Чеська національна меншина в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
репресії набули катастрофічного характеру для існування чеської еліти. Можна сказати, що було її винищено.
За визначенням Військового трибуналу Київського військового округу від 31 серпня 1965р. всі ці особи були реабілітовані за відсутністю в їх діях складу злочину.
Втративши можливість розвивати далі господарчу культурну традицію й не маючи іншого стрижня, крім релігії, виробивши в мовній ізоляції самобутню мову, яка вже мала значні відмінності від чеської оригінальної, чехи, почали існування без надії.
Друга хвиля арештів спіткала Чехоград через рік у 1932р. і була повязана з державною кампанією тотального викачування з села продовольчих запасів, що, як відомо, призвело до страшного голодомору.
З інформаційного листа Дніпропетровської обласної прокуратури та облсуду про роботу на терені сприяння хлібозаготовкам за станом на 20 грудня 1932р. по Мелітопольському району:
Слідством встановлено, що низка куркулів пролізла до артілі Пру-копник Чехоградської сільради, зайняли там командні висоти і чинили опір виконанню хлібозаготівлі.
Куркуль Ваврін проліз до партії, обійняв посаду голови правління, підібрав штат техробітників та правління з куркулів, внаслідок чого ця зграя із початком обмолоту зайнялась шкідницькою роботою по розтринькуванню зернохліба.
Зіпсовано 160 цнт. зерна; продали та роздали куркулям 415 цнт. хліба; сховали від держави 200 цнт. хліба під виглядом озадків. Систематично не здавали мірчука. Бухгалтерія перебувала у хаотичному стані з метою приховування зловживань. Франц Ваврін справді приховав артільний фонд озадків, щоб навесні ними годувати коней, без яких посівна була б неможливою. Посівної не відбулося.
По справі притягнуто Вавріна, куркуля, виключеного із лав КП(б) У, голову колгоспу; Кубішта Й.Й., члена правління, бідняка, виключеного з КП(б) У; СершеняФ.И., куркуля, завгоспа артілі; Тонішевського Я.І., походження із дворян, комірника; ХалупникаВ.І., куркуля, секретаря правління; Шіллера А.І., середняка, голову ревкомісії; ШвигеляК.Ф., середняка, рахівника…..
До речі, протягом наступного року державна політика не змінилася і 6 грудня 1933р. члени бюро Мелітопольського райкому КП(б) У на виконання постанови Дніпропетровського обкому КП(б) У про додаткові репресії проти власників господарств, що не виконують хлібозаготівельних планів (які злісно саботують хлібозаготівлі) ухвалили: Визначити до вислання 50 господарств: По Костянтиновці 25, по Миколаївці 15, по Чехограду 10. Строк виконання 2 дні. Секретар РПК (Толстопят).
За спогадами Ярмили Францевни Пршибл доньки голови саботажників Франца Івановича Вавріна, її батько походив із бідної чеської родини, в якій, крім нього, було ще пятеро дітей. Свій дім Франц Іванович почав будувати лише у 1928р., але закінчити будівництво йому не вдалося. З початку 30-х років Ваврін обіймав посаду голови колгоспу Прукопник. Взимку 1932р. він вчився на курсах голів колгоспів у Харкові. Згодом його раптово відкликали в Чехоград, де й заарештували. А невдовзі відбувся суд.
Заарештованим Вавріну, Сершеню та Тонішевському навіть не дозволяли побачення з рідними. Лише після проголошення їм вироку розстрілу до Вавріна, як виняток, допустили проститися з ним його чотирирічну доньку наймолодшу із трьох. Адже вона не змогла б розповісти батькові про повну конфіскацію майна родини (одягу, сірників та двох стаканів рису тощо; енкаведисти хотіли взяти навіть якесь іржаве відерце, але, подумавши, залишили його на господарстві).
Дітей Вавріна від голодної смерті вивезли до чеського села у Криму. Проте ніхто у сімї не хотів вірити, що батька дійсно розстріляли. Лише у 50-ті роки, коли почалась реабілітація жертв репресій, Вавріни отримали документи, що підтверджували смерть Франца Івановича4. Проте свідки повідомляли, що він дійсно сховав 6 тонн пшеничних озадків від хлібозаготівлі. Для чого? Щоб навесні годувати ними коней, які мали б працювати на посівній.
За свідченнями односельців, Франц Іванович, розуміючи небезпеку своїх вчинків, попри все намагався захистити своїх селян від голодної смерті і дотепер залишився героєм в їхніх очах. Колгосп Прукопник, першим головою якого він був, змінив згодом назву на Україна, а селище Чехоград на Новгородківку.
Разом із смертниками Вавріним, Тонішевським та Сершенем були засуджені й інші селяни.
За офіційними даними у 19321933 рр. у Чехограді було зареєстровано понад 50 осіб, що потерпали (пухли) з голоду. На початок 1933р. фактів смерті від голоду офіційно зареєстровано не було.
Зазначимо, що події, подібні до чехоградських, відбувалися в цей час і в інших місцях УСРР. Так, у Крошні-Чеській під Житомиром від голови сільради вимагали дозволу на проведення трусу у чеха колгоспника Кржебіжа, до якого українські селяни привезли свій хліб для схову від співробітників НКВД. А коли голова сільради попросив районне керівництво дозволити використати кошти з колгоспного фонду, що призначалися на культурні потреби, на допомогу голодуючим, йому заборонили це, пояснивши що ці гроші можуть витрачатися тільки за цільовим призначенням.
Все це відбувалося в умовах, коли, наприклад, протягом 1932р. кожного місяця здійснювалися державні заготівлі: спочатку зерна, потім худоби, овочів і наприкінці сіна. Коли у селян нічого не залишалось, вони, особливо ті, хто мав по кілька хворих членів родини, просили дозволу продати облігації державної позики. Деяким дозволяли продаж, але лише 30% з