Художне осмислення образу князя Кия в романi В. Малика "Князь Кий"
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
, 5]. З любовю ставився Кий до своiх молодших братiв та сестри Либедi. Спостерiгаючи, наприклад, за наймолодшим, Кий тАЬусмiхнувся, бачачи, як радiСФ ХоривтАЭ: тАЬ Дитина ще наш Хорив, - промовив замислено Кий. Будемо берегти його, Щеку, вiд злого ока, недобрих духiв та рiзноi напастi!тАЭ [5, 8].
В.Малик придiлив велику увагу показу стосункiв у сiмi, у якiй виростав Кий, думаСФться, що зовсiм не випадково. Вiдчуття роду, СФдностi з ним, вiдповiдальностi за нього це те, що стало органiчною складовою свiдомостi Кия, пiзнiше зумовлювало його дiяльнiсть, спрямовану на обСФднання полянських родiв, на союз з iншими племенами заради спiльного порятунку, спiльного майбутнього.
Щоб краще зрозумiти логiчнiсть i доцiльнiсть трактування В.Маликом взаСФмин мiж героями лiтописного переказу звернемося до роману тАЬГнiв ПерунатАЭ, де Раiса РЖванченко по-iншому iнтерпретуСФ образи братiв: тАЬУ градi КиСФвiм старшинствував його менший брат Щек. Тихий на вигляд, завжди кусав знишка, яко повзуча гадюка. Вiд того й прозвали Щеком тобто шипучий, яко гадина. Старший брат його Кий усiм узяв i розумом, i силою, i виглядом. Вдачею своСФю був одкритий до людей в очi говорив правду, нiби киСФм рубав. Того й Кий. Як не заздрити такому? РЖ Щек заздрив йому. Щоб не вiдстати вiд брата, i собi побудував градок на горi, що височiла навпроти КиСФвоi. Вiдтодi ii називають Щекавицею.
Був у Кия ще один брат, якого люди називали Горивом, або Хоривом. Горив хотiв перевершити своiх старших братiв, бо також був заздрiсним та гордим. РЖ повелiв зрубати собi градок на iншiй горi, недалеко вiд Почайни. Того й звали Горив або ГориничтАЭ [4, 374].
Подiбне трактування не узгоджуСФться з лiтописним переказом, у якому недвозначно мовиться про iнший характер стосункiв мiж братами саме такий, який вiдображений у романi В.Малика.
Намагаючись яскраво i всебiчно змалювати образ головного героя, В.Малик показав його у хитроплетивi подiй, повязаних iз обома наскрiзними сюжетними лiнiями роману. Перша це iсторiя боротьби рiзних родiв i племен проти гуннськоi навали. Еволюцiя образу Кия простежуСФться в звязку з цiСФю боротьбою. Уже на перших сторiнках роману знайомимося з КиСФм, двадцятиоднорiчним отроком. Вiн тАЬвисокий, ставний, широкоплечийтАЭ [5, 5], хоробрий, без вагання приходить на допомогу родинi князя уличiв Добромира: тАЬПорятуСФмо тих нещасних! Поспiшаймо!тАЭ [5, 18]. ОднiСФю з характерних рис, що вiдрiзняла Кия вiд ровесникiв, була його зацiкавленiсть iсторiСФю предкiв його роду, чим i була обумовлена у романi вставна новела тАЬСлово про короля БожатАЭ. Пiзнане КиСФм минуле тАЬстукало в серцетАЭ [5, 25], змушувало юнака замислюватися над долею племенi. Здобутi знання не тiльки пiдказували вiдповiдi, а й породжували новi питання, якi стосувалися взаСФмовiдносин мiж родами, племенами. Поступово, i це засвiдчуСФться цiлим рядом епiзодiв, формувався Кий-полiтик, Кий-дипломат, Кий-вiйськовий дiяч. Участь у перших боях iз гуннами, поразки у них змусили Кия глибоко замислитися над тим, як саме треба протистояти завойовникам: тАЬНе раз i не двiчi в КиСФвiй уявi зявлялося перегороджене полянськими щитами поле, i на них, на тi округлi щити, мчать, потрясаючи повiтря громовими кличами, гуннськi вершники. Вишикуванi один за одним густо, в сто, а може, й тисячу рядiв, вони жахали своСФю кiлькiстю, стрiмкiстю атаки i навальнiстю. Яка ж стiна, яка сила може зупинити iх?тАЭ [5, 146].
Кий запропонував вихiд, але до його думки не прислухалися. Треба було зазнати ще однiСФi поразки у бою з гуннами, щоб смертельно поранений Тур, звертаючись до сина, сказав: тАЬДаремно не послухалися тебетАж Все пропалотАж Рятуй наш рiдтАж РЖ все племятАжтАЭ [5, 159]. Залишки розгромленого вiйська обрали Кия своiм воСФводою. Пiсля перемоги у першому ж бою, де Кий виявив вiйськовий хист, умiння перемагати не тiльки завдяки силi, а й завдяки хитростi, його обуло обрано полянським князем.
Важливi гранi образу Кия вияскравлюються i в цiлому рядi подiй, що стосуються другоi сюжетноi лiнii роману iсторii кохання Кия i Цвiтанки. Ця драматична iсторiя складаСФться з низки ситуацiй, у яких випробовувалося на iстиннiсть почуття закоханих. Подолавши рiзнi перешкоди, Кий i Цвiтанка поСФднали своi долi. Доцiльнiсть у романi цiСФi сюжетноi лiнii не викликаСФ анi найменшого сумнiву, адже засвiдчено лiтопиiем у легендi про братiв, що пiсля них тАЬпочав iхнiй рiд держати княженнятАжтАЭ [6, 19]. Отже, було продовження роду, була династiя КиСФвичiв, iсторiя якоi почалася, згiдно з романною версiСФю В.Малика, з Кия i Цвiтанки.
Таким чином, В.Малик подарував нам перший i поки що единий романний образ нашого першокнязя, людини духовно багатоi, високоi в своiх устремлiннях, покликаноi утверджувати iдеали добра, правди, справедливостi, краси.
Романiст творить образ Кия обережно i точно, використовуючи цiлу систему художнiх засобiв.
Автор сприймаСФ свiт, вiдбиваючи його у власнiй свiдомостi i намагаСФться, щоб читач побачив його таким самим. Звiдси пошуки найточнiшого слова або словосполучення. Мовнохудожнi засоби, що служать для створення образу Кия, досить рiзнорiднi. Значну роль у розкриттi художнього задуму письменника вiдiграСФ портрет. В.Малик не даСФ розгорнутоi характеристики; з багатьох рис зовнiшностi персонажа вiдбираСФ найхарактернiшi. РЖ для того, щоб конкретизувати уявлення про нього, автор використовуСФ зоровi епiтети (русяве волосся, голубi очi, широкi плечi), добираСФ ряди прикметникiв (тАЮВисокий, ставний, широкоплечий юнак з одвертим поглядом очей; завжди теплих i ласкавих, а в гнiвi несхитних i твердих, мов кремiньтАЭ)[5, 5].