Шизофренiя
Информация - Психология
Другие материалы по предмету Психология
?ливання настрою, переважно убiк його зниження. Такий напад може бути СФдиним у життi й не залишаСФ серйозних наслiдкiв для психiчноi дiяльностi його хворих.
У пiдлiтковому i юнацькому вiцi спостерiгаСФться також злоякiсна поточна шизофренiя. Вона становить малу частину всiх випадкiв цього захворювання - не бiльше 610 %. Але велике ii медичне й соцiальне значення полягаСФ в тiм, що хвороба, починаючись у вiцi 13-18 рокiв, протiкаСФ безупинно, без ремiсii, протягом декiлькох рокiв, завершуСФться важким психiчним дефектом, а лiкування ii не даСФ бажаних результатiв. Уже на раннiх стадiях захворювання на перший план виступають вираженi негативнi симптоми, втрачаються колишнi iнтереси, жвавiсть, допитливiсть, рiзко збiднюСФться емоцiйна сфера, про - падаСФ прагнення до спiлкування. Часто хворi стають грубими, вороже настроСФними стосовно близьких людей. Вони iз працею засвоюють але - виттi, успiшнiсть iх у навчальному закладi рiзко падаСФ, вони перестають вiдвiдувати заняття, наростаСФ млявiсть, апатiя. Поряд iз цим зявляються "особливi iнтереси", малопродуктивнi й вiдiрванi вiд реальностi. Хворi, опираючись на поверхневi знання, почерпнутi з популярноi брошури, створюють "теорiю раку", щоб уникнути цiСФi хвороби, придумують для себе вигадливу дiСФту, починають читати недоступну iхньому розумiнню фiлософську, психологiчну лiтературу, роблячи з ii безсистемнi виписки. РЗхня розмови здобувають характер резонерства, що не приводить до логiчних i розумних висновкiв. Цi заняття не приводять до збагачення особистостi, новi знання не здобуваються, за винятком окремих, випадково схоплених деталей. Усе бiльше порушуСФться соцiальна адаптацiя хворих, вони проводять час у випадкових компанiях, де пиячать, уживають наркотики, хоча тiсних дружнiх вiдносин нi з ким не встановлюють. РЗхнi вчинки стають дивними, незрозумiлими й рiзко контрастують iз iхнiм колишнiм поводженням. Надалi зявляються нестiйкi галюцинацii, маячнi iдеi величi, переслiдування, симптоми психiчного автоматизму, якi у звязку з емоцiйним спустошенням хворих мало вiдбиваються на iхньому поводженнi. На перший план виступають замкнутiсть, манiрнiсть, аутизм, на тлi яких виникають окремi кататоничнi й гебефреничнi симптоми.
3. Шизофренiя з початком у дозрiлих лiтах
Клiнiчнi прояви шизофренii в дозрiлих лiтах настiльки рiзноманiтнi, що в психiатрii неодноразово дискутувалося питання, чи СФ вона СФдиним захворюванням або являСФ собою групу хвороб, що мають рiзну етiологiю й неоднаковi закiнчення. Вiдповiдь на це питання могли бути дати генетичнi дослiдження, що дозволяють судити про СФднiсть або, навпроти, неоднорiдностi спадкоСФмних механiзмiв захворювань iз рiзними психопатологiчними синдромами й типами плину. Цi дослiдження дуже складнi й трудомiсткi, i вони ще далекi вiд свого завершення.
Тим часом спроби розчленовування шизофренii в широких границях, обкреслених за останнi десятилiття в СФвропейськiй i вiтчизнянiй психiатрii, тривають. У мiжнароднiй класифiкацii хвороб за рамки дiагнозу шизофренii винесенi маревнi розлади, у яких не на - ходять вiдбиття описанi вище основнi ознаки шизофренii, i цiлий ряд iнших порушень психiчноi дiяльностi, що не вiдповiдають чiтко обкресленим критерiям цього захворювання. Однак у клiнiчному вiдношеннi такому рас - членуванню шизофренii суперечить та обставина, що при всiй рiзнорiдностi ii проявiв мiж окремими ii формами й типами плину iснуСФ безперервний ланцюг перехiдних варiантiв, що утворять континуум. На одному його полюсi перебувають психiчнi розлади, що нагадують неврози й розлади особистостi, а на iншому - грубi порушення психiчноi дiяльностi, що приводять до важкого дефекту в емоцiйноi сферi й практично виключають можливiсть задовiльноi адаптацii в соцiальному середовищi. Компромiсом СФ здiйснене ще Е. Крепелином подiл шизофренii на ряд клiнiчних форм, серед яких найчастiше називаються проста, гебефренична, параноiдна й кататонична форми.
Проста форма шизофренii манiфестуСФ втратою колишнiх спонукань до життя й iнтересiв, дозвiльним i безглуздим поводженням, вiдiрванiстю вiд реальних подiй. Вона повiльно прогресуСФ, причому поступово заглиблюються негативнi прояви хвороби: зниження активностi, емоцiйна бiднiсть мови й iнших засобiв комунiкацii (мiмiка, контакт очей, жестикуляцiя). ЗнижуСФться ефективнiсть у навчаннi й у роботi - до повного iхнього припинення. Галюцинацii й марення вiдсутнi або займають невелике мiiе в картинi захворювання.
Гебефренична форма вiдрiзняСФться вiд простiй бiльший рухливiстю хворих, метушливiстю з вiдтiнком пустотливостi й манiрностi, характерна нестiйкiсть афекту. Хворi бувають просторiкуватi, схильнi до марного резонерству, стереотипних висловлень, мислення iх бiдно й одноманiтно. Маревнi переживання вражають своСФю безглуздiстю. По Е. Крепелину, тiльки в 8 % хворих вiдзначаються бiльш-менш сприятливi ремiсii, але в цiлому перебiг хвороби вiдрiзняСФться злоякiснiстю.
Параноiдна форма характеризуСФться перевагою в картинi хвороби маревних розладiв, що утворять параноiдний синдроми, синдром психiчного автоматизму Кандинського-Клерамбо. Спочатку вiдзначаСФться тенденцiя до систематизацii марення, але надалi вiн стаСФ усе бiльше фрагментарним i безглуздим, фантастичним. У мiру розвитку хвороби пiдсилюються негативнi симптоми, що складаються в картину емоцiйно-вольового дефекту.
Кататонична форма проявляСФться психомоторними розладами у виглядi ступору або порушення. Цi д?/p>