Шляхи раціонального формування і використання основного і оборотного капіталу в аграрних підприємствах
Курсовой проект - Экономика
Другие курсовые по предмету Экономика
°ртістю.
Оперативний лізинг це лізингова угода, якою передбачається, що лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця обєкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 90% вартості обєкта лізингу. Після завершення строку угоди оперативного лізингу обєкт лізингу повертається лізингодавцю.
Частка державних інвестицій в основний капітал сільського господарства скоротилась від 49% у 1985р. до 11,5%, а у 2000 році в абсолютному виразі вони зменшились у 72 рази.
Сучасне сільськогосподарське підприємство, для того щоб вижити в умовах ринку, повинно використовувати всі можливі варіанти від закупки техніки, що була в експлуатації, до лізингу засобів виробництва, які постійно необхідні на підприємстві весь рік, не забуваючи про ринки послуг, що дозволяє не витрачатися на утримання спеціалізованої техніки. Співвідношення власних і залучених засобів виробництва для кожного підприємства повинно бути індивідуальним, з орієнтацією на особливості його спеціалізації, ринкового середовища, стратегії фірми та перспективи розвитку, але в основному необхідно покласти раціональне, прибуткове їх використання, що дасть підприємству можливість стабілізації розвитку.
В Україні система лізингу може забезпечити створення ефективного механізму технічного обслуговування сільгосппідприємств. Для агрофірми вигідніше брати в лізинговий кредит засоби виробництва сезонного використання комбайни, збиральну чи посівну техніку, яка використовується в короткий виробничий період, а протягом року не використовується. Основною проблемою довгострокового лізингу є для наших с/г підприємств виплата вартості використання, адже ціни на с/г продукцію таких витрат не окуповують. Тому, більш ефективно для використання універсальної техніки є організація машинно-технологічних станцій (МТС). Завдяки МТС може бути забезпечено індустріальні методи використання польових робіт, а отже приріст продукції із зниженням її собівартості.
З розвитком різних організаційних форм господарювання на селі і виникненням менших за розмірами с/г підприємств, крім питання про підряд, постала ще одна проблема, яка вимагає від таких підприємств суто економічного вирішення: купувати нову чи потриману техніку або обладнання.
Крім того в даний період економічно сильні підприємства з метою швидкого оновлення матеріально-технічної бази і досягнення на цій основі кращих результатів виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції, очевидно продаватимуть свою техніку ще до завершення строку її служби. Покупцями потриманої техніки й обладнан6ня можуть бути різні підприємства, але в першу чергу ті що не мають достатнього власного капіталу для нових інвестицій.
Переваги від купівлі нової техніки(обладнання): вона, як правило, більш продуктивна, надійніша в експлуатації, зручніша в управлінні, більш комфортабельна, отже “престижніша”, вимагає менших витрат на ремонт, технічне обслуговування, паливо і мастильні матеріали, забезпечує вищу якість робіт, не вимагає швидкої заміни. Витрати від придбання нової техніки (обладнання): потрібний більший обсяг капіталовкладень, зростають витрати на амортизацію і страхові платежі, збільшується податок на майно; за нестачі власного капіталу потрібний кредит, отже, і додаткові витрати на виплату процентів з нього; нерідко ще потрібно передбачити витрати на перекваліфікацію працівників, які обслуговуватимуть таку техніку. Витрати і загрози від придбання потриманої техніки: зростають витрати на ремонт, паливо мастила і не рідко на робочу силу, що обслуговує стару техніку; техніка як правило менш продуктивна, має нижчу експлуатаційну надійність, а через це може простоювати саме в період збігу с/г робіт.
Порівняння переваг і витрат зводиться, кінець-кінцем, до вилучення обсягу річних витрат на експлуатацію нової і потриманої техніки на одиницю роботи і до оцінки можливостей забезпечення надійності останньої. Перевага віддається тому варіанту купівлі техніки, за якого зберігаються менші загальні річні витрати на її утримання. Якщо різниця у витратах невелика, то остаточне рішення приймати з урахуванням інших факторів, що відіграють важливу роль у конкретних умовах роботи підприємства. Наприклад, на користь купівлі нової техніки підприємство може прийняти, коли доступний кредит і низькі процентні ставки на нього.
3.3 Мінімізація потреби в оборотних засобах і фактори підвищення їх використання
Найбільша частка оборотного капіталу знаходиться у виробничих запасах. Це пояснюється необхідністю забезпечення безупинності виробництва. Економістами і менеджерами давно зясовано, що безупинність може бути забезпечена за різного обсягу запасів матеріальних цінностей. Але оскільки створення цих запасів з економічного погляду є заморожуванням коштів, то стає очевидним, що найбільший господарський ефект досягається за їх мінімальної величини, достатньої для нормального функціонування виробництва.
Індивідуальний норматив оборотного капіталу це мінімальна потреба в його окремому виді, яка забезпечує безперервну роботу підприємства. Сукупний норматив оборотного капіталу по підприємству визначається як сума індивідуальних нормативів, що відображає загальну проблему підприємства в цьому ресурсі.
В аграрних підприємствах нормування оборотного капіталу здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій по нормуванню оборотних засобів підприємства ?/p>