Щоденники Пилипа Орлика як зразок лiтературноi творчостi бароко
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
рiшальний бiй на видиме занепащення i злегковажити так вiдчайдушно життям, гонором та репутацiСФю, а затим потягнути iз собою також цiлу родину, зiштовхнути в прiрву вiчноi руiни. Хотiв про те написати до Вiзира, якби мiг йому з глупизни голови тими ото аргументами шаленi про [мене] вибити думкитАж [1].
Однак, як далi зiзнаСФться батько синовi, вiн таки не зважуСФться (не спокусився частим писанням) написати про все вiзировi, шануючи статус Порти, а бiльше побоюючись, аби, як вiн пише, той Сарданапал, невiстюх не був заскочений несподiванкою несподiваною собi вiйною Перською не був поiнформований. Цiкава й iще одна причина, з якоi в той час Пилип Орлик не написав до вiзира того, про що так експресивно висловився в листi до сина. Батько пише, що маСФ надiю на доброту i[хньоi] М[остi] пана посла французького, що йому захочу те ж саме, про що тут до Вашiй Милостi пишу, репрезентувати i спровадити його з блудноi дороги на рiвну кращоi про мене опiнii стежку [1].
Наведенi тут фрагменти дiарiуша проливають свiтло на надзвичайно складнi обставини, в яких доводилося дiяти, дотримуючись сувороi секретностi, батьковi й синовi Орликам, шукаючи пiдтримки в усiх СФвропейських дворах, сподiваючись чи не найбiльше, з усього судячи, на Францiю. Усупереч дуже несприятливим обставинам Орлик плекаСФ надiю на повернення до свого вiйська для рiшучого виступу, хоча наведенi вище запис потверджують, що цi надii були швидше примарними. Однак дiйсний ста справ у полiтицi Орлик знав, як, до речi, i Сарнецький, набагато виразнiше анiж представники тих високих кiл, з якими контактував, дивуючись, як довгi тi не зауважували реальноi небезпеки, якою стала для свiту Росiя.
Дискусiйним видаСФться зарахування твору Орлика до польськоi лiтератури, частково виправданим уведення його до групи подорожнiх дiарiушiв. Подорожнiм цей твiр СФ лише в першiй частинi, а в цiлому вiн презентуСФ особливий тип нарацii, який можна квалiфiкувати як емiгрантський. Дiарiуш Орлика, як i щоденник та реляцii Сарнецького, твори украiнсько-польського пограниччя, хоча обидва (але рiзною мiрою) заангажованi в суспiльно-полiтичнi проблеми свого часу, водночас надзвичайно цiннi й гуманiстичним наповненням, i формально-змiстовими прикметами, котрi в Орлика ще виразнiшi, анiж у Сарнецького. У дiарiушi Орлика поряд зi стратегiчними планами, полiтичними схемами, скопiйовано листи, як вiдiсланi, так й отриманi, новини з газет, запис розмов, зустрiчей, пригод, окремих випадкiв, дискурсiв та iн. Велика i iхня подiбнiсть до жанрового рiзновиду, який маСФ квалiфiкацiю silva rerum. Записи регулярнi в дiарiушi Орлика межують iз записами нерегулярними, нарацiя приватного характеру посiдаСФ поважне мiiе (шкода, однак, що тiльки така й була зауважена польською дослiдницею для iлюстрацii описаних Орликом зразкiв наiдкiв, напоiв, почастункiв), але домiнантна роль належить фiксацii дипломатичноi дiяльностi передусiм самого Пилипа Орлика, а в роки 17291742 у спiвпрацi iз сином ГригорiСФм Орликом.
ОбСФмний пятитомний щоденник Орлика, який у певному сенсi становить його детальну автобiографiю (коротка автобiографiя Pro memoria обсягом 4 рукописнi сторiнки також складова дiарiуша, нею розпочинаються записи за 1724 рiк), вiдтворюСФ особливу ментальнiсть самого автора, але не тiльки, бо ж оточення i спiлкування украiнського гетьмана було рiзнобiчним, орiСФнтованим на зацiкавлення здобуттям незалежностi Украiни якомога ширшого кола впливових людей. Можна говорити також i про феномен щоденника першого полiтичного украiнського емiгранта iз неперебутнiстю озвучених у ньому проблем.
СпробуСФмо накреслити перспективи. Так, сьогоднi залишаСФться актуальною проблема вивчення лiтературознавчо-лiнгвiстичного осмислення iсторiографiчних творiв: Заледве кiлька iсторикiв лiтератури займаСФться, зрештою, однак, маргiнесово, справою лiтературних вартостей iсторiографii [3], наголошувала Ганна Джехчiнська в однiй зi своiх перших розвiдок. Але проблема ця й нинi важлива, для творiв украiнсько-польського пограниччя також. Як вiдомо, поколiння саських часiв жило i творило тодi, коли в Захiднiй РДвропi народжувалися й функцiонували новi стилi, новi напрями й щоразу ширше право громадянства здобували такi жанри, як сентиментальний романс [2]. Цiкавi висновки покликане дати осмислення твору в аспектi хронотопу дороги. Традицiйний-яку проаналiзованих О.РЖвановською [1] польських дiарiушах, так i в першiй (подорожнiй) частинi твору Орлика опис дороги. У чисельних польських творах це дорога повернення додому, до того ж неодноразово, як наголошуСФ польська авторка, такий опис подавано у скороченому запису, особливо тодi, коли повернення додому вiдбувалося тiСФю ж самок; дорогою. У дiарiушi Орлика такого запису бракуСФ, бо повернутись в Украiну до свого вiйська, гетьмановi не судилось. Хоча подибуСФмо чимало пейзажiв, описiв архiтектурних споруд, памяток старовини в рiзних мiстах, якi траплялись йому на довгiй дорозi. Важлива проблема мiсто в дiарiушах. Скалiгер бо ж присвятив спецiальний роздiл своСФi поетики похвальнiй дескрипцii мiста, а Орлик описуСФ всi мiста, якi довелось побачити.
Прийом дзеркального вiдображення, знаний у бароковiй лiтературi, у щоденниках украiнсько-польського пограниччя мовби помножуСФться, набуваСФ перехресно-контрастного характеру. Спостереження про Сiч, козакiв, Мазепу, Палiя, Петра РЖ, Меншикова мiстяться у творi iз серii Pamietniki z czasow Jana Sobieskiego, яким СФ &#