Характеристика правового статусу особи
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
статусу є взаємозалежни ми та взаємодіючими.
Права особи у структурі правового статусу це формально визначені та юридично гарантовані можливості ко ристуватися соціальними благами і реалізовувати субєктивні інтереси. Це частина обєктивного права, що визначає його належність певній особі. Іншими словами, це ті юри дичні можливості певної людини, що є похідними від за гальних абстрактних правил, закріплених законодавчо.
Свободи особи нормативно закріплені можливості, що мають певні особливості у порівнянні з правом. Надаючи свободи, держава робить акцент на значенні людини у пев них сферах суспільної діяльності. Це виявляється у само стійному виборі субєктом способу життя, діяльності та по ведінки в умовах, що забезпечуються державою і суспіль ством. Як правило, свободи мають диспозитивний зміст, що надає можливість вибору того варіанту поведінки, котрий найповніше забезпечує реалізацію субєктивних інте ресів. Саме це забезпечує неможливість тиску на волевиявлення людини, обмеження її свободи.[24, с. 14]
Законні інтереси особи це юридично значимі претензії на соціальні блага, які не охоплюються змістом прав і свобод. Вони захищаються державою та законом у такому ж обсязі, як права та свободи, хоча, на відміну від них, зміст законних інтересів чітко не визначений законодавцем. Це повязується з неможливістю за допомогою правових норм передбачити абсолютно всі життєві обставини та детально регламентувати всі можливі бажання субєктів, що можуть виникати у майбутньому.
Юридичні обовязки особи це встановлені та гарантовані державою вимоги до поведінки людини, офіційно за кріплена міра необхідної діяльності в інтересах сторони, якій належить субєктивне право.
Права та обовязки обєктивно взаємоповязані між собою через їх взаємообумовленість та рівність. Належне ви конання покладеного обовязку є необхідною умовою та га рантією реалізації прав, свобод і законних інтересів субєктів, забезпечує інтереси держави та суспільства.
Виконання обовязку є юридичною та моральною основою реалізації права людини вимагати від інших субєктів і держави гарантування належних йому прав.
Правовий статус обєктивно відображає як позитивні, так і негативні ознаки реально діючої політико-правової системи. Саме тому його характеристика повязується із сутністю тієї соціальної системи, у межах якої правовий статус виникає та функціонує. Він є частиною, елементом суспільства.
Сучасний статус особи в Україні характеризується невизначеністю, низьким рівнем соціально-правової захищеності субєктів, відсутністю реальних гарантій, неспроможністю владних органів забезпечити та гарантувати інтереси грома дян. Правовий статус значно дестабілізується під впливом соціальної напруги, політичного протистояння, зростання рівня злочинності, екологічних катастроф та шокових ме тодів проведення різноманітних реформ. Соціальні диском-форти, не адаптованість до нових умов, невпевненість у майбутньому складають систему соціально-психологічних факторів, що впливають на правовий стан особи.
Однак в сучасних умовах складаються і позитивні тенденції правового статусу. Серед них формування нової законо давчої бази правового статусу, що засновується на міжнарод но-правових стандартах; формування нових пріоритетів взає модії інтересів особи та держави, змістом яких є визнання особи вищою соціальною цінністю, а її інтересів - пріоритетними; очищення категорії правовий статус від ідеологічно го та класового догматизму; перехід від імперативних методів регулювання правового статусу до диспозитивних.
Практичне значення категорії правовий статус, відоб раження у ньому взаємодії особи та суспільства, громадяни на і держави, а також індивіда та колективу визначають актуальність дослідження цього феномена як теорією дер жави та права, так і галузевими науками.
З нашої точки зору, найбільш правомірною є класифікація правового статусу за двома критеріями.
І. За характером (змістом) правовий статус класифікують на:
- Загальний, що характеризує статус особи як громадянина держави. Він визначається конститу цією і не залежить від певних поточних факторів, є рівним, єдиним і стабільним для всіх субєктів. Зміна цього статусу залежить від волі законодавця, а не від бажання конкретної особи. Даний статус є базовим, вихідним для решти статусів, тому він не повинен враховувати багатоманітності субєктів права, їх особливостей та специфіки. Він визначає ступінь демократичності та соціальне призначення держави;
- спеціальний статус відображає особливості правового становища певних категорій громадян. Він базуєть ся на загальному, хоча детальніше характеризує доповнюючи права, обовязки та пільги, передбачені законодавством для певної категорії осіб (статус студентів, військовослуж бовців, пенсіонерів, інвалідів тощо);
- галузевий статус характеризує особливості прав та обо вязків субєктів стосовно певної сфери суспільних відносин. Він конкретизує загальний статус нормами галузевого законодавства. Це надає можливість виділити адміністра тивно-правовий, цивільно-правовий, фінансово-правовий, кримінально-правовий та інші статуси;
індивідуальний статус фіксує можливості та обовяз ки певної конкретної особи. Він є сукупністю персоніфіко ваних прав та обовязків, є динамічним та змінюється відпо відно до змін у житті субєкта.
II. За су?/p>