Характеристика правового статусу особи
Курсовой проект - Юриспруденция, право, государство
Другие курсовые по предмету Юриспруденция, право, государство
в чинній системі права. Субєктивне право в загальній теорії права розуміють як сукупність прав, свобод і обовязків особи, які можуть бути реалізовані у правовідносинах. Обєктивне право це система законодавства та інших форм права, у яких закріплюються субєктивні права і обовязки всіх субєктів суспільних відносин.
Правове положення особи як сукупності встановлених державою прав, обовязків і свобод не є чимось постійним, незмінним, вічним. Не тільки кожна суспільно-економічна формація характеризується відомою своєрідністю в юридичному закріпленні свободи особи, але, як правило, і кожна окрема держава намагається по-своєму вирішити дане питання, закріплюючи правовий статус особи. При цьому в кожній окремій державі правовий статус іноземців і осіб без громадянства є різний. Закон України Про правовий статус іноземних громадян як за змістом, так і зі своєю назвою не відповідає Конституції. Більш того, він не повязаний з іншими актами цивільного законодавства (Законом України Про громадянство від 18 січня 2001р., Законом України Про біженців від 24 грудня 1993р. Не узгоджений він і з проектом Закону України Про міжнародне приватне право). Вказаний закон слід називати Законом України Про правове положення іноземних громадян і осіб без громадянства. Своїм змістом Закон має відображувати всю сукупність прав та обовязків іноземних громадян в Україні, як учасників цивільно-правових відносин. Новий закон, який визначатиме правовий статус іноземних громадян, має використовувати юридичну категорію іноземні громадяни. У цивільному законодавстві України слід відмовитися від використання терміна іноземці.
Це стосується і тексту Конституції України. В актах цивільного законодавства слід замість поняття громадянин (громадяни) використовувати поняття фізична особа (фізичні особи). 7. Поняття іноземні громадяни і особи без громадянства не співпадають, вони мають власний зміст і смислове навантаження. Відстоюється позиція про неможливість обмеження правоздатності іноземних громадян, тому що фізичні особи у своїй правоздатності обмежені бути не можуть, ця юридична категорія за своїми властивостями невідємна від особи. Мова може йти в окремих випадках лише про позбавлення субєктивного права.
Поняття “людина” і “особа” відрізняються один від одного не за обсягом, а за змістом, в тому сенсі, що суттєве значення має соціальна природа людини, яку відображає поняття “особа”, що вказує на звязок людини з соціальними законами її буття.
Не дивлячись на спори деяких авторів (Вітрук Н.В) про співвідношення термінів “правовий статус людини” і “правове положення людини”, ці поняття етимологічно співпадають, це слова-синоніми.
Також рівнозначними і взаємозамінними можна вважати терміни “конституційні права і обовязки” і “основні права і обовязки”. Однакові за змістом права можуть бути конституційними (за формою закріплення) і одночасно основними (за характером, роллю тощо).
На думку багатьох авторів (Фарбер І.Є. та інш.) розмежування прав людини і прав громадянина всередині держави “позбавлене практичного значення”. Проте Конституція України розрізняє права людини і права громадянина, повязуючи останні з інститутом громадянства (ст. 4 Конституції України).
Конституційні (основні) права і свободи людини і громадянина можна визначити як закріплені у Конституції (Основному Законі) невідємні, як природжені, так і виникаючі лише за умов наявності громадянства, найбільш важливі права і свободи особи, що складають ядро її правового статусу, гарантованого державою.
Існує багато класифікацій основних прав і свобод людини, але більшість авторів схиляється до традиційної класифікації, яка властива Загальній Декларації прав людини: 1) особисті; 2) політичні; 3) соціально-економічні.
Не дивлячись на те, що деякі автори розглядають соціальні та економічні права окремо, вони, звичайно, не співпадають, але настільки близькі один до одного, що логічно було б обєднати їх загальним поняттям “соціально-економічні права”.
Соціально-економічні права людини і громадянина можна визначити як передбачені правовими нормами і гарантовані державою можливості поведінки конкретних субєктів у сфері виробництва і розподілу матеріальних благ, покликані забезпечити задоволення економічних і тісно повязаних з ними духовних потреб і інтересів людини.
Право громадян на соціальний захист гарантується державним соціальним страхуванням, яке можна визначити як основне джерело і одна з форм матеріального забезпечення громадян у разі хвороби, нещасного випадку, а також в старості, шляхом перерозподілу коштів від працездатних непрацездатним, побудоване на принципі солідарності поколінь і нерозривно повязане з трудовою діяльністю людини в народногосподарському комплексі держави.
Всю систему гарантій забезпечення соціально-економічних прав можна умовно поділити на державно-правові гарантії, до яких треба віднести соціальну політику держави, судовий захист тощо, і міжнародно-правові.
Отже, в курсовій роботі розглянуто правовий статус особи в негативній та позитивній характеристиці, проблеми встановлення та розпоряджання.
Список використаних джерел