Щоденники Пилипа Орлика як зразок лiтературноi творчостi бароко
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
Щоденники Пилипа Орлика як зразок лiтературноi творчостi бароко
У роботi розглянуто проблему давньопольських i давньоукраiнських щоденникiв перiоду пiзнього бароко, який польською наукою квалiфiковано як часи саськi. Щоденники Казимира Сарнецького й Пилипа Орлика аналiзуються у свiтлi новiтнiх теоретичних напрацювань у щоденниковому жанрi.
Прикметою сьогодення стаСФ та обставина, що жанр щоденника чим далi активнiше стаСФ обСФктом пильнiшого й самостiйного дослiдження [1, 4]. Нинi активно дослiджуСФться теорiя i практика давнього щоденника, не в останню чергу щоденника подорожi [4]. Теоретичнi засади для типологiчного вивчення СФвропейськоi щоденниковоi прози, викладенi в наукових розвiдках апробуються, шлiфуючись у ходi аналiзу конкретних творiв.
У СФвропейських лiтературах щоденник постаСФ пiд рiзними назвами: дiарiй, журнал, Tagebuch, памятник, денник, а бiльш загально-лiтература спогадiв, памяток, автобiографiчна. Вiддавна майже всi цi назви функцiонували в украiнськiй лiтературi, першi обриси щоденникових записiв знаходимо вже в Повчаннi Володимира Мономаха, у Хожденii iгумена Данила. У цiй розвiдцi наiiкавлять твори украiнсько-польського пограниччя, перший iз яких Diariusz i relacje z lat 16911696 Казимира Сарнецького не просто хронологiчний попередник дiарiуша Пилипа Орлика, а й своСФрiдний дослiд того, що дiялося в Украiнi в окреслених роках i до чого пильно придивлявся автор, вивчав цi подii, обставини, головних дiячiв iз метою подати про них щотижневий звiт-розповiдь своСФму патроновi пiдканцлеровi литовському Каролевi Станiславу Радзивiллу. Diariusz i relacje z lat 16911696 Казимира Сарнецького важлива памятка, вона, як наголошуСФ його видавець Януш Волинський, даСФ винятково пластичний образ останнiх рокiв панування Яна Собеського i впроваджуСФ до надзвичайно важливих для подальшоi долi Речi Посполитоi часiв саських [2]. До найважливiших творiв властиво часiв саських Ганна Джехчiнська зараховуСФ i написаний тогочасною польською iз латинськими та французькими вставками дiарiуш Пилипа Орлика, маючи до диспозицii лише початкову частину щоденника украiнського гетьмана-вигнанця (роки 17201723), яку вперше прочитав iз рукопису й видав у 1936 роцi у Варшавi Ян Токаржевський Карашевич. Авторка розвiдки Polskie rekopismienne relacje podroznicze z epoki saskiej О.РЖвановська, також маючи доступ тiльки до першоi частини щоденника Пилипа Орлика, названого загалом Diariusz po-drozny, порiвнюСФ ii зi справдi подорожними творами в польськiй лiтературi, нарахувавши iх поважну кiлькiсть, включаючи до цiСФi групи i Орликiв твiр. Вона нараховуСФ 73 такi твори, з-помiж яких 52 польськомовнi подорожнi рукописи з часiв панування Сасiв на теренi Польського Королiвства. Завдячуючи мотивам подорожi, а точнiше дороги у вигнання, перша частина дiарiуша украiнського гетьмана потрапила до СФвропейського наукового вжитку, i саме це попри неправомiрнiсть зарахування твору до польськоi лiтератури даСФ додатковi аргументи до його вивчення як твору украiнсько-польського пограниччя. ОбСФктом нашого дослiдження стала частина дiарiуша Орлика, зокрема описанi ним подii 1730 року, коли активiзувалася спiльна дипломатична дiяльнiсть батька й сина. Зустрiч iз сином Григором пiсля майже десятилiтньоi розлуки була нагородою по прожитих у несприятливих умовах восьми рокiв полону в Салонiках (перебував там упродовж 17221734 pp.), про що свiдчать найкращi сторiнки дiарiуша. Пiд час зустрiчi батько й син погодили своi плани, про якi з огляду на конспiрацiю iснують досить завуальованi записи в дiарiушi, якi перекладено й проаналiзовано [3].
Пiсля вiдiзду сина в червнi 1730 року Пилип Орлик нетерпляче чекаСФ активнiших дiй вiд Григора в моiх iнтересах, а головним iнтересом гетьмана-вигнанця була вiльна Украiна йанiфестах до всiх сильних свiту аж до папи римського Бенедикта XIII), яка наштовхнула Данiеля Бовуа на порiвняння Орлика iз павучком.
Пилип Орлик прагне ретельно, хоча не завжди це вдаСФться, записати, скопiювати до дiарiуша листи вiдiсланi й отриманi, з-помiж них i листи вiд сина, i своi вiдповiдi на них. У першому пiсля вiдiзду iз Салонiк листi Григор поспiшаСФ заспокоiти батька, запевняСФ його, що вчинив одiсею листовну для здобуття вiдомостей [1], якi цiкавили гетьмана. Через хворобу Пилип Орлик пише вiдповiдь не на цей, а тiльки на наступний лист Григора, про який, однак, СФ згадка, але сам лист у дiарiушi вiдсутнiй. Лист Пилипа Орлика, до якого звертаСФмося, це документ значноi ваги: тут Орлик iз прикрiстю фiксуСФ запiзнiле прозрiвання сильних свiту щодо втрати рiвноваги сил, яка настала тодi, коли Украiна опинилася пiд РосiСФю. Так, вiн пише:
До цього часу Порта нiколи не брала до уваги Москви, а лише зараз за теперiшнього вiзира почала [ii] зауважувати, i недивно бо й двом лякливим один лев загроза. Як дiзнаСФмося далi, Орлик стривожений тим, що верхiвка Порти, оцiнивши новi полiтичнi фактори, сформувала свою думку про гетьмана, яка, iмовiрно, тому вивела його з рiвноваги, що вгадано його потаСФмнi намiри. Адже суттю його дипломатii було з допомогою держав, що розумiють загарбницьку полiтику Росii, визволити Украiну. РЖмовiрно, остерiгаючись провокацiй, розумiючи несвоСФчаснiсть рiшучих дiй, а ще потерпаючи вiд розлуки з родиною, на яку впали нестатки, Орлик пише до сина, щотАж не може бути шаленiшим зауваження й бiльш нерозумна опiнiя, яку про мене мають, ?/p>