Цiна як фактор споживчоi поведiнки
Информация - Маркетинг
Другие материалы по предмету Маркетинг
ки людям свого кола, маСФ додаткову споживчу вартiсть, оскiльки не просто гарна або тепла, але ще виконуСФ функцiю позначення високого положення в суспiльствi й функцiю соцiального закриття, iзоляцii вiд тих, хто перебуваСФ внизу соцiальноi iСФрархii. Висока цiна сама по собi задовольняСФ потреба пiдтримки статусу й закриття його для стороннiх. Стара приказка продавцiв говорить: "Якщо ви запитуСФте, скiльки це коштуСФ, то ви не можете це собi дозволити". Ярлики фiрм i магазинiв часто СФ iндикаторами високоi цiни, сплаченоi за товар. Для пiдтримки статусу це особливо важливо, тому що якiсть бiльшостi простих речей не може бути настiльки вище, наскiльки вище цiни на них в "престижних магазинах".
Цiннiстю для багатьох СФ проживання в районi, де концентруються люди з високими доходами. Широко розповсюдженим способом закриття цих районiв на Заходi здавна вважалося штучне пiдняття цiн на земельнi дiлянки, житло. Це дозволяСФ, не прибiгаючи до формальноi дискримiнацii, вiдiтнути людей iншого класу. При цьому реальна якiсть землi, повiтря, дорiг у цьому районi може бути нiтрохи не вище, нiж в iншi. Додатковий важiль соцiального закриття - органiзацiя в цьому районi дорогих магазинiв. Тут цiна виступаСФ i як цiннiсть, що свiдчить про високе положення, i як засiб закриття, що забезпечуСФ задоволення потреби належати до високопоставленоi частини суспiльства. В 1990-i рр. ця стратегiя закриття за допомогою цiн починаСФ усе бiльш широко застосовуватися й у Росii, насамперед у Москвi.
Одним з елементiв цiннiсноi системи СФ подання про справедливiсть, у тому числi й в областi цiноутворення. Дослiдження закордонних авторiв, своi власнi спостереження показують, що реакцiя споживачiв на необТСрунтованi розходження в цiнах для даних груп покупцiв тiльки негативна.
8. Поводження споживачiв пiд час iнфляцii
РЖнфляцiя - характерна риса економiчноi iсторii всiх краiн миру. Вона докорiнно трансформуСФ правила економiчного обмiну й впливаСФ на поводження споживачiв.
Рiст цiн СФ для украiнцiв одним з головних факторiв, що викликають занепокоСФння. На питання "Якi проблеми нашого суспiльства тривожать Вас найбiльше й Ви вважаСФте iх самими гострими?" у сiчнi 2007 р. 55,1%, а сiчнi 2008 р. 58% опитаних вiдзначили рiст цiн. Це показники настроiв досить стабiльного перiоду. Тривогу викликаСФ не сам по собi рiст цiн, а iхнiй рiст на тлi вiдсутностi росту зарплати або повiльних темпiв ii росту.
У перiоди стрiмкого зростання цiн в 1992-1993 р., iз серпня 1998 р. цей фактор перетворюСФться в головний бiль споживачiв, у фактор, без облiку якого не приймаСФться жодне економiчне рiшення.
Перша фаза реакцii споживачiв. "Досвiд показуСФ, що населення в загальному дуже повiльно усвiдомлюСФ собi положення й знаходить iз нього вихiд. Спочатку змiна звичок вiдбуваСФться навiть у зворотному напрямку й полегшуСФ положення уряду. Населення до того звикло до думки, що грошi СФ кiнцевою мiрою вартостi, що в початковий перiод пiдвищення цiн воно вважаСФ його минущим i тому зберiгаСФ грошi й утримуСФться вiд витрат у впевненостi, що воно стало власником бiльшоi реальноi вартостi в грошовiй формi, чим ранiше". Так в 1923 р. охарактеризував реакцiю на iнфляцiю класик англiйськоi економiчноi теорii Дж.Кейнс (Кейнс 1993: 110). Якби я не знав, хто автор цих слiв, то легко б мiг прийняти вище наведену цитату як опис досвiду росiйськоi iнфляцii, що спостерiгав з дуже близькоi вiдстанi.
Друга фаза реакцii споживачiв. "Але рано або пiзно наступаСФ друга фаза. Населення приходить до переконання, що власники папiрцiв несуть особливий податок i покривають урядовi витрати, i воно починаСФ змiнювати своi звички й намагаСФться звести до мiнiмуму свою паперову готiвку" (Кейнс 1993: 111).
Це досягаСФться рiзними способами:
1) грошi мiстяться в рiзнi речi, наприклад, коштовностi або предмети домашнього побуту.
2) Населення може скоротити суми, призначенi для домашнiх витрат, i середнiй час, протягом якого цi суми витрачаються.
Так, Дж.Кейнс наводить приклад з iсторii ранньоi Радянськоi Росii перiоду iнфляцii: торговець, продавши фунт сиру, мчався зi своiми рублями на ринок, щоб вiдразу поповнити запас, обмiнявши грошi на сир до того, як вiн знову подорожчаСФ. Ходив навiть анекдот про пана, що при замовленнi пива в кафi вiдразу замовляв й iншу склянку, волiючи пити вiдстояне пиво, але уникнути ризику пiдвищення цiн. У Вiднi того ж перiоду на кожному кроцi створювалися мiняльнi контори, де можна було помiняти мiiеву валюту через кiлька хвилин пiсля ii одержання на швейцарськi франки (Кейнс 1993: 111). Москва й iншi великi мiста пiсля 1992 р. також стали шокувати достатком обмiнних пунктiв, створюючи в iноземцiв враження, що вся краiна зiбралася виiхати за кордон.
У своСФму прагненнi скорiше позбутися вiд грошей, що тануть на очах, частина населення виявляСФться в ситуацii, коли регулярно виникаСФ гостра недостача готiвки для задоволення навiть самих невiдкладних потреб. Отут треба займати, але хто позичаСФ в перiод iнфляцii, не жертвуючи своiми iнтересами?
РЖнший наслiдок прагнення позбутися вiд готiвки полягаСФ в тому, що товари, що звичайно здобувалися в результатi бiльш-менш тривалих заощаджень, стають недоступними. Всi грошi йдуть на поточне споживання, на дрiбязковi, порию навiть зовсiм непотрiбнi речi, якi можна купити вiдразу пiсля одержання зарплати.
РЖз цього ж iнтересу "позбутися вiд грошей" випливаСФ й прагнення купувати багато товарiв повсякденного попиту бiльшими партiями, що дозволяСФ й вiд iнф?/p>