Цивiльнi зобов'язання
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?нтелектуальноi власностi, лiцензiйний договiр;
Пiдроздiл 2 роздiлу 3 складають позадоговiрнi зобовязання. До цiСФi групи законодавець вiдносить публiчну обiцянку винагороди без оголошення конкурсу; публiчну обiцянку винагороди за результатами конкурсу, ведення чужих справ без доручення; рятування здоровя та життя фiзичноi особи, майна фiзичноi або юридичноi особи; створення небезпеки (загрози) життю та здоровю фiзичних осiб, а також iх майну та майну юридичних осiб; завдання шкоди; набуття, збереження майна без достатньоi правовоi пiдстави.
До глави пiд загальною назвою Розрахунки ввiйшли глави про форми та види розрахункових операцiй. Оскiльки в даному випадку немаСФ всiх належних елементiв зобовязання сторiн, предмета, ця глава хоч i необхiдна для виведення систематизацii розрахункових документiв, проте не може бути рiвноправною у роздiлi Окремi види зобовязань.
Оскiльки договiрнi зобовязання, що виникають у господарських правовiдносинах, окрiм норм ГК, регулюються також i нормами ЦК, то вказану цивiльну класифiкацiю можна застосовувати й щодо спорiднених господарських правовiдносин. На вiдмiну вiд ЦК, в якому передбачаються загальнi положення про зобовязання та правове регулювання iх окремих рiзновидiв, що пiдкреслюСФ системнiсть цього iнституту, ГК обмежуСФться лише загальними положеннями та характеристикою господарських договорiв. При цьому зовсiм не регулюються позадоговiрнi господарськi зобовязання. Отже, на жаль, сучасний ГК Украiни визначаСФ не систему господарських зобовязань, а лише iх найбiльш поширенi рiзновиди.
Залежно вiд визначеностi предмета виконання розрiзняються зобовязання однообСФктнi й альтернативнi. За характером взаСФмозвязку одного з одним розрiзняють головнi та додатковi господарськi зобовязання. Залежно вiд сукупностi прав i обовязкiв, якими володiють субСФкти господарських вiдносин, слiд розмежовувати простi i складнi зобовязання.
Класифiкацiя на види господарських зобовязань можлива i за iх субСФктним складом. СубСФкти (сторони) господарсько-договiрного зобовязання виступають як кредитор (управнена сторона) i боржник (зобовязана сторона), у тому числi в деяких зобовязаннях iз множинним складом осiб. У деяких випадках законом чи договором може бути передбачений порядок, згiдно З яким при незадоволеннi вимог кредитора основним боржником цi вимоги зобовязаний виконати субсидiарний (додатковий) боржник. Так, вiдповiдно до чинного законодавства засновник (власник) майна казенного (державного) пiдприСФмства несе субсидiарну (додаткову) вiдповiдальнiсть за зобовязаннями такого пiдприСФмства в разi, якщо його майна недостатньо.
Самостiйним рiзновидом господарських зобовязань СФ регреснi зобовязання. Вони виникають у випадках, коли боржник за основним зобовязанням виконуСФ його замiсть iнших боржникiв. Виконання зобовязання одним iз солiдарних боржникiв даСФ йому право в порядку регресу стягнути з iнших боржникiв тi витрати, якi вiн ранiше понiс, за винятком його частки. Однак слiд зазначити, що ця класифiкацiя носить суто теоретичний характер i не вiдображаСФться у нормах ГК Украiни. За ГК основними видами господарських зобовязань СФ майново-господарськi та органiзацiйно-господарськi. Вказанi господарськi зобовязання набули свого розвитку та законодавчого закрiплення вiдповiдно за ринкових вiдносин. Однак саме цi рiзновиди не СФ досить дослiдженими у сучаснiй украiнськiй юридичнiй думцi.
2. Недiйснiсть господарського зобовязання за Господарським кодексом Украiни
Згiдно з ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу Украiни (далi ГК) особливостi регулювання майнових вiдносин субСФктiв господарювання визначаються цим Кодексом. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 9 Цивiльного кодексу Украiни (далi ЦК) законом можуть бути передбаченi особливостi регулювання майнових вiдносин у сферi господарювання. РЖз зазначених положень випливаСФ, що ГК маСФ розглядатись як спецiальний закон у сферi правового регулювання тих майнових вiдносин, учасником, яких СФ субСФкт господарювання i щодо яких значення загального закону маСФ ЦК. Таким шляхом йде сьогоднi, в цiлому, i судова практика. Разом з тим послiдовному дотриманню такого пiдходу заважають випадки, коли ГК, замiсть встановлення певних особливостей регулювання майнових вiдносин(а для цього, принаймнi, слiд використовувати той самий термiнологiчний апарат), запроваджуСФ правила, якi не можуть розглядатись як спецiальнi. Зазначене не сприяСФ гармонiйному поСФднанню норм ЦК та ГК у систему загальних та спецiальних норм. Тому окремi спроби надати рекомендацii щодо застосування на практицi обох кодексiв СФ досить суперечливими i демонструють численнi труднощi. "асне, необхiднiсть узгодження ГК та ЦК була очевидною ще в момент iх прийняття. Це, звичайно, не означаСФ, що норми ГК мають бути приведенi у вiдповiднiсть до норм ЦК - у процесi узгодження змiни слiд вносити, на наш погляд, до обох кодексiв.
Зупинимось на аналiзi норм ГК щодо недiйсностi господарських зобовязань, а норми ЦК щодо недiйсностi правочинiв будуть розглянутi окремо.
ЦК подiляСФ правочини, що не створюють тих наслiдкiв, на якi вони спрямованi, на два види: нiкчемнi та оспорюванi, до яких ?/p>