Царськi манiфести 1905 року та система виборiв до Державноi Думи
Информация - История
Другие материалы по предмету История
iнший, рiвносильний для потреб держави.
Ця обставина була причиною того, що, пiдриваючи Царську владу, але не створюючи нiчого рiвносильного, конституцiя пiдривала самi основи державностi. Творцi ii, очевидно, погано усвiдомлювали цей наслiдок своiх праць.
Точно так само вони цiлком не усвiдомлювали значення нацiональностi для держави.
Тим часом держава СФ не що iнше, як органiзована нацiя.
Тому закони, що визначають державний устрiй, мають задачею й обовязком вiдповiдати двом рядам умов, що iснують поза волею законодавця, яким вiн, хоче або не хоче, повинний пiдкоритися:
1) загальним законам державностi, обумовленим самою ii природою;
2) спецiальним умовам життя нацii, що також не залежать вiд сваволi законодавця.
Але конституцiя 1906 року нi тих, нi iнших умов не знала i знати не хотiла, а тому потрясла основи як державного, так i нацiонального життя. З перших своiх основ до останнiх висновкiв вона явилася, тому, знаряддям не творення, а руйнацii.
Роздивимося деякi щаблi ii дii, що дезорганiзували державне управлiння.
Насамперед, введенi в 1906 роцi змiни по сутi складали спробу державного перевороту.
Цю конституцiю не можна розглядати нi як реформу, нi як революцiю. РЗi основна тенденцiя - не полiпшення Монархii, а замiна однiСФi Верховноi влади другою.
Така перерва складаСФ власне революцiю. Дiйсно, до Конституцii Верховну владу держави займав Монарх. Це був iнститут давнiй, iсторичний, установлений навiть установчим Земським собором 1613 року.
Вiдповiдно з цим, по старих Основних Законах, РЖмператор був i iменувався Верховною владою, Самодержавною i Необмеженою. Конституцiя 1906 року викреслила слово "необмежений" i обмеження влади РЖмператора провела послiдовно у усiй своiй побудовi. Стаття 7-а нових законiв прямо обмежувала законодавчу владу РЖмператора.
Весь змiст глави 1-оi нових Основних Законiв (iменованих немов глузування або через непорозумiння "Про сутнiсть Верховноi Самодержавноi влади") СФ не що iнше, як встановлення досить вузьких меж влади РЖмператора. Те, що вiн мав право робити по пунктах перераховуСФться, i нiчого iншого вiн, за законом, не мав права починати. Утримання ж прав, вiдведених РЖмператору, таке, що вiн уже зовсiм не складав Верховноi влади, а лише деяку частинку ii, iз 1/3 частиною законодавчих прав, iз досить сильними, хоча все-таки обмеженими виконавчими - правами i з цiлком фiктивними судовими. Мiж iншим, по статтi 24-й нових законiв, навiть у порядку Верховного управлiння укази i повелiння, виданi Государем, повиннi бути "скрiпленi" головою Ради мiнiстрiв або хоч мiнiстрами...
Кому закони 1906 року вiддають повноту Верховноi влади?
Це для оцiнки справи байдуже. Маючи сукупнiсть рiзних частин законiв, можна сказати, що упорядники iх розраховували вручити ii деякому складному субСФкту й у цьому не встигнули. Але, у всякому разi, Верховна влада по ii сутi в РЖмператора була вiднята i вручена комусь другому. Така замiна Верховноi влади на iншу i СФ те, що називаСФться революцiСФю. Але конституцii 1906 року не можна дати навiть цього найменування, тому що революцiя усе ж санкцiонуСФться якою-небудь вищою волею, що маСФ установчi права. Змiна ж Верховноi влади, почата цiСФю "конституцiСФю", не мала нiяких установчих повноважень нi вiд народу, нi вiд Царя (по такiй повнiй самовiльностi спроба змiни Верховноi влади конституцiя мала характер не революцii, а державного перевороту.
Задуманий i почасти виконаний переворот Верховноi влади був зроблений, крiм вимоги народноi волi - це не потребуСФ доказiв, хоча конституцiя вироблялася i зявилася пiд тиском змов, полiтичних убивств i збройних повстань, але все це не може, зрозумiло, рахуватися проявом народноi волi саме на творення того, що вона учинила.
З боку народу не було нiяких ясних вимог, значних петицiй i т.д. на користь змiни Верховноi влади.
Виробiтка конституцii не була зроблена яким-небудь Земським собором, а зроблена в тишi канцелярiй i навiть потай. Вона потiм не була повалена на рiшення яких-небудь Земських соборiв, не вiддана на всенародне голосування. Словом, нi в якiй законнiй-установчiй формi цей переворот не був нi необхiдний, нi пiдтверджена народною волею, i нiякоi санкцii з боку нацii вона не одержала.
Мало того, вона не могла навiть сказати, щоб одержала революцiйну санкцiю. Революцiонери, що складали змови, що кидали бомби, що вбивали урядових осiб i билися на барикадах, потребували цiлком не того, що дала "конституцiя".
Вони на всi лади, усно, у прокламацiях i т.д., потребували знищення Самодержавства i скликання Установчих зборiв. Але конституцiя не дала Установчих зборiв i зберегла в законi слово "Самодержавство"... Революцiонери, утiм, i самi негайно заявили, що конституцii 1906 року не приймають.
Але, не маючи нiякоi опори в народнiй волi, спроба перевороту субСФкта Верховноi влади точно так само зроблена без уповноваження волi Монарха.
Використана лiтература
- Жарова Л.Н., Мишина И.А. "История Отечества". Москва, "Просвещение", 1992.
- Сахаров А., Троицкий С. "Живые голоса истории". Москва, "Молодая гвардия", 1978.
- "Поп Гапон", журнал "Родина", № 12 - 1993, с.24. Москва, "Пресса", 1993.
- Карамзин. История государства Российского, т.2, Москва, 1995 г.
- Ю. Тихомиров. Абсолютизм в период с 1905-1907 г. г. // Государство и право, № 6, 1978 г.