Экономическая и социально-политическая жизнь Киевской Руси
Информация - История
Другие материалы по предмету История
ни. За примушення огнищанина без санкцii князя випробуванню залiзом (за муку) штраф був у чотири рази бiльшим, нiж за муку смерда. Бояри i дружинники користувалися привiлеями при передачi майна у спадщину.
Розвиток феодалiзму призвiв до того, що тiльки феодали князi, бояри i церква володiли правом власностi на землю. Феодали не платили данини, мали й iншi привiлеi, якi не були зафiксованi у правових памятках, але складалися у реальному життi. Все це видiляло iх зi складу населення Киiвськоi Русi. Таким чином, у Киiвськiй Русi поряд з класовим подiлом суспiльства йшов процес формування станового ладу, тобто юридичного оформлення замкнутих груп серед населення.
Вiльнi общинники.
Основну масу сiльського й мiського населення Киiвськоi Русi становили люди - усi вiльнi, переважно селяни-общинники, на противагу феодалам. Збереження протягом довгого перiоду термiна Люди щодо вiльного населення вказуСФ на те, що процес феодалiзацii, який проходив, неоднаково зачiпав iнтереси окремих селянських общин. Жителi багатьох з них, втрачаючи станову повноправнiсть, зберiгали особисту волю (свободу). У Киiвськiй Русi iснувала суспiльна власнiсть на землю.
Особисто вiльнi селяни-общинники пiдлягали державнiй експлуатацii, сплачуючи данину, засобом збирання якоi було полюддя. З самого початку данину збирали з дому. Коли феодальний спосiб виробництва став панiвним, термiн люди набув значення феодвiдробляти барщину чи збирання оброку.
Перетворенню вiльних общинникiв у феодально залежних сприяло i розорення селян у результатi стихiй, неврожаю, що й змушувало iх iти до феодалiв за допомогою. Посилення позаекономiчного примусу також тягло за собою необхiднiсть для селян iти пiд заступництво найбiльш могутнiх феодалiв, якi перетворювали iх у феодально залежних, примушуючи працювати на себе. Встановлення феодальноi залежностi довготривалий процес.
Смерди.
У джерелах часiв Давньоруськоi держави часто вживаСФться термiн смерд. За своiм мiiем у суспiльствi вони займали промiжну позицiю мiж вiльними князiвськими мiнiстерiалами i людьми селянськоi общини Особисто смерд був вiльним. Вiн мав право переходити до сильного патрона. Разом з сiмСФю вiн господарював у своСФму селi. Князь давав йому землю за умови виконання усякого роду служби на нього. За право володiння самостiйним господарством смерд сплачував князевi данину.
Смерд, який завоював довiря князя, мiг стати отроком, дитячим, старостою. Деякi смерди могли пiднятися по соцiальнiй градацii досить високо. Але смерд-боржник мiг бути перетвореним у феодально залежного закупа. Розвиток феодалiзму вiв до зменшення ролi смердiв у Киiвськiй Русi.
Закупи.
Для позначення феодально залежного селянства у Киiвськiй Русi використовувався термiн закуп. Закуп це людина, яка попала в боргову кабалу i зобовязана своСФю працею у господарствi хазяiна повернути одержану у нього купу.
Закуп повинен виконувати сiльськi роботи, працювати на полi. Вiн мав доглядати хазяйську худобу: випасати ii на полi, заганяти у двiр, запирати у хлiвi. Феодал надiляв закупа земельною дiлянкою, а також сiльськогосподарським знаряддям i робочою худобою. У закупа могло бути i своСФ господарство, власний кiнь. Прагнучи закрiпити за собою закупiв, землевласники вимагали вiд них купу у збiльшеному розмiрi, намагаючись присвоiти значну кiлькiсть продуктiв iхньоi працi.
Закуп був суттСФво обмеженим у своiх правах. За втечу вiд хазяiна вiн перетворювався у повного (обiльного) холопа. За крадiжку, здiйснену закупом, вiдповiдав його хазяiн проте закуп у цьому випадку, як i у випадку втечi, ставав повним холопом. Землевласник мав право пiддати закупа тiлесному покаранню за дiло, але не мiг бити закупа без провини з його боку. Зростання закупництва було повязане з розвитком приватного землеволодiння.
РЖзгоi.
РЖзгой це людина, зжита, вибита зi звичноi колii, позбавлена свого попереднього стану. РЖзгоi були двох видiв вiльнi й залежнi. Рiзниця у становищi iзгоiв залежала вiд того, з якого середовища люди потрапили в iзгойство. РЖ серед перших, i серед других могли бути як жителi мiст, так i селяни. Значний контингент феодально залежних iзгоiв формувався за рахунок холопiв, якi викупилися на волю. Останнi, як правило, не поривали звязкiв з хазяiном i залишалися пiд його владою. Однак траплялися випадки, коли холоп, який звiльнився, iшов вiд свого хазяiна. Такi iзгоi (вiльновiдпущеники) звичайно потрапляти у залежнiсть вiд церкви. Поряд з iзгоями вiльновiдпущениками у Киiвськiй Русi зустрiчались iзгоi iвихiдцi з вльних верств давньоруського суспiльства РЖзгой залишався вiльним, доки сам не ставав закупом або холопом.
Челядь i холопи.
У Киiвськiй Русi до складу невiльного населення входили й .раби. Одне iз джерел рабства полон. У ХXII ст. для позначення рабiв-полонених вживаСФться термiн челядь. На вiдмiну вiд челядi раби-холопи це члени племенi, продукт тих соцiальних процесiв, якi проходили у серединi Киiвськоi Русi. У холопа автоматично перетворювався також закуп, який тiкав або провини?/p>