молекулами атмосферних газiв, вибиваСФ з них так званi комптоновськi електрони. Якщо вибух здiйснюСФться на висотi 20-40 км., то цi електрони захоплюються магнiтним полем Землi i, обертаючись вiдносно силових лiнiй цього поля створюють струми, що генерують ЕМРЖ. При цьому полi ЕМРЖ когерентний пiдсумовуСФться у напрямi до земноi поверхнi, тобто магнiтне поле Землi виконуСФ роль, подiбну фазовiй антеннiй решiтцi. Внаслiдок цього рiзко збiльшуСФться напруженiсть поля, а отже, i амплiтуда ЕМРЖ в районах пiвденнiше i пiвнiчнiше епiцентра вибуху. Тривалiсть даного процесу з моменту вибуху вiд 1 - 3 до 100 нс.
На наступнiй стадii, що триваСФ приблизно вiд 1 мкс до 1 з, ЕМРЖ створюСФться комптоновськими електронами, вибитими з молекул багато разiв вiдображеним гамма-випромiнюванням i за рахунок непружного спiвдарення цих електронiв з потоком нейтронiв, що випускаються при вибуху. РЖнтенсивнiсть ЕМРЖ при цьому виявляСФться приблизно на три порядки нижче, нiж на першiй стадii.
На кiнцевiй стадii, що займаСФ перiод часу пiсля вибуху вiд 1 з до декiлькох хвилин, ЕМРЖ генеруСФться магнiтогiдродинамiчним ефектом, що породжуСФться обуреннями магнiтного поля Землi струмопровiдною вогненною кулею вибуху. РЖнтенсивнiсть ЕМРЖ на цiй стадii вельми мала i становить декiлька десяткiв вольт на кiлометр.
Аварii на АЕС
Аварiя на Чорнобильськоi АЕС по своiх довготривалих наслiдках була найбiльшою катастрофою сучасностi.
Були i iншi аварii повязанi з атомною енергетикою.
У США сама велика аварiя, яка називаСФться сьогоднi попередженням про Чорнобиль, трапилася в 1979 роцi в штатi Пенсiльванiя на АЕС в Трiмайл Айленд. До неi i пiсля - ще 11 бiльш дрiбних аварiй на ядерних реакторах.
У Радянському Союзi в якiйсь мiрi попередниками Чорнобиля можна вважати три аварii, починаючи з 1949 року, у виробничому обСФднаннi Маяк на рiчцi Теча.
Пiсля неi ще бiльш десяти аварiй на АЕС краiни.
Масштаби глобальноi Чорнобильськоi катастрофи, вражають уяву. У радянськiй доповiдi на засiданнi МАГАТЕ в Венi 1986 року зазначалося, що у зовнiшню середу посту