Хiмiя в нашому життi
Информация - Химия
Другие материалы по предмету Химия
му життi просто неможливо переоцiнити. Давайте заглянемо в сучасну квартиру. Тут усе, починаючи iз синтетичного дверного дзвоника i блискучоi бiлоi дверноi ручки, i, кiнчаючи пластмасовими плитами i кольоровим огородженням зi склопластику на балконi, звязане з ними. На пiдлогах синтетичнi килими, на вiкнах портьСФри iз синтетичноi тканини. На кухнi стiл i табуретки з полiмерiв, холодильник зi стiнками з органiчного скла, пластмасовий посуд i багато чого iншого.
Кожнiй господарцi приСФмно, коли на кухнi в неi все блищить. Вiддавна для миття посуду використовують кальциновану соду (Na2CO3). Але кальцинована сода дуже потрiбна промисловостi, а для побутових нестаткiв хiмiки запропонували iншi препарати, що одержують усе бiльше визнання. Наприклад, один з них порошок Трона. Його виробляСФ Словянське виробниче обСФднання Химпром. До складу Трони входять та ж кальцинована сода i сода харчова (NaHCO3). Вона чудово очищуСФ кухонне начиння та водночас СФ кращим засобом для змякшення води при праннi бавовняних тканин. Порошок цей не залишаСФ подряпин на поверхнi скла i порцеляни, вiн не мiстить добавок, що шкiдливо впливають на шкiру й органiзм людини. Однак останнiм часом ринок заполонили порошковi i гелевi синтетичнi органiчнi миючi засоби, що належать, як правило, до групи детергентiв. Такими СФ, наприклад, Bref, Domestos i Fairy.
Крiм цього хiмiя допомагаСФ нам видаляти шумовиння зi стiнок каструль та чайникiв, чистити вироби з металiв, без неi не можна обiйтися при миттi ванн i раковин.
Наприклад, для видалення шумовиння, промисловiсть побутовоi хiмii випускаСФ спецiальний засiб Адипинка. Порошок розчиняють у гарячiй водi i розчин заливають у СФмнiсть, що очищаСФться. РЖ через двi години шумовиння наче й не було. Препарат для видалення шумовиння випускаСФ Северодонецьке виробниче обСФднання Азот.
Щавлева кислота
Щавлева кислота Н2С2О4 дiйсно була спочатку отримана з зелених листiв щавлю. Але там вона мiститься у виглядi калiСФвоi солi оксалату калiю: К2С2О4. Крiм щавлю, солi цiСФi кислоти мiстять i шпинат, i ревiнь, i конюшина, i навiть помiдори. Шведський хiмiк Карл Шееле в 1784 роцi встановив, що невiдома речовина, ранiше видiлена iз соку щавлю i лiсовоi травички кислицi (заячоi капусти) нiмецьким хiмiком i аптекарем Иоганном Виглебом, це кислота, i дав iй назву щавлева.
У молекулi щавлевоi кислоти двi карбоксильнi групи, ii формулу можна зобразити так: НООС-СООН. Виходить, щавлева кислота двухосновна. Ця кислота середньоi сили.
Щавлева кислота утворюСФ бiлi кристали, добре розчиннi в гарячiй водi i схожi на цукор (ранiш у неi була ще назва цукрова сiль). Але зовнiшнiй вигляд оманний: кислота ця досить отрутна. Якщо ii одержують кристалiзацiСФю з водяного розчину, то звичайно в осад випадаСФ гiдрат наступного складу: Н2С2О4 2 Н2О.
Для чого потрiбна в господарствi ця кислота? Бiльш за все вона використовуСФться при фарбуваннi тканин, там ii застосовують як протравлення, що створюСФ кисле середовище.
Щавлева кислота СФ в складi багатьох препаратiв побутовоi хiмii, що призначенi для видалення iржi з металевих чи емальованих поверхонь. Справа в тiм, що оксалати-iони С2О42 утворюють безбарвнi, мiцнi i добре розчиннi комплекси з катiонами залiза.
Лимонна кислота
Лимонна кислота мiститься не тiльки в лимонах, але й у земляницi, смородинi, ананасах та iнших фруктах, а також у молоцi та в кровi. Лимонна кислота трьохосновна. Формула ii така: (НООССН2)2С(ОН)СООН. Солi лимонноi кислоти називаються цитратами.
Лимонна кислота утворюСФ великi безбарвнi i прозорi кристали, розчиннi у водi, в етиловому спиртi. На смак вона дуже кисла.
Найчастiше лимонну кислоту використовують як смакову речовину, щоб додати потрiбний смак напоям чи кондитерським виробам.
Ще одне застосування лимонноi кислоти придумав нiмецький хiмiк Юстус Либих. Порошок Либиха застосовувався дуже широко для готування житнього тiста. До його складу входить харчова (питна) сода гiдрокарбонат натрiю NaHCO3 i лимонна кислота. Дiя цього порошку, як i iнших замiнникiв дрiжджiв, полягала в тому, щоб при легкому нагрiваннi видiлявся газоподiбний диоксид вуглецю, що розпушуСФ тiсто:
Можна використовувати лимонну кислоту так само, як щавлеву, для виведення плям вiд чорнила й iржi на бiлизнi (треба тiльки приготувати з неi кашку) та металевих поверхнях. Солi цитрати залiза теж безбарвнi, мiцнi i добре розчиннi у водi.
Цукор
Сахароза (бурячний чи очеретяний цукор) С12Н22О11 являСФ собою безбарвну кристалiчну речовину з температурою плавлiння 160?С. Добре розчиняСФться у водi. У значнiй кiлькостi мiститься в цукровому буряку й у стеблах цукрового очерету, а також у багатьох плодах i овочах. Одержують сахарозу з цукрового буряка чи цукрового очерету. Сахароза не даСФ реакцiй, характерних для альдегiдiв (серебрянного дзеркала) i не СФ вiдновлювачем.
Сахароза маСФ праве обертання площини коливань поляризованого променя. При гiдролiзi, наприклад, при нагрiваннi з водяним розчином кислоти, сахароза розпадаСФться на ?,D-глюкозу i ?,D-фруктозу, що у молекулi сахарози зСФднанi кисневим мiстком за рахунок обох глiкозидних гiдроксилiв.
Майже немаСФ жодноi людини у свiтi, яка б не знала що таке цукор (сахароза) та навiщо вiн потрiбен. Цукор знаходить надзвичайно широке застосування в харчовiй промисловостi i, насамперед, у виробниц