Geum.ru


Характеристика сучасних бiзнес-моделей сiтьових i вiртуальних компанiй

Информация - Менеджмент

Другие материалы по предмету Менеджмент




?;

  • встановлення контактiв, наприклад, мiж потенцiйними замовниками i постачальниками;
  • пред- i пiсляпродажну пiдтримку, наприклад, уявлення докладноi iнформацii про продукти i послугах, документацii, вiдповiдей на питання замовникiв i т. д.;
  • продаж товарiв i послуг;
  • електронну оплату, зокрема з використанням електронних платiжних систем;
  • розповсюдження продуктiв, включаючи як управлiння доставкою i ii вiдстежування для фiзичних продуктiв, так i безпосередню доставку продуктiв, якi можуть розповсюджуватися електронним шляхом;
  • можливiсть органiзацii вiртуальних пiдприСФмств групи окремих фахiвцiв або навiть незалежних компанiй для ведення спiльноi комерцiйноi дiяльностi;
  • здiйснення бiзнес-процесiв, спiльно керованих компанiСФю i ii торговими партнерами.

    • Електронна комерцiя СФ засобом ведення бiзнесу в глобальному масштабi. Вона дозволяСФ компанiям ефективно i гнучко здiйснювати внутрiшнi операцii, бiльш повно взаСФмодiяти з постачальниками i швидше реагувати на запити i очiкування замовникiв. Компанii дiстають можливiсть вибору кращих постачальникiв незалежно вiд географiчного розташування, а також можливiсть виходу на глобальний ринок з своiми товарами i послугами.

    Можливостi електронноi комерцii привносять наступнi новi елементи в сучасний бiзнес:

    1. зростання конкуренцii;
    2. глобалiзацiю сфер дiяльностi;
    3. персоналiзацiю взаСФмодii;
    4. скорочення каналiв розповсюдження товарiв;
    5. економiю витрат.

    В даний час бiзнес-модель тАЮчистоiтАЭ РЖнтернет-компанii, вперше використана Amazon.com, вважаСФться однiСФю з двох найтиповiших форм взаСФмодii продавцiв i покупцiв (сегмент В2С).

    Дана модель базуСФться на електронному посередництвi вiртуальноi торговоi крапки мiж виробниками (або дистрибюторами) товарiв i роздрiбними клiСФнтами. У принципi, таким магазинам байдуже нiж торгувати, головне, щоб з боку покупцiв був попит, а з боку постачальникiв пропозицiя. Тобто, щоб товари/послуги були в наявностi i за необхiдною цiною.

    Ця бiзнес-модель вiдразу придбала популярнiсть серед торговцiв онлайна, проте так же швидко стала видна i ii основна слабкiсть будучи легко вiдтворною, вона не забезпечуСФ стратегiчних конкурентних переваг. РЖншими словами, коли на ринок електронноi комерцii виходить достатньо багато веб-магазинiв з невiдомими ранiше (або маловiдомими) назвами i стандартним асортиментом, окремий продавець не може бути упевнений, що скiльки-небудь значна кiлькiсть покупцiв вибере для придбання товарiв саме його вiтрину.

    Друга модель (також вiдноситься до найтиповiших для сегменту В2С) органiзацiя iнтернет-пiдроздiлу офлайновоi торгово-сервiсноi фiрми. ВзаСФмодiя мiж продавцем i покупцем в даному випадку майже не вiдрiзняСФться вiд першоi моделi. Рiзниця полягаСФ лише у тому, що магазин онлайна перевiряСФ наявнiсть товару на власному складi, а не на складi постачальника, а, отже, не залежить вiд його сумлiнностi. Така модель маСФ перевагу перед першою, якщо материнська компанiя маСФ в своСФму розпорядженнi добре вiдому покупцям торгову марку i, вiдповiдно, використовуСФ Мережу як додатковий канал реалiзацii товарiв/послуг.

    Ця модель не так легко копiюСФться конкурентами, як попередня, оскiльки для успiху суперникам необхiднi такi ж сильнi торговi марки. Проте у неi iснуСФ iнший серйозний недолiк. Розвиток нового напряму не обовязково приводить до сумарного зростання числа покупцiв i обороту торговоi фiрми в цiлому. Часто вiдбуваСФться так звана тАЮканнiбалiзацiятАЭ ринкiв збуту, тобто вiртуальний магазин починаСФ конкурувати з своiми тАЬфiзичнимитАЭ побратимами i нарощувати свiй оборот за рахунок iх. Крiм того, помилки в управлiннi Web-пiдроздiлами можуть викликати негативнi наслiдки для офлайнового бiзнесу. Вiдомi приклади, коли технiчнi неполадки на серверi або невчасна доставка замовлених по РЖнтернету товарiв викликали вiдтiк покупцiв i iз звичних торгових крапок, що належать материнськiй компанii.

    У моделях 1 i 2 основною метою торговця СФ реалiзацiя наперед встановленого набору товарiв/послуг, представленого в статичних (фiксованих) каталогах на Web-сайтi фiрми. Стратегiя мережевого магазина полягаСФ у використовуваннi основних переваг ринку електронноi комерцii (низькi цiни, доставка на будинок, гнучкi умови оплати) для продажу стандартних товарiв або послуг масовому споживачу. При цьому покупцi не можуть впливати на цiну i предявити своi побажання щодо конфiгурацii, розмiрiв або iнших параметрiв продукцii, що придбаваСФться.

    РЖншi В2С бiзнес-моделi, що сформувалися в сегментi, вiдрiзняються вiд розглянутих вище або можливiстю персональноi настройки реалiзовуваних товарiв/послуг, або наявнiстю специфiчних галузевих особливостей.

    Третя модель (звана також моделлю тАЮобмеженоi iндивiдуалiзацiiтАЭ) використовуСФться головним чином в електроннiй торгiвлi компютерами, програмним забезпеченням, побутовою технiкою, автомобiльними комплектуючими, квитками на спортивнi змагання i розважальнi заходи, туристичними послугами (замовлення квиткiв, бронювання номерiв в готелях, оренда автомобiлiв, продаж турiв). Як i першi двi, ця модель розрахована на масового споживача.

    Принципова вiдмiннiсть цiСФi моделi вiд двох попереднiх полягаСФ у тому, що вiртуальний торговець забезпечуСФ певний облiк купiвельних переваг. КлiСФнт маСФ нагоду вибрати варiант/конфiгурацiю товару або пакету послуг, що цiкавить його, виходячи з пропонованого на сайтi набору парам