Цивільно-правові відносини між нотаріальними органами та юридичними і фізичними особами
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
µнні.
З метою захисту прав та інтересів громадян, фізичних та юридичних осіб відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси та посадові особи виконкомів місцевих рад справляють державне мито.
Оплата вчинюваних приватним нотаріусом Дій провадиться за домовленістю між нотаріусом і громадянином чи юридичною особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (ст. 31 Закону України "Про нотаріат"), але не менша ніж державне мито за відповідні дії.
У разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, за письмовою заявою осіб, перелічених у частині пятій статті 8 Закону Про нотаріат, видається дублікат втраченого документа.
Контроль за дотриманням вимог законодавства приватними нотаріусами під час виконання ними своїх обовязків здійснюється з метою реалізації повноважень Міністерства юстиції України, головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління юстиції), передбачених статтею 33 Закону України "Про нотаріат".
Однією з найважливіших умов інтеграції України до світового співтовариства є приведення її законодавства до рівня світових стандартів. Ця умова поширюється і на форми та правові засади функціонування ряду державних інституцій. Серед таких інституцій важливе місце займає нотаріат, що нині з маловажливої інституції, якою він був за часів існування радянської соціально-економічної та правової системи, перетворився на впливовий інститут держави.
Проте, прийнявши у 1993 році Закон Про нотаріат, який одразу був визначений таким, що має перехідний характер, законодавець за 17 років не спромігся визначитись із новим законодавчим актом, який повинен регулювати діяльність нотаріату на перспективу.
На розгляд до Верховної Ради було передано велику кількість проектів Закону Про нотаріат, однак, через їхню невідповідність світовим стандартам та відсутність єдності у підходах до розуміння засад діяльності нотаріату серед наших народних обранців, закон таки не був прийнятий.
Звичайно, ці процеси негативно впливають на діяльність нотаріату. Усвідомлюючи це, Міністерство юстиції робить спроби локальними нормативно-правовими актами виправити ситуацію, проте, цього недостатньо. Серед започаткованих Мінюстом України заходів щодо впорядкування організації діяльності нотаріату важливе місце посідає розроблення основних засад нормативного документа, яким упорядковуватимуться тарифи на оплату нотаріальних дій. Початок роботи над цим проектом викликав далеко неоднозначну реакцію серед приватних нотаріусів-практиків, і це абсолютно зрозуміло, оскільки колеги побоюються зниження доходів. Однак викликає подив реакція незначної частини нотаріусів, які невиправдано звинувачують розробників у бажанні здійснити негативний вплив на організацію діяльності нотаріату в цілому. Можливо, це викликано відсутністю належної інформації.
Визначаючи необхідність підготовки цього документа, Мінюст керувався тим, що обравши стратегічним напрямом розвиток національного нотаріату, його входження до сімї латинського нотаріату, ми повинні привести національне законодавство до стандартів, чинних у цих країнах. Практично усі країни латинського нотаріату встановили тарифи на оплату за вчинення нотаріальних дій. Звичайно, вони суттєво відрізняються між собою, оскільки різними є підходи, що відображають національні особливості, але такі тарифи існують вже протягом багатьох десятиліть.
Зараз, коли гострота проблеми впровадження тарифів на нотаріальні дії знята листом Мінюсту від 22.02.2008 р. № 31-12-62, у нотаріусів є можливість підготуватися до подальших кроків держави щодо запровадження зазначених тарифів з тим, аби ці тарифи були продуманими і виваженими, відображали сутність нотаріальної діяльності і не завдавали шкоди ні нотаріусам, ні громадянам України.
Перед тим, як затвердити остаточну організацію діяльності нотаріату в Україні необхідно докладно опрацювати і відповідні джерела Франції, Німеччини, Латвії, Естонії, Молдови, Росії, Польщі та ряду інших країн латинського нотаріату з питань формування нотаріальних тарифів, а також інших важливих норм нотаріального процесу, що потребують вдосконалення в Україні.
Впровадження тарифної сітки зі сплати нотаріальних правочинів на цьому етапі, без реформування системи нотаріату, потребує глобального переформатування цих відносин у чинному законодавстві та вирішення ряду питань, серед яких:
- внесення відповідних змін до Закону України Про нотаріат та інших нормативно-правових актів стосовно уніфікації оплати за нотаріальне посвідчення у державних нотаріальних конторах та приватними нотаріусами;
- визначення показників, на яких повинен ґрунтуватися тариф;
- обґрунтування застосування цих показників стосовно тарифів на окремі нотаріальні дії;
- визначення кола осіб, які звільняються від оплати за нотаріальне посвідчення, а також осіб, що можуть мати пільги з оплати нотаріальних послуг.
Можливо переведення державних нотаріальних контор н