Чернобыльская АЭС
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
Чернобыльская АЭС
Вступ.
Внаслiдок Чорнобильськоi катастрофи 1986 року в навколишнСФ середовище потрапила значна кiлькiсть радiонуклiдiв, що призвело до погiршення екологiчного стану великих територiй Украiни, Бiлорусii та Росii. В результатi найбiльшоi аварii на атомнiй електростанцii в навколишнСФ середовище видiлилося 100 МКи, з яких половина припадаСФ на частку ксенона, приблизно 10 МКи РЖ 131, 1-2 МКи Cs 137, 0.2 МКи Sr 90, та iншi.
Через швидкий розпад РЖ 131 та iнших нестiйких нуклiдiв (якi в першi часи та днi аварii сформували значну частку дози опромiнення), вiдбулося рiзке зниження початкового рiвня опромiнення. Але зараз головну радiоекологiчну небезпеку складають радiонуклiди з великим перiодом напiврозпаду (наприклад, для Рu 239 це 24065 рокiв, для Sr 90 28,6 рокiв, Am 241 342,2 роки, Cs 137 30,2 роки). Крiм того, що цi радiонуклiди СФ альфа- i бета-випромiнювачами, вони СФ токсичними зiмiчними елементами (одним з натоксичнiших СФ плутонiй).
Радiоактивнi речовини, викинутi реактором в навколишнСФ середовище, були включенi в природнi процеси енергообмiну (в т.ч. водний, повiтряний та бiогенний переноси), що охоплюють всi природнi компоненти.
Радiонуклiди, що вийшли за межi станцii, потрапили в атмосферу, звiдки вiдбувалося iх осiдання на поверхнi рiзного роду: грунти, рослинний покрив, поверхнi водних басейнiв, дороги, т.п.). Радiонуклiди, що осiли на поверхню грунтiв пiд дiСФю природних факторiв, мiгрують в горизонтальному i вертикальному напрямках. Головну роль в мiграцii радiоактивних речовин в геологiчному середовищi грають пiдземнi води, забруднення яких було виявлено вже влiтку 1986 року. Попадання радiонуклiдiв в грунтовi води в багатьох випадках вiдбувалося аерозольним шляхом через криницi та iншi свердловини. Крiм того, атмосфернi опади, що фiльтруються через грунти, СФ постачальниками радiонуклiдiв в пiдземнi води (цьому сприяють властивостi грунтiв Полiського району Украiнi, де вiдбулася катастрофа). РЖнтенсивнiсть мiграцii радiонуклiдiв iстотно збiльшуСФться на дiлянках експлуатацii пiдземних вод. Радiонуклiди, що потрапили в грунтовi води, рано чи пiзно будуть винесенi у поверхневi водойми та Днiпро.
Радiонуклiди, що активно беруть участь в процесах енергообмiну в неживiй природi, були включенi i в бiогеохiмiчний цикл, який здiйснюСФться в системi трофiчних ланцюгiв:
поглинання рослинами, тваринами, мiкроорганiзмами окремих радiоактивних iзотопiв (при цьому вiдбуваСФться поступове перемiшування радiонуклiдiв з iх iзотопними i неiзотопними носiями та включення iх у склад бiологiчних структур);
видiлення надземними частинами i кореневими системами рослин радiонуклiдiв у складi окремих сполук, вимивання з листя дощами рухливих радiонуклiдiв, наприклад, цезiю;
видiлення тваринами продуктiв, що утворюються в результатi травлення, якi поступають в грунти в складi нових сполук або як iх домiшки;
вiдмирання рiзних органiв рослин листового опаду або рослин, якi завершили свiй онтогенез;
розкладання органiчних решток мiкроорганiзмами, що супроводжуеться включенням радiонуклiдiв у склад бактерiальноi маси або iх переходом в грунтовий розчин.
В результатi Чорнобильськоi аварii вiбулися найбiльшi з короткочасних викидiв радiоактивних матерiалiв в атмосферу з одного джерела. Зi всiх викинутих з активноi зони матерiалiв наступнi чотири елементи визначили радiологiчний стан в пострадалих районах:
Йод (головним чином йод - 131), цезiй (цезiй-134, цезiй-137), стронцiй (стронцiй-90) i плутонiй (плутонiй-239, плутонiй - 240). Крiм того, у викидах були присутнi високорадiоактивнi частки палива (гарячi частицi). Результати аеродозиметричного контролю радiацiйного становища i вiдбора та аналiза навколишнього чередовища, якi почали проводитися невдовзi пiсля аварii, показали, що шайбiльш забрудненим виявився район навколо реактора, який згодом став забороненою зоною. В iнших районах змiни напрямку вiтру i окремi дощi протягом десяти днiв пiсля першого викиду призвели до дуже нерiвномiрного характеру розподiлення радiоактивних випадiв у Бiлорусii, Росii та Украiнi.
Сильнi дощi, а також мiiевi умови сприяли виникненню дiлянок (тАЬгарячих плямтАЭ) з дуже великими рiвнями поверхневоi радiоактивностi, потужнiсть зовнiшньоi дози випромiнення яких в 5000 разiв перевищувала потужнiсть дози вiд природнього радiоацiйного фону. Пiсля того, як викиди припинилися, вiдбулися змiни характеру забруднення, зумовленi радiоактивним розпадом (головним чином йоду 131, який розпадаСФться майже повнiстю протягом 3 мiсяцiв) i природнiми процесами, якi стали причиною мiграцii забруднення у почву i дисперсii часток грунту в результатi стоку поверхневих вод.
РЖнформацiя, отримана в ходi радiодозиметричного контролю i аналiзу навколишнього середовища, була використана для складання офiцiйних карт поверхневого забруднення, якi показують рiвнi поверхневоi концентрацii цезiю, стронцiю i плутонiю.
В ходi органiзованого ЛабораторiСФю МАГАТРД в Зайберсдорфi взаСФмного порiвняння був розроблений критерiй для визначення достовiрностi офiцiйних даних. РЖнститути провели аналiз (на вмiст вимiряних радiонуклiдiв) тАЬанонiмних
проб грунтiвтАЭ (стронцiй 90, плутонiй 239, цезiй 137, радiй 266), сухого молока (стронцiй 90, цезiй 134, цезiй 137, калiй 40), iмiтаторiв повiтряних фiльтрiв (стронцiй 90, цезiй 137, кобальт 160, барiй 133, свинець 210) i рослинностi (стронцiй 90, цезiй 134, цезiй 137, калiй 40) i повiдомили отриманi результати. Лабораторiя порiвняла цi результати з