Царювання та політика Павла І
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
План
Вступ
Розділ 1. Народження та дитинство Павла І
Розділ 2. Зовнішня політика Павла I
Розділ 3. Військова реформа. Новаторство у війську
3.1 Турбота про німецькі колонії
Розділ 4. Оцінка діяльності Павла
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Я не розділяю звичайної зневаги до значення цього царювання.
В. Ключевський
А.С. Пушкін назвав Павла I романтичним імператором, ворогом підступництва і невігласів і збирався написати історію його царювання. Л.М. Толстой вважав, що характер, особливо політичний, Павла I був шляхетний і лицарський. У листі до історика Бартенєва в 1867 році він писав: Я знайшов свого історичного героя. І коли б Бог дав життя, дозвілля і сил, я б спробував написати його історію.[7,3] Мова йшла про Павла I.
Інтерес до нього двох російських геніїв був невипадковий. Життя Павла Петровича відрізнялася такими трагічними рисами, подібних яким не зустрічається в житті жодного з вінценосців не тільки російської, але і всесвітньої історії.[7,3]
До імператора Павла Першого як в істориків-фахівців, так і в рядових читачів, відношення неоднозначне. Довгий час його зображували як зайдиголову, прихильника порожніх парадів і муштри, гонителя Суворова. Але це лише одна сторона його особистості.
Актуальність дослідження полягає у тому, що особистість Павла І є дуже цікавою та невивченою, його зовнішня політика була двоякою, з одного боку вона можливо здавалася незрозумілою та необдуманою, але ж з іншого боку видно, що політика Павла І та його погляди були просякнуті далекозорістю та виважені.
Метою дослідження є зображення та вивчення зовнішньополітичної діяльності імператора Павла І, її позитивних наслідків та прорахунків.
Предметом дослідження є постать Павла І, становлення його, як політика, становище Російської Імперії в часи правління цього імператора.
Обєктом дослідження є діяльність імператора Павла І, як новатора військової реформи, а також його зовнішня політика позитивна чи негативна з точки зору різних дослідників.
Завданнями курсової роботи є:
окреслити дитинство Павла І та факторів, які впливали на становлення його, як особистості;
визначити основні напрями зовнішньої політики імператора Павла І;
встановити заходи, які були проведенні у сфері військової реформи;
оцінити діяльність імператора Павла І.
Методом дослідження в першому розділі є описовий метод. В другому та третьому розділах застосовувалися історичний метод та метод порівняння.
Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури, що налічує 24 джерела.
Розділ 1. Народження та дитинство Павла І
Павло I народився 20 вересня 1754 року. Довідавшись про народження онука, Єлизавета Петрівна наказала негайно ж принести його до неї, і з цього дня колиска хлопчика знаходилася в спальні імператриці. Катерина Олексіївна побачила сина лише на восьмий день. Імператриця нікому не довіряла онука, навіть матері, яку дитина бачила рідко, та й то в присутності Єлизавети Петрівни чи її наближених. Хлопчик часто хворів у кімнатах було пекуче натоплене, а його колиску, оббиту зсередини хутром чорно-бурої лисиці, накривали ще і ковдрами, боячись застуди.
Суспільство матінок і няньок, що оточували дитину, зробило на нього поганий вплив: розповіді про домовиків і примар сильно діяли на уяву вразливого хлопчика. Іноді від страху він ховався під стіл і все життя боявся грози.
Дитинство Павла пройшло в турботах самотньої і велелюбної бабки, без материнської ласки і тепла. Мати залишалася для нього малознайомою жінкою і згодом усе більш і більш віддалялася. Коли спадкоємцю виповнилося шість років, йому відвели крило Літнього палацу, де він жив зі своїм двором разом з вихователями. Обер-гофмейстером при ньому був призначений Микита Іванович Панин один зі славнозвісних державних діячів свого часу.
Павла I учили математиці, історії, географії, мовам, танцям, фехтуванню, морській справі, а коли підріс богословю, фізиці, астрономії і політичним наукам. Його рано знайомлять із просвітительськими ідеями й історією: у десять-дванадцять років Павло вже читає творИ Монтескє, Вольтера, Дідро, Гельвеция, Даламбера. Порошин розмовляв зі своїм учнем про твори Монтескє і Гельвеция, змушував читати їх для освіти. Він писав для великого князя книгу Державний механізм, у якій хотів показати різні частини, якими рухається держава.
Учився Павло легко, виявляючи і гостроту розуму, і непогані здібності; відрізнявся надзвичайно розвитою уявою, відсутністю посидючості і терплячості, мінливістю. Але, напевне, було щось у цесаревичі таке, що викликало пророчі слова його молодшого вихователя С. А. Порошина: При найкращих намірах ви змусите ненавидіти себе.
Коли Павлу I було сім років, вмерла імператриця Єлизавета. Згодом Павло довідався, як Катерина зробила свій переможний похід на чолі гвардії в Петергоф і як її розгублений чоловік, відрікся від престолу, і був відвезений у Ропшу. А Микита Іванович Панин, до якого Павло незабаром звик, уселяв йому мистецьки деякі дивні і неспокійні думки про імператрицю. Знайшлися й інші, котрі розтлумачили хлопчику, що після смерті Петра III належало імператором бути йому, Павлові, а дружина задушеного государя могла бути лише регентшею і правителькою до його, Павла, повноліття. Павло це дуже запам?/p>