Формування iсторичноi свiдомостi учнiв
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
йно-рецептивний), репродуктивний, проблемне викладання, частково-пошуковий, чи евристичний, i дослiдницький (М.Н. Скаткiн, РЖ.Я. Лернер). Запропоновано класифiкацii, у яких сполучаються методи викладання з вiдповiдними методами навчання: iнформацiйно-узагальнюючий i виконавчий, пояснювальний i репродуктивний, iнструктивно-практичний i продуктивно-практичний, пояснювально-спонукаючий i частково-пошуковий, спонукаючий i пошуковий (М.РЖ. Махмутов).
Все частiше застосовуються пiдходи до класифiкацii методiв навчання одночасно по джерелам знань i логiчним обТСрунтуванням (Н.М. Верзилiн), за джерелом знань i рiвню самостiйностi учнiв у навчальнiй дiяльностi (А.Н. Алексюк, РЖ.Д. ЗвСФрСФв i iн). В.Ф. Паламарчук i В.РЖ. Паламарчук запропонували модель методiв навчання, у якiй у СФдностi сполучаються джерела знань, рiвень пiзнавальноi активностi i самостiйностi учнiв, а також логiчний шлях навчального пiзнання. Класифiкацiю, у якiй розглядаються чотири сторони методiв: логiко-змiстовна, джерельна, процесуальна й органiзацiйно-управлiнська, запропонував С.Г. Шаповаленко.
Наявнiсть рiзних точок зору на проблему класифiкацii методiв вiдбиваСФ природний процес диференцiацii й iнтеграцii знань про них. Все бiльш чiтко позначаСФться багатобiчний, комплексний пiдхiд до характеристики iхньоi сутностi. У сучасних умовах дозрiли реальнi можливостi для узагальнення i систематизацii уявлень про методи навчання iсторii на основi методологii цiлiсного пiдходу до дiяльностi.
Останнiм часом у звязку з посиленням уваги до розвитку пiзнавальних здiбностей учнiв та ознайомленню iх з методами науки була висунута система класифiкацii методiв за ступенем розвитку самостiйностi в пiзнавальнiй дiяльностi учнiв. У цiй системi першим називаСФться пояснювально-iлюстративний метод, при якому учень засвоюСФ готовi знання, що повiдомляються йому у рiзнiй зовнiшнiй формi (розповiдь, лекцii, демонстрацii i т.п.), далi - евристичний метод (або частково-пошуковий), тобто метод частково-самостiйних вiдкриттiв, що здiйснюються самостiйно за вказiвками i при керуючiй ролi вчителя, i дослiдницький. Цей метод може застосовуватися i в позакласнiй роботi та на класних заняттях.
Ця класифiкацiя, однак, також може викликати серйознi заперечення. Головний ii недолiк заперечення всiх сформованих методiв, зведення iх до ролi форм. У класифiкацii, запропонованiй Ю.К. Бабанським, видiляються три великi групи методiв: органiзацiя i здiйснення учбово-пiзнавальноi дiяльностi; методи ii стимулювання i мотивацii; методи контролю i самоконтролю. Якщо перша i третя групи методiв вiдбивають у цiлому систему сформованих методiв, то друга група методи стимулювання i мотивацii мiстить ряд нових, мало дослiджених ще методiв i прийомiв роботи, до числа яких автором вiднесенi: пiзнавальнi iгри, навчальнi дискусii, створення ситуацiй цiкавостi, створення ситуацiй емоцiйних переживань, заохочення, осудження, методи контролю. Безсумнiвно, метод гри заслуговуСФ видiлення i розгляду в якостi самостiйного, однак створення цiкавих ситуацiй i ситуацiй переживання можна забезпечити в структурi багатьох уже сформованих методiв; дискусiю ж можна розглядати в структурi методу бесiди. Заохочення i покарання краще звязати з методами контролю.
Судячи про тенденцii розвитку методiв навчаннi iсторii в школi, як бачимо, немаСФ жодноi класифiкацii, оптимальноi щодо всього навчального процесу через те, що вiдображаСФться лише одна або кiлька сторiн процесу i методiв навчання. Зрозумiло, що не можливо побудувати якусь незмiнну класифiкацiю загальних методiв навчання iсторii у школi, оскiльки це означало б помiстити надзвичайно рiзноманiтну навчально-педагогiчну дiяльнiсть, яка постiйно поновлюСФться, у сталу. Виходячи з педагогiчноi системи, яка обТСрунтова Беспалько В.П., i була удосконалена Жуковим Р.Ф. та КузнСФцовим Ю.В., де розглядаються пять рiвнiв навчання, що дозволяють оволодiти знаннями в тiй чи iншiй областi, пропонуСФться класифiкацiя методiв навчання на основi даних рiвнiв навчання. Класифiкацiя допускаСФ як використання традицiйних i нетрадицiйних методiв навчання, так i вихiд одних та перехiд до бiльш iмпонуючих.
Перший рiвень - знання-знайомства, якi дозволяють учню розрiзняти, впiзнавати знайомий йому предмет, явище, певну iнформацiю.
Другий рiвень - знання-копii, що дозволяють переказати, репродукувати засвоСФну iнформацiю.
Третiй рiвень - знання-вмiння, тобто можливiсть застосувати одержанi знання в практичнiй дiяльностi.
Четвертий рiвень - знання-навики свого роду автоматизованi вмiння.
Пятий рiвень - категорiя творчостi, результатом якоi СФ так званi дii "без правил" в певнiй галузi навчально-пiзнавальноi дiяльностi.
В школi потрiбно використовувати такi методи навчання iсторii, якi спонукають та активiзують iндивiдуальну дiяльнiсть учня.
З огляду на вищесказане усi класифiкацii методiв навчання iсторii у школi, яка не СФ сталими, а можуть змiнюватися вiдносно тенденцiй розвитку методiв навчання. Сталим може залишатися лише твердження про використання тих чи iнших методiв для набуття певного рiвня знань. Цим i пояснюСФться iснування багатьох рiзних пiдходiв до класифiкацii методiв навчання iсторii.
3. Дайте класифiкацiю засобам навчання iсторii
Засоби навчання iсторii у школi - допомiжнi матерiальнi засоби школи з iх специфiчними дидактичними функцiями.
Слово вчителя - найiстотнiший засiб навчання i