Экономическая и социально-политическая жизнь Киевской Руси
Информация - История
Другие материалы по предмету История
стах. Переважна бiльшiсть iх мешканцiв були ремiсниками рiзних спецiальностей, якi обСФднувались у корпорацii на зразок захiдноСФвропейських цехiв. Чимало городян займалися торгiвлею. Мiськi ринки являли собою водночас головнi площi, на яких вирувало життя. Там збиралися вiча городян, що, починаючи з середини XII ст., вiдiгравали значну роль у соцiальному й полiтичному життi свого мiста, а то й землi в цiлому, як це бувало в КиСФвi, Галичi, Чернiговi, Новгородi Великому, "адимирi-на-Клязьмi тощо.
Давньоруськi мiста були культурними осередками. У них дiяли школи й книгописнi майстернi, iснували бiблiотеки, писалися iкони, виготовлялися твори прикладного мистецтва. У мiстах, насамперед КиСФвi, Новгородi, "адимирi-на-Клязьмi, складалися лiтописи, створювалися памятки агiографii та художньоi лiтератури.
Торгiвля
Мiж рiзними землями Русi вiдбувався економiчний обмiн, що сприяло забезпеченню продуктами харчування, сировиною й ремiсничими виробами тих районiв, в яких вони не вироблялися. Мiста i великi торговi села мали ринки. У значних мiських центрах вони дiяли постiйно, а в КиСФвi, Новгородi Великому, Чернiговi, Галичi, Смоленську, "адимирi-на-Клязьмi та iн. збиралися мало не щодня.
Головним напрямком давньоруськоi зовнiшньоi торгiвлi був схiдний. Грецький шлях вiв до Вiзантii, а Залозний до краiн Кавказу й Арабського Сходу. Велика торгiвля провадилася також з краiнами Поволжя: Хозарським каганатом i Волзькою БолгарiСФю. Постiйними були торговельнi контакти Русi з ГерманiСФю, Угорщиною, ЧехiСФю, Польщею. Головним осередком торгiвлi з краiнами Пiвдня i Заходу був Киiв.
З Вiзантii на Русь довозили золотi й срiбнi вироби, посуд, дорогi тканини, олiю, вино, фрукти, рiзноманiтнi ремiсничi вироби. Русь постачала на ринки своiх близьких i далеких сусiдiв хутра, мед, вiск, шкiрянi й металевi вироби, прикраси iз золота й срiбла, а також рабiв.
Головними платiжними засобами внутрiшньоi й зовнiшньоi торгiвлi Русi IXXI ст. були iноземнi монети переважно арабськi срiбнi куфiчнi дирхеми. Використовувались, хоча й у меншiй кiлькостi, вiзантiйськi мiлiарiсii, захiдноСФвропейськi денарii.
Кiлька разiв робилися спроби запровадити в Давньоруськiй державi власну монету. Але карбування давньоруських монет мало дуже скромний обсяг, вони призначалися не стiльки для торгiвлi, скiльки правили за своСФрiднi вiзитнi картки названих вище князiв, пропагуючи Давньоруську християнську державу та ii володарiв.
2. Соцiальнi вiдносини у Давньоруськiй Державi
Феодали.
Виникнення i розвиток феодалiзму виявляються перш за все у формуваннi та зростаннi феодального землеволодiння. Феодальна земельна власнiсть СФ економiчною основою панування класу феодалiв. Феодальнi вiдносини розвивалися у Киiвськiй Русi нерiвномiрно. Первiсною формою економiчноi реалiзацii феодальноi земельноi власностi було полюддя. Полюддя це iнститут прямого позаекономiчного примусу населення, в якому головна роль належить вiдносинам панування та пiдкорення початковiй фазi перетворення землi у феодальну власнiсть.
У IX ст. формуСФться панiвний клас феодалiв, в який входили киiвськi князi, мiiевi князi, бояри. Державне й особисте князiвське начало у IX ст. було ще недостатньо диференцiйовано. Князiвський домен являв собою маСФток, який належав не державi, а самому князю як феодалу. Князiвське землеволодiння, як i всякого роду служителi у цих володiннях охоронялися правом Киiвськоi Русi в особливому порядку.
Зявляються також боярсько-дружинницькi землеволодiння. Питання про час виникнення на Русi боярського землеволодiння поки що не вирiшене iсториками через неповноту джерел. Проте встановлений високий штраф за псування межового знаку свiдчить про посилений захист перш за все приватного землеволодiння. Феодальнi землеволодiння збiльшувалися за рахунок як великокнязiвських i князiвських пожертвувань, так i захоплення пустуючих земель i земель общинникiв.
РЖз введенням християнства на Русi великим феодалом ставала церква, йшов процес формування духовенства. Духовенство дiлилося на чорне (монашеське) i бiле (мирське). Поступово поширюСФться практика дарування землi монастирям i церквам, що перетворювало iх у великих землевласникiв. Наприкiнцi XI ст. виникло церковне землеволодiння.
Адмiнiстративним i господарським центром феодальних володiнь був феодальний двiр. Великий князь жив у головному мiстi Русi КиСФвi, де знаходилися органи верховноi державноi влади. Тут був i великокнязiвський двiр. Великококнязiвськi двори, в яких правили князiвськi тiуни i проживали адмiнiстративний персонал, дружина, челядь, яка обслуговувала господарство i двiр.
Феодали були звязанi мiж собою системою васальних вiдносин, заснованих на iСФрархiчнiй структурi феодального землеволодiння. Система сюзеренiтету-васалiтету, в основi якоi лежали економiчнi та полiтичнi iнтереси класу феодалiв, забезпечувала його консолiдацiю, сприяла класовiй СФдностi. Васальнi вiдносини усерединi феодального класу вiдображенi ще у договорi Русi з ВiзантiСФю (911 p.). Великий князь спирався на менших князiв i бояр, а вони шукали у нього захисту пiд час нерiдких воСФнних сутичок.
За феодалами, що консолiдувалися у клас, закрiплялись особливi привiлеi, зафiксованi у правових памятках, перш за все у Руськiй Правдi. За убивство княжих мужiв встановлювався штраф у розмiрi 80 гривен, що вдвiчi перевищувало штраф за вбивство простоi вiльноi люди