Экономическая и социально-политическая жизнь Киевской Руси
Информация - История
Другие материалы по предмету История
1. Економiчне життя Киiвськоi Русi
Полiтична могутнiсть i вiйськова потуга Давньоруськоi держави трималися на мiцному фундаментi: розвинутiй i багатiй економiцi. Землеробство i скотарство не тiльки були спроможнi прогодувати населення краiни, а й виробляли продукти харчування й сировину на експорт. Промисли забезпечували потреби держави, iх продукцiя користувалась постiйним попитом у краiнах Пiвдня i Заходу. Мiста були заселенi переважно ремiсниками, вироби яких користувалися попитом на Русi й за рубежем. Спустошливi вторгнення кочовикiв причорноморських степiв, виснажливi, майже безперервнi громадянськi вiйни мiж князями хоч i завдавали шкоди, але не могли пiдiрвати економiчного життя Русi. Надто розвиненими були продуктивнi сили держави, а ii люди вiдзначались працьовитiстю, витривалiстю й були здатнi до прогресивних змiн у виробництвi.
Сiльське господарство й промисли
Сiльське господарство було провiдним у давньоруськiй економiцi i досягло високого рiвня розвитку.
Землеробство. Основними зерновими культурами в Киiвськiй Русi були жито, просо, ячмiнь, пшениця й овес. Лiс вирубувався i спалювався, таким чином звiльнялися посiвнi площi й одночасно удобрювався грунт. У лiсостепових i степових районах найпоширенiшою системою землеробства була перелогова, за якоi родючiсть землi вiдновлювалася природним шляхом.
У Киiвськiй Русi був великий набiр ручних землеробських знарядь заступи, мотики, серпи, коси. iх досить часто знаходять пiд час археологiчних розкопок. Для обмолоту зерна використовувався цiп. Землеробство на Русi було на такому агротехнiчному рiвнi, який давав можливiсть забезпечити високi для свого часу врожайнiсть i продуктивнiсть працi.
Скотарство. У лiтописах та iнших памятках писемностi постiйно згадуються рiзнi свiйськi тварини i продукцiя тваринництва. Великими стадами корiв i кiз, табунами коней, отарами овець володiли князi й багатi бояри. Худобу випасали з весни до осенi на луках, заплавах, у лiсах, на перелогових землях i в степах. На зиму для годiвлi тварин запасали сiно, зерно.
Мисливство й рибальство. Полювання на лiсових i степових тварин i птахiв забезпечувало мясом, а продаж шкурок куниць, лисиць, бобрiв, бiлок давав добрi доходи. Цiнне хутро було однiСФю з головних статей давньоруського експорту, розходячись у багато краiн РДвропи i Сходу. Чималу роль серед промислiв вiдiгравали бортництво та бджiльництво. Мед i вiск мали попит на Русi та за ii межами. Князi й бояри були особливо зацiкавленi в пiдтриманнi сталого рiвня виробництва меду й воску, як i у добуваннi хутра. Цi товари продавалися на ринках Вiзантii, краiн Близького Сходу й Захiдноi РДвропи. Натомiсть вони одержували можливiсть купувати там прикраси, дорогi тканини й одяг, вино, фрукти, зброю тощо.
Ремесло. Значного поширення й високого рiвня розвитку досягло на Русi ремiсниче виробництво. Основною його галуззю була металургiя що поряд iз землеробством заклала фундамент господарського прогресу Давньоруськоi держави. Обробка залiза що добувалося з болотяноi руди, велася як у сiльських так i в мiських кузнях. Ковалi користувалися великим набором iнструментiв i во лодiли значною кiлькiстю технiчних прийомiв обробки металу, продукуючи речi високоi якостi й досконалi функцiонально, а в кращих зразках i художньо довершенi.
Надзвичайно високого рiвня майстерностi досягли руськi ювелiри. Неперевершеними досi шедеврами ювелiрноi справи на Русi СФ дорогоцiннi вироби з перегородчастими емалями iконки, хрестики князiвськi барми ковтки. Виробництво високоху дожнiх i коштовних прикрас з емаллю зосереджувалось у КиСФвi звiдки вони розходились по Русi i за ii межi. Слава про руських ювелiрiв роз неслася середньовiчною РДвропою.
Наймасовiшими видами ремесла були виготовлення керамiчного посуду, обробка шкiри, дерева й кiстки. Ремiсники, якi займалися цим, звичайно селилися разом, утворюючи у великих мiстах осiбнi квартали. Дедалi ширшого застосування набувало вiконне скло. Поширеними були домашнi ремесла: прядiння, ткацтво, виготовлення повсякденного одягу й посуду, а також продуктiв харчування, насамперед переробка зерна.
Розвинена обробка дерева й каменю, виготовлення цегли давали можливiсть руським людям будувати рiзноманiтнi житла, зводити церкви й палаци. Найпростiшим житлом були напiвземлянки, в яких тулилась бiднота. У наземних зрубних будинках мешкали представники середнiх прошаркiв населення. Окрасою й водночас архiтектурними домiнантами мiст i сiл Русi були численнi церкви, переважно деревянi. У великих мiстах височiли камянi храми. В давньоруську добу в КиСФвi було зведено понад ЗО камяних церков. Багато iх збудовано в Чернiговi, Переяславi.
Мiста, як вiдомо, у VIVIII ст. у схiднословянському суспiльствi виникали протомiста укрiпленi поселення, що в зародку мали ознаки майбутнiх мiст: ремiсниче виробництво, осередок влади, культовий центр тощо. Однак не кожне Протомiсто могло перерости в мiсто: для того мали скластися особливо сприятливi соцiальнi, полiтичнi й економiчнi умови. Найдавнiшим протомiстом Пiвденноi Русi був тАЮград Кия", що виник наприкiнцi V в першiй половинi VI ст. Протягом наступних столiть цей град перерiс у велике мiсто, в якому в XI першiй третинi XIII ст. налiчувалось близько 50 тис. мешканцiв. Для свого часу то була дуже велика кiлькiсть городян.
Соцiально-економiчне, полiтичне й культурне життя Киiвськоi Русi зосереджувалось у мi