Формування iсторичноi свiдомостi учнiв
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
План
1. Визначити основнi напрями формування iсторичноi свiдомостi учнiв
2. Чим можна пояснити iснування рiзних пiдходiв до класифiкацii методiв навчання iсторii
3. Дайте класифiкацiю засобам навчання iсторii
Список використаноi лiтератури
1. Визначити основнi напрями формування iсторичноi свiдомостi учнiв
Вивчення iсторii сприяСФ формуванню iсторичноi свiдомостi народу, в якiй органiчно поСФднуються знання, погляди, уявлення про суспiльний розвиток. Закрiплена в традицiях, обрядах, художнiх образах та теорiях, iсторична свiдомiсть даСФ змогу людству узагальнити iсторичний досвiд.
РЖсторична свiдомiсть СФ складовою суспiльноi свiдомостi людини i як така несе в собi всi характернi особливостi останньоi. Одночасно, iсторична свiдомiсть маСФ й своi власнi особливостi. Предметом, на якому виникаСФ iсторична свiдомiсть, СФ iсторична реальнiсть, iсторичний процес, явища, подii, традицii. РЖсторична свiдомiсть СФ освоСФння цiСФi реальностi, ii усвiдомлення.
Отже, першою складовою iсторичноi свiдомостi СФ знання. РЖсторична свiдомiсть СФ нi що iнше, як iсторична память. В процесi осмислення iсторичноi реальностi формуСФться ставлення людини до неi, до минулого, до iсторii. Ставлення включаСФ в себе оцiнку iсторii. Воно розглядаСФться як елемент iсторичноi свiдомостi й як пiдТСрунтя до вироблення практичноi мотивацii дiяльностi людини у суспiльствi, бачення нею свого майбутнього.
Таким чином, знання - ставлення - мотивацiя СФ тiСФю формулою, яка в загальних рисах вiдображаСФ структуру iсторичноi свiдомостi.
На шкiльному курсi iсторii Украiни лежить вiдповiдальнiсть за формування iсторичноi памятi, що СФ основою iсторичноi свiдомостi i однiСФю з найважливiших складових нацiональноi самосвiдомостi.
РЖсторична свiдомiсть школярiв формуСФться пiд впливом рiзноманiтних факторiв. Найбiльш дiСФвими з них СФ фактори цiлеспрямованого впливу: наука, освiта, виховання та культура. Школа - це, насамперед, соцiальний iнститут, що формуСФ основи: iсторичноi свiдомостi (даСФ iсторичнi знання в системi, послiдовностi; учить пiдростаюче поколiння аналiзувати iсторичнi явища й; факти, розкривати причинно-наслiдковi звязки;, орiСФнтуватися в iсторичному просторi й часi).
У школi, коли учнi ще не мають власноi твердоi життСФвоi позицii, учитель повинен навчити iх розбиратися в iсторичних подiях, оцiнювати факти, робити висновки. При цьому педагог-iсторик не повинен схилятися до рiвня агiтатора або популiста й навязувати свою точку зору. Для цього в процес освiти потрiбно вводити елементи наукового дослiдження, за допомогою яких дiти будуть самi приходити до аргументованих висновкiв.
Саме тому для формування iсторичного мислення й iсторичноi свiдомостi в школi необхiднi пiдручники нового поколiння, заснованi на принципах науковостi й гуманiстичноi етики. Професiйна iсторична наука поки тiльки починаСФ звертати свою увагу на викладання iсторii в школi.
Прiоритетними становляться iдеi формування i збереження нацiональноi свiдомостi та iсторичноi памятi школярiв, поваги до народних традицiй, до рiдноi украiнськоi землi.
РЖсторична свiдомiсть означаСФ компетентнiсть, яка корисна для орiСФнтацii в змiнах нашого життя й нашоi суспiльноi дiйсностi. РЖсторична свiдомiсть складаСФться з певних способiв сприйняття й здатностей проведення розходжень, якi здобуваються й заучуються за час життя шляхом власного досвiду, шляхом повiдомлених, розказаних iсторiй i шляхом власних актiв мислення. РЖсторична свiдомiсть утворюСФться з восьми взаСФмозалежних подвiйних категорiй, якi уможливлюють освоСФння часу й суспiльства.
Ранiше - сьогоднi/завтра (свiдомiсть часу),
Реально / iсторично-вигадано /фiктивно /уявлене (свiдомiсть дiйсностi),
Статично - мiнливо (свiдомiсть iсторичностi),
Ми - ви/вони/iншi (свiдомiсть iдентичностi),
Верхи - низи (полiтична свiдомiсть),
Бiдний - багатий (соцiально-економiчна свiдомiсть),
Правильно / добре - неправильно / погано (моральна свiдомiсть),
Чоловiчий - жiночий (статева свiдомiсть).
Першi три категорiальних доступи до дiйсностi стосуються пiзнання часу, пять наступних - пiзнання суспiльства. У своСФму iндивiдуальному вiдбитку, звязках, акцентуваннi й структуруваннi вони становлять iндивiдуальну iсторичну свiдомiсть. Тим самим одночасно сказано, що тАЬiсторична свiдомiсть присутня тiльки в множинiтАЭ. У вiдповiдностi з усiм iсторичним досвiдом уроку iсторii змiстовно наповненоi iсторичноi свiдомостi, обовязковоi для всiх, попросту не буваСФ. Звичайно, дiти вчать цi доступи, освоюють, що найменше частково й у пiдходах, i поза школою на власному досвiдi. Але саме позашкiльний життСФвий свiт приховуСФ небезпеку, що оволодiння цими подвiйними категорiями залишиться недостатнiм. Тому необхiдно надавати допомогу розвитку цих восьми вимiрiв шляхом вивчення iсторii. До цього додаються деякi пояснюючi вказiвки i дидактичнi мiркування.
1) Свiдомiсть часу - це здатнiсть розрiзняти тАЬколись" вiд тАЬсьогоднi" або тАЬзавтра" i минуле - вiд сьогодення або майбутнього. Дiти вивчають цi розходження найпiзнiше в основнiй школi. Вони хочуть знати, як люди жили тАЬранiше", як дiти тАЬранiше" грали або учнi почували себе в школi або працювали. Вони пiзнають i вчать, що тАЬранiше" було iнакше, нiж тАЬсьогоднi" або тАЬзавтра". Вони вчаться згадувати про те, що було тАЬранiшетАЭ, думати про це, вiдкривати для себе тАЬминулетАЭ, спiввiдносити його