Художне осмислення образу князя Кия в романi В. Малика "Князь Кий"
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
Як бачимо, В.Малик зосереджуСФ нашу увагу не лише на очах як таких, а на тому, що в них i через них виражено. Вiн передаСФ саму суть образу, намагаСФться звернути увагу на прихованi риси характеру. Тут стилiстична функцiя епiтетiв полягаСФ в тому, що вони дають змогу показати iндивiдуальнiсть, викликають певне ставлення до зображувального.
У своСФму романi В.Малик використовуСФ виразнi, емоцiйно насиченi порiвняння. РЖ цi порiвняння, кожне слово несе емоцiйне навантаження, передаСФ ставлення автора до головного героя.
Художня мова, звертаючись безпосередньо до уяви читача, здатна вiдтворити i рухи, i iх пластику, i звуки, i психологiю героя, i його фiлософське свiтосприймання, тобто всю складнiсть життя i людських почуттiв у найрiзноманiтнiших формах iх вияву. Це i метафори та метафоричнi порiвняння (тАЮТа розмова застряла в його головi, як колючка в пiдошвiтАЭ)[5, 57], i метонiмiя (тАЬПо обличчю промайнула гримаса болютАЭ)[5, 122], i анафора (тАЮПеремога, люди! Перемога!тАЭ)[5, 228], i риторичнi фiгури (тАЬЧорний Вепре! Гнiв Перуна на твою голову!тАЭ)[5, 134] тощо. Саме в цьому специфiка i сила художнього малювання словом, котре, як матерiал словесного мистецтва, маСФ величезнi зображувальнi можливостi.
Слово у В.Малика в вищому ступенi психологiчно мотивовано. Душевнi переживання, рух думок тонко пiдкресленi рiзноманiтними засобами мови. Ретельно пiдiбраними словами та влучними словесними штрихами автор передаСФ душевний стан князя (тАЮСтискалося серце вiд важкого передчуттятАЭ)[5, 157]. Почуття неспокою та болю за весь полянський рiд пiдкреслюються повторами, якi знову й знову загострюють увагу на однiй i тiй же тривожнiй думцi: тАЮЩо ж буде з полянами? Що ж буде з родом русiв?тАЭ[5, 152].
Паузи, якi передаються в текстi за допомогою вставних речень або знака тире, вiдтiняють важливiсть повiдомлення, а також характеризують емоцiйно-вольове становище героя (тАЬГоловне вивести братовбивцю на чисту водутАЭ)[5, 143]. А три крапки вказують на емоцiйно-оцiночнi паузи (тАЬДля мене немаСФтАж Я зрозумiв це ще там, у степу, коли врятував тебе вiд гуннiвтАЭ)[5, 96].
Аналiзуючи типи речень, звертаСФмо увагу на iх стислiсть влучнiсть, яка досягнута вдалим добором живих просторiчних слiв i виразiв. Письменник прослiджуСФ характер Кия у розвитку. З самого початку знайомства з героСФм нас приваблюСФ його простота, скромнiсть. РЖ чим бiльше ми заглиблюСФмося в роман, тим бiльше впевнюСФмося, що маСФмо справу з молодою, але розумною, далекоглядною людиною, яка вболiваСФ за долю полянського племенi.
У розкриттi рис характеру Кия важливою СФ оцiнка його iншими персонажами (тАЬВ цьому молодому, дужому воiнi щасливо поСФдналися i доброта, i Розум, i кмiтливiсть з твердiстю серця, без якоi неможливо владарювати над племямтАЭ [5, 185]), а також зовнiшня через дiю, вчинки, рухи (тАЬКий наказав двом воям пiклуватися про нього [Тура], а сам кинувся на поле бою, де руси i воi з iнших родiв... стримували натиск гуннiвтАЭ [5, 160]). Показовими в цьому планi СФ внутрiшнi монологи князя (тАЬСила полянська зазнала значних втрат, i... родам... буде нелегко тепер протистояти гуннам. Та й чи зумiють вони взагалi протистояти?... Проти гунського клина треба виставити свiй клин...Та як це зробити?тАЭ [5, 141]).
Автор показав життя Кия в усiй рiзноманiтностi, у переплетеннi життСФво-суттСФвих iнтересiв i прагнень. Це людина великого вiйськового усвiдомлення ("Треба ж на власнi очi побачити, як бються гунни. РЖнакше - як iх переможеш?")[5, 129], великоi державноi турботи. У боротьбi розквiтаСФ талант смiливого й вiдважного, спостережливого й кмiтливого Кия як органiзатора й ватажка.
Найяскравiше характер Кия розкриваСФться в оцiнцi його дiй iншими персонажами. Так Межамир збагнув силу духу свого племiнника: тАЬВ цьому молодому, дужому воiнi щасливо поСФдналися i доброта, i розум, i кмiтливiсть з твердiстю серця, без якоi неможливо владарювати над племямтАЭ[5, 185].
Письменник вдаСФться до своСФрiдного художнього дослiдження психологii Кия неординарноi, сильноi особистостi, якiй притаманнi сила i розум. Вимальовуючи колоритний образ князя, автор показав не iдеалiзованого героя, а звичайну людину, яка вiдчуваСФ бiль народу, тугу, кохання. ОстаннСФ наповнювало його груди, робило його ще бiльш гарним, дужим. Дуже влучнi слова пiдiбрав автор, щоб передати те почуття, яке викликала зустрiч Кия i Цвiтанки. "РЗхнi погляди схрестилися на коротку хвилину та вона була несподiвано тривожна й радiсна, хвилююче-бентежна i щасливатАЭ[5, 20].
Для пiдкреслення емоцiйного стану князя В.Малик подаСФ описи природи, i не в суто пейзажному планi, а в аспектi глибоких зiставлень iз життям головного героя.
Багато уваги в романi тАЬКнязь КийтАЭ автор придiляСФ iсторичному колориту. РЖсторизми та архаiзми письменник використовуСФ для вiдтворення колориту епохи. Твiр iсторичноi тематики зявився в наш час, тому використану автором застарiлу лексику можна розглядати як таку, що вiдтворюСФ колишнi реалii. В.Малик не зловживаСФ, як це iнодi трапляСФться, численними архаiзмами (тАЬХай наш князь носить це корзнотАЭ)[5, 171], а обережно, з почуттям мiри насичуСФ ними, а також давньоруською побутовою та вiйськовою лексикою свою оповiдь (тАЬОсь о десну стоiть Кий - найстарший")[5, 5]. Архаiзми СФ також засобом мовноi характеристики головного героя (тАЮА вiд чого ти загинеш вiд списа чи вiд меча, - однаково!тАЭ)[5, 165].
Говорячи про особливостi художньоi мови, як засобу зображення, слiд наголосити, що авторська мова СФ найголовнiшою в художньому осмисленнi образу Кия. Мова - це той словесний матерiал, за допомогою якого художник слова В.Малик п?/p>