Царськi манiфести 1905 року та система виборiв до Державноi Думи
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?уСФ вiддати представництво таким iнородцям, як нiмцi, поляки i навiть СФвреi, на шкоду росiйським, що складаСФ бiльшiсть. Майновий ценз, що СФ СФдиним мiрилом придатностi людини до царському законодавства, у багатьох мiiевостях одержало значення прямо антинацiональне.
Нiчого i говорити, що загальногромадянська система виборiв цiлком iгнорувала законодавче значення вищоi церковноi iСФрархii i духiвництва, що взагалi могло потрапити в Думу лише цiлком випадково.
Ценз i система подвiйних виборiв заважали тому що, наприклад, фабрично-заводськi робiтники нiякими засобами не могли висунути своiх виборних. Поверх того, примушуючи росiйський народ для вираження своiх потреб i думки удавати до формування полiтичних партiй, тим самим неминуче породжувався прошарок полiтиканiв. А з появою цього прошарку неодмiнно повинна висунутися iдея парламентарна.
Порiвнюючи в такий спосiб намiри законодавця, вираженi в Манiфестi, i iхнСФ практичне здiйснення в статутi Думи, не можна не бачити внутрiшнього протирiччя, що, звичайно, вiдбилося i на дiяльностi Думи. У Манiфестi 6 серпня передбачалося, що утворена установа може зазнати змiн. Без сумнiву, життя зазначить таку необхiднiсть особливо яскраво у вiдношеннi системи виборiв членiв Думи.
Нерозробленiсть монархiчноi державноi iдеi й антинауковi марновiрства у вiдношеннi iдеi становостi, що тодiшня державна наука розучилася розумiти в ii щирому, "соцiальному", змiстi, звичайно, заважали належному удосконаленню Державноi Думи в напрямку сучасних потреб життя, що нiколи сильнiше, чим нинi, не потребували замiни загальногромадянського представництва соцiальним.
Якщо Росii призначено було створити щире народне представництво, то це можливо було винятково шляхом органiзацii соцiальних прошаркiв i виборами осiб саме вiд них.
РЖ тому що серед членiв Державноi Думи у всякому разi було чимало людей, котрим важливий був розумний устрiй рiдноi землi, а не полiтиканська карСФра, то досягнення щироi народноi участi в державнiй дiяльностi немислимо iнакше, як iз скасуванням iдеi загальногромадянського представництва i зi створенням на його мiii соцiально-станового.
Всi уроки парламентарних краiн були недостатнi, щоб охоронити Росiю вiд важкого iспиту, i пiсля перiоду бюрократичноi узурпацii iй призначено було пройти також перiод полiтиканськоi узурпацii, щоб, стати причетними до полiтичного життя, росiяни принаймнi зрозумiли прийдешнi вказiвки досвiду щодо розумних норм народноi участi в управлiннi.
2. Царський манiфест вiд 17 жовтня 1905 року
В Росii вiдбувалася криза влади. Бачачи гостроту положення, Микола РЖРЖ звернувся по допомогу до Вiтте, якому нещодавно вдалося пiдписати на бiльш-менш прийнятних умовах угоду з ЯпонiСФю.9-го жовтня Вiтте надав государю меморандум iз викладом поточного положення справ i програмою реформ. Констатуючи, що з початку року "у розумах вiдбулася щира революцiя", Вiтте вважав укази вiд 6-го серпня застарiлими, а оскiльки "революцiйне шумування занадто велике", вiн приходив до висновку, що треба приймати термiновi мiри, "поки не стане занадто пiзно". Вiн радив царюю: необхiдно покласти межу самоправностi i деспотизму адмiнiстрацii, дарувати народу основнi свободи i встановити дiйсний конституцiйний режим.
Поколивавшись тиждень, Микола РЖРЖ вирiшив поставити свiй пiдпис пiд текстом, виготовленим Вiтте на основi меморандуму, але при цьому цар вважав, що порушуСФ присягу, дану пiд час вступу на престол.17-го жовтня був виданий манiфест, що формально означав кiнець iснування в Росii необмеженоi монархii.
У текстi цього знаменитого документа: висловлюючи свою скорботу з приводу "смут i хвилювань", що охопили державу, государ визнаСФ необхiдним "ОбСФднати дiяльнiсть вищого уряду", на обовязок якого вiн покладаСФ "виконання непохитноi нашоi волi:
1) дарувати населенню непорушнi основи цивiльноi свободи на засадах недоторканостi особи, свободи, совiстi, слова, зборiв i спiлок;
2) не зупиняючи призначених виборiв у Державну Думу, залучити тепер же до участi в Думi... тi класи населення, що нинi зовсiм позбавленi виборчих прав, надавши засим подальший розвиток початок розвиткуй загального виборчого права знову встановленому законодавчому порядку, i
3) установити, як непорушне правило, щоб нiякий закон не мiг сприйняти силу без схвалення Державноi Думи i щоб виборним вiд народу забезпечена була можливiсть дiйсноi участi в наглядi за закономiрнiстю дiй поставлених вiд нас влади."
"ОбСФднаний уряд" утворив Раду мiнiстерства, головою якоi (тобто першим росiйським премСФр-мiнiстром) був призначений Вiтте.
Поява Манiфесту 17-го жовтня викликала розгубленiсть влади на мiiях i не внесла швидкого заспокоСФння. Якщо помiрно-лiберальнi кола готовi були прийняти створене манiфестом положення як виконання iхнiх бажань конституцiйного перетворення Росii, то лiве коло, соцiал-демократи й есери, не були нi в найменшому ступенi задоволенi i вирiшили продовжувати боротьбу для досягнення своiх програмних цiлей ("не бажали нагайки, загорненоi в пергамент конституцii"); з iншого боку, правi кола вiдхиляли поступки революцii, що у Манiфестi 17-го жовтня, i потребували зберiгання необмеженого царського самодержавства.
Незабаром пiсля появи манiфесту залiзничний страйк припинився, але "смути i хвилювання" не тiльки не припинилися, але й поширилися по всiй краiнi: у мiстах вiд