Ядерна загроза
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
В¶нiсть боСФприпасу. При повiтряному вибуху вражаюча дiя свiтлового випромiнювання бiльше, нiж при наземному тiСФi ж потужностi. У залежностi вiд сприйнятого свiтлового iмпульсу опiки дiляться на три мiри. Опiки першоi мiри виявляються в поверхневiй поразцi шкiри: почервонiннi, припухлостi, хворобливостi. При опiках другоi мiри на шкiрi зявляються пузирi. При опiках третьоi мiри спостерiгаСФться омертвiння шкiри i утворення виразок. При повiтряному вибуху боСФприпасу потужнiстю 20 кТ i прозорiсть атмосфери порядку 25 км опiки першоi мiри будуть спостерiгатися в радiусi 4,2 км вiд центра вибуху; при вибуху заряду потужнiстю 1 МгТ ця вiдстань збiльшиться до 22,4 км. опiки другоi мiри виявляються на вiдстанях 2,9 i 14,4 км i опiках третьоi мiри - на вiдстанях 2,4 i 12,8 км вiдповiдно для боСФприпасiв потужнiстю 20 кТ i 1МгТ.
в) Проникаюча радiацiя являСФ собою невидимий потiк гамма квантiв i нейтронiв, що випускаються iз зони ядерного вибуху. Гамма кванти i нейтрони розповсюджуються у всi сторони вiд центра вибуху на сотнi метрiв. З збiльшенням вiдстанi вiд вибуху кiлькiсть гамма квантiв i нейтронiв, що проходить через одиницю поверхнi, меншаСФ. При пiдземному i пiдводному ядерних вибухах дiя проникаючоi радiацii розповсюджуСФться на вiдстанi, значно меншi, нiж при наземних i повiтряних вибухах, що пояснюСФться поглинанням потоку нейтронiв i гамма- квантiв водою. Зони поразки проникаючою радiацiСФю при вибухах ядерних боСФприпасiв середньоi i великоi потужностi трохи менше зон поразки ударною хвилею i свiтловим випромiнюванням. Для боСФприпасiв з невеликим тротиловим еквiвалентом (1000 тонн i менш) навпаки, зони вражаючоi дii проникаючою радiацiСФю перевершують зони поразки ударною хвилею i свiтловим випромiнюванням. Вражаюча дiя проникаючоi радiацii визначаСФться здатнiстю гамма квантiв i нейтронiв iонiзувати атоми середи, в якiй вони розповсюджуються. Проходячи через живу тканину, гамма кванти i нейтрони iонiзують атоми i молекули, що входять до складу клiток, якi приводять до порушення життСФвих функцiй окремих органiв i систем. Пiд впливом iонiзацii в органiзмi виникають бiологiчнi процеси вiдмирання i розкладання клiток. Внаслiдок цього у уражених людей розвиваСФться специфiчне захворювання, зване променевою хворобою. Для оцiнки iонiзацii атомiв середи, а отже, i вражаючоi дii проникаючоi радiацii на живий органiзм введено поняття дози опромiнення (або дози радiацii), одиницею вимiрювання якоi СФ рентген (р). Дозi радiацii 1 р вiдповiдаСФ утворення в одному кубiчному сантиметрi повiтря приблизне 2 мiльярдiв пар iонiв. У залежностi вiд дози випромiнювання розрiзнюють три мiри променевоi хвороби. Перша (легка) виникаСФ при отриманнi людиною дози вiд 100 до 200 р. Вона характеризуСФться загальною слабiстю, легкою нудотою, короткочасним запамороченням, пiдвищенням пiтливостi; особистий склад, що отримав таку дозу, звичайно не виходить з ладу. Друга (середня) мiра променевоi хвороби розвиваСФться при отриманнi дози 200-300 р; в цьому випадку ознаки поразки - головний бiль, пiдвищення температури, шлунково-кишковий розлад - виявляються бiльш рiзко i швидше, особистий склад в бiльшостi випадкiв виходить з ладу. Третя (важка) мiра променевоi хвороби виникаСФ при дозi понад 300 р; вона характеризуСФться важкими головними болями, нудотою, сильною загальною слабiстю, запамороченням i iншим нездужанням; важка форма нерiдко приводить до смертельного виходу.
г) Радiоактивне зараження людей, бойовоi технiки, мiiевостi i рiзних обСФктiв при ядерному вибуху зумовлюСФться осколками розподiлу речовини заряду i не прореагованою частиною заряду, що випадають з хмари вибуху, а також наведеною радiоактивнiстю. З течiСФю часу активнiсть осколкiв розподiлу швидко меншаСФ, особливо в першi години пiсля вибуху. Так, наприклад, загальна активнiсть осколкiв розподiлу при вибуху ядерного боСФприпаса потужнiстю 20 кТ через один день буде в декiлька тисяч разiв менше, нiж через одну хвилину пiсля вибуху. При вибуху ядерного боСФприпасу частина речовини заряду не зазнаСФ розподiлу, а випадаСФ в звичайному своСФму виглядi; розпад ii супроводиться освiтою альфа часток. Наведена радiоактивнiсть зумовлена радiоактивними iзотопами, що утворюються в грунтi внаслiдок опромiнення його нейтронами, що випускаються в момент вибуху ядрами атомiв хiмiчних елементiв, що входять до складу грунту. РЖзотопи, що Утворилися, як правило, бета-активнi, розпад багатьох з них супроводиться гамма-випромiнюванням. Перiоди напiврозпадiв бiльшостi з радiоактивних iзотопiв, що утворюються, порiвняльно невеликi: вiд однiСФi хвилини до години. У звязку з цим наведена активнiсть може представляти небезпеку лише в першi години пiсля вибуху i тiльки в районi, близькому до його епiцентра. Основна частина довгоживучих iзотопiв зосереджена в радiоактивнiй хмарi, яка утвориться пiсля вибуху. Висота пiдняття хмари для боСФприпасу потужнiстю 10 кТ рiвна 6 км, для боСФприпасу потужнiстю 10 МгТ вона становить 25 км. По мiрi просування хмари з нього випадають спочатку найбiльш великi частки, а потiм все бiльш i бiльш дрiбнi, утворюючи по шляху рушення зону радiоактивного зараження, так званий слiд хмари. Розмiри слiду залежать головним чином вiд потужностi ядерного боСФприпаса, а також вiд швидкостi вiтру i можуть досягати в довжину декiлька сотень i завширшки декiлькох десяткiв кiлометрiв. Поразки внаслiдок внутрiшнього опромiнення зявляються внаслiдок п?/p>