Хiмiя в нашому життi
Информация - Химия
Другие материалы по предмету Химия
ПЛАН
Хiмiя в ваннiй кiмнатi3
Вода3
Поверхнево-активнi речовини (ПАР)3
Зубнi порошки i пасти4
Хiмiя на кухнi5
Щавлева кислота6
Лимонна кислота6
Цукор6
Синтетична iжа7
Хiмiя у косметичцi8
Лосьони та маски8
Крем корисний всiм9
Руки: догляд i краса10
Турботи вiд поту10
Хiмiя в аптечцi11
Аптечнi старожили11
Хiмiя i перша допомога потерпiлим14
Рани i забитi мiiя14
Нариви i подряпини14
Лiкування опiкiв15
Отрути i протиотрути15
Хiмiя в сiльському господарствi16
Хiмiчнi засоби захисту рослин17
Гормони росту рослин18
Хiмiя у вiйськовiй справi19
Сильнодiючi отруйнi речовини (СДОР)20
Хiмiя у будiвництвi21
Скло22
Цемент22
Клеi22
Замазки, ТСрунтовки, шпаклiвки23
Фарби24
Покриття та його складовi частини24
Хiмiя та запахи26
Хiмiя i одяг29
Види тканин29
Догляд за одягом30
Хiмiя у портфелi31
Папiр31
Олiвцi й акварельнi фарби32
Чорнила32
Полiмери у промисловостi i побутi33
Одержання полiмерiв33
Класифiкацiя33
Властивостi i найважливiшi характеристики полiмерiв34
Застосування полiмерiв34
Список використаних джерел35
ХРЖМРЖЯ В ВАННРЖЙ КРЖМНАТРЖ
Нi для кого не СФ таСФмницею, що вода в нашому життi займаСФ далеко не останнСФ мiiе. Величезна кiлькiсть води щодня використовуСФться в промисловостi й у побутi. Вона СФ найважливiшим елементом у здiйсненнi санiтарно-гiгiСФнiчних заходiв.
Вода
Водопровiдна вода вiдрiзняСФться вiд дощовоi i снiговоi. Справа в тiм, що така вода мiстить пiдвищену кiлькiсть солей кальцiю, магнiю, залiза. Цi солi (гiдрокарбонати, сульфати, хлориди) прийнято називати солями твердостi. Солi твердостi, а точнiше iхнi катiони Ca2+, Mg2+, Fe3+ реагують з анiонами жирних кислот, що входять до складу мила, i утворюють мало розчиннi сполуки, такi як Ca(C17H35COO)2 й iн. Цi опади забивають пори тканини, роблячи ii грубою i нееластичною; вона перестаСФ пропускати повiтря i вологу. ПсуСФться i зовнiшнiй вигляд виробу: тканина здобуваСФ сiро-жовтий вiдтiнок, блякнуть фарби малюнка. Осiлi на тканинi "вапнянi мила" позбавляють ii мiцностi. У такiй водi погано милиться мило, на шкiрi утворюСФться налiт погано розчинних солей, i вона неприСФмно стягаСФться. Все це означаСФ, що вода тверда.
Ясно, що природну воду iз солями твердостi треба "помякшати".
Щоб позбутися вiд домiшки гiдрокарбонату кальцiю у водi, варто додати соду чи лугу, прокипятити тверду воду. Хiмiчна реакцiя мiж лужними реагентами i кислою сiллю гiдрокарбонатом кальцiю приведе до осадження карбонату кальцiю. При кипятiннi гiдрокарбонат кальцiю руйнуСФться, видiляючи осад карбонату кальцiю i вуглекислий газ.
А помякшити воду можна, додаючи молочну, винну чи лимонну кислоту.
Для умивання, звичайно, краще використовувати не просто змякшену, а мяку природну (дощову чи снiгову) воду, зiбрану в мiiевостi зi сприятливими екологiчними умовами, а не у великому мiстi, де в атмосферi навряд чи не бiльше забруднень, нiж у твердiй водi. Але приходиться бути реалiстами, тому, умившись водопровiдною водою, протрiть обличчя тампоном, просоченим кипяченою чи навiть дистильованою водою.
Поверхнево-активнi речовини (ПАР)
ПАР обовязково входять до складу будь-якого мила i будь-якого миючого засобу i для прання, i для миття.
Узагалi говорячи, для прання можна використовувати рiзнi засоби: у якихось випадках пiдiйде i мило, i сода, i пральний порошок. Головне, щоб обраний миючий засiб бiльш-менш успiшно виконував двi функцii:
- видалення часток бруду з поверхнi, що очищаСФться
- перенос iх у розчин.
Для цього мило чи пральний порошок повиннi мiстити у своСФму складi миючi речовини з молекулами, що мають гiдрофобну ("водовiдштовхувальну") i гiдрофiльну ("водолюбну") частини. Перша буде взаСФмодiяти з поверхнею забрудненоi тканини, а друга з водою; частки бруду перейдуть у водяний розчин разом з миючими речовинами. Це ефективнiше вiдбуваСФться в теплiй водi.
Способи виготовлення найпоширенiшого ПАР мила були вiдомi вже в далекiй давнинi й описанi в "Природнiй iсторii" Плiнiя Старшого (2379 р. н.е., Рим), включаючи навiть одержання твердого мила (використовувалася сода карбонат натрiю, i мило мiстило катiони натрiю) i рiдкого мила (замiсть соди застосовували поташ карбонат калiю). Джерелом жирних кислот служили сало i рослинна олiя. Особливо славилося, починаючи з IX i аж до початку XX столiття, марсельське мило на основi маслиновоi олii.
Зараз для виробництва мила використовують не тiльки рослиннi i твариннi жири, але i синтетичнi жирнi кислоти, якi одержуються з продуктiв переробки нафти, а також канiфоль (сумiш смоляних кислот iз соку хвойних дерев "живицi").
Вищi сорти мила варять на природнiй сировинi кокосовiй i пальмовiй олiях. Такi мила добре розчиннi у водi i дають стiйку пiну, вiдрiзняються низькою лужнiстю.
У господарське мило, як правило, уводять наповнювачi солi, що у водi пiддаються гiдролiзу i створюють лужне середовище (наприклад, карбонат натрiю, тетраборат натрiю